Те, чого досі їй так і не зміг пояснити
Залишається жовкнути, ніби на сонці трава:
Погляди, дотики, ніжність твоя соковита,
Кисло-солодка і терпкувата, наче айва.
Те, що ти досі чомусь бережеш в телефоні,
Не видаляєш номер її і коротке ім’я –
Просто не маєш часу, щоб почистити кеш на айфоні,
Або боїшся її загубити (хоч, власне, вона не твоя)?
Те, чого досі не зміг до кінця розгадати:
Погляд у серце, коли на літучці навпроти сидить.
Погляд, котрий ти не можеш ніяк відірвати,
Попри обручку, що спам’ятовує і холодить.
Але при зустрічі близько кожен затято
Тему веде про роботу, політику, дім,
Поза словами залишивши надто багато
В доторку рук випадковому і невимовно-тремкім.
Кожен шукає кохання, яке б врятувало
Від недовіри, від болю, що, врешті, зламав.
Кожен шукає те, чого досі йому бракувало
З тими, хто тихо за спиною ніж приховав.
Зозла ламаються правила ветхі на друзки,
Знають, яка післяплата, покара чекає обох.
Тож переконує кожен себе, що вони тільки друзі.
Пише літопис тим часом в захмаринах Бог.