Так, ті - погані, але якщо подивитися на всю цю модель з висоти пташиного польоту, то побачимо наших хлопців, які воюють у поганенькій амуніції проти російських головорізів, які більше нічого не вміють, крім воювати і це для них просто робота, а тим часом українська та російська влада укладає таємні угоди як роздмухати полум'я ворожнечі по обидва боки кордону, маючи велике фінансове зацікавлення в продовженні братовбивства. А знаряддям у руках популістів стають обмануті люди. Я гадаю, єдиний вихід з ситуації - це історична дискусія між українським і російським народом, яка допоможе нам розплутати цей клубок і прийти до примирення і встановлення влади народу в наших країнах, бо поодинці ми слабкі та вразливі, а разом ми сильні

Пане Сергію, не ви один такий розумний, усі вже давно здогадалися, що я агент російських спецслужб, який займається тут диверсією

Пане Володимире, історичні дискусії ні в жодній країні не ведуть політики, політики займаються популізмом і демагогією презентуючи себе перед наївними виборцями, а насправді використовують службове положення на користь власного бізнесу. Історичною дискусією мають займатися вчені, журналісти, письменники, і такі небораки, як ми, поети, але ми живемо в епоху прагматизму та нігілізму, а не романтизму, на жаль, і це відбивається на поезії теж - бо сучасна українська поезія як і література загалом забула про свою історичну місію і займається самолюбуванням, це називається постмодернізм, тобто канони своє віджили, настав час розкутості й свободи. Я от зараз працюю над поемою про Хмельниччину, читаю Кащенка, Шевчука, Костомарова, а кому воно треба? Та мабуть що нікому, але це мене не спиняє, бо я вірю що історична дискусія зокрема в поезії допоможе нам розплутати цей клубок взаємних образ, ось мені цікаво, яка буде відповідь польської сторони, коли у стислій поетичній формі заримувати усю правду-матку про стосунки між нашими народами у 15-16-му сторіччях? Мабуть, тим невігласам шовіністам буде вже трохи важче говорити про те, що Україна не має історії, що Україна - це польсько-російські землі і більше нічого (це цитати з коментарів під одним польськім відео про історію України на ютубі з мільйоном переглядів, до речі), коли розповісти про те, хто рятував їхній зад від бусурманів, і кого вони за те кликали бидлом і байстрюками. Хай тоді розказують про операцію Вісла і все інше, але хай не мовчать про, хто почав цю ворожнечу. Так само треба розмовляти і з москалями. Ніхто з нами не буде погоджуватися, але ми на своїх аргументах про спалення Києва Боголюбським у 1168-му, про порушення Переяславських угод російською стороною, про знущання над козаками при будівництві Петербургу, про Батурин, про Крути, про радянські репресії, про голодомор, маємо стояти твердо у будь якій ситуації коли хтось починає публічно обливати нас брудом чи верзти нісенітниці, що ми їм щось винні. Тобто, пане Володимире, я гадаю, історичну дискусію ведуть усі люди кожного дня, і ми цю дискусію поки що програємо, бо вважаємо що мовчки дутися в куточку краще, ніж стати на рівні ноги, виперти вперед груди набрати в легені повітря і вистрілити правду шовіністам в лице, бо вони звикли, що ефір належить їм, і що брехню можна говорити й ніхто її не спростує

Пардон, не прагматизму, а цинізму - думав про одне, а написав інше

Ну, добре, не у всіх, але дуже в багатьох. Я лише хотів сказати, що нам не треба дивитися цю політичну Санту Барбару, а самим шукати шляхи подолання цієї стагнації, бо ситуація зайшла в глухий кут, треба робити крок назустріч, це звісно справа кожного, я лише хотів висловитися з цього приводу, адже для чого існує цей сайт, хіба не для спілкування? Ви написали твір з промовистою назвою "Уймись, немытая", а я відреагував, зауваживши, що тому у нас і війна, бо не важливо, хто цю ворожнечу почав, а важливо, хто покладе їй край. Пане Володимире, я Вам, певно, вже набрид, я лише хотів сказати, що треба щось робити з цією війною, і розпалювання русофобії наврядчи допоможе нам вибратися з кризи і зупинити війну. Дякую, що досі не заблокували мене, як це зробив пан Сергій Гупало