Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.09
17:48
Мені вже набридло. Дійсно, набридло. Я — лікар-психіатр, який провів роки в університеті, вивчаючи неврологію, психіатрію, біохімію, анатомію, фармакологію, фізіологію. Мені вдається відрізнити генералізований тривожний розлад від ситуативної тривожності,
2025.11.09
16:06
Конкістадоре, у самоті
Чекає огир твій
І мов від німба ангельського
Повіває святим
Броньована твоя кіраса
Утратила свій вилиск
Обличчя – смерті маска
Хоча було живе колись
Чекає огир твій
І мов від німба ангельського
Повіває святим
Броньована твоя кіраса
Утратила свій вилиск
Обличчя – смерті маска
Хоча було живе колись
2025.11.09
15:43
Я знову прокидаюсь на світанні,
До мене завітало крізь дощі
Таке кохання, що і не кохання,
Така собі тортура для душі.
"Усе на світі має власну вартість".
Я добре вивчив цей закон життя.
Чи треба божевіллю піддаватись?
До мене завітало крізь дощі
Таке кохання, що і не кохання,
Така собі тортура для душі.
"Усе на світі має власну вартість".
Я добре вивчив цей закон життя.
Чи треба божевіллю піддаватись?
2025.11.09
12:20
Дорога то спускалася униз,
То знову піднімалася угору.
Воли плелися по шляху не споро,
Тягли набитий всяким крамом віз.
На возі двоє: уже сивий дід
Сидить собі попереду, дрімає.
Він, начебто волами управляє,
Хоч ті самі чвалають куди слід.
То знову піднімалася угору.
Воли плелися по шляху не споро,
Тягли набитий всяким крамом віз.
На возі двоє: уже сивий дід
Сидить собі попереду, дрімає.
Він, начебто волами управляє,
Хоч ті самі чвалають куди слід.
2025.11.09
11:59
Догорає сонячна юга
У горнилі втраченого миру.
У вітрилах долі - пилюга,
А над головою небо сіре.
Без війни піввіку я прожив,
А тепер спокутую провину:
Московити кидають ножі
У горнилі втраченого миру.
У вітрилах долі - пилюга,
А над головою небо сіре.
Без війни піввіку я прожив,
А тепер спокутую провину:
Московити кидають ножі
2025.11.09
02:41
З неземної красоти
Він ліпив себе для себе.
Все було: і тил, й фронти…
Зацікавився Макс Вебер.
Як-не-як філософ Макс…
Як-не-як політісторик…
Макс запхав його в тлумак
Й підписав: тут хворий.
Він ліпив себе для себе.
Все було: і тил, й фронти…
Зацікавився Макс Вебер.
Як-не-як філософ Макс…
Як-не-як політісторик…
Макс запхав його в тлумак
Й підписав: тут хворий.
2025.11.08
23:25
А евенки і чукчі Аляски
полюбили опудало казки
і лишилися боси-
ми... не ескімоси,
а евенки і чукчі Аляски.
***
А зі США надійдуть томагавки
полюбили опудало казки
і лишилися боси-
ми... не ескімоси,
а евенки і чукчі Аляски.
***
А зі США надійдуть томагавки
2025.11.08
22:39
А величний, хоча й не високий,
запроваджує вето на спокій,
і вважає народ,
що це не ідіот,
а величний, хоча й не високий.
***
А занозою електорату
запроваджує вето на спокій,
і вважає народ,
що це не ідіот,
а величний, хоча й не високий.
***
А занозою електорату
2025.11.08
22:01
Луг укрився туманом,
як вічним сном.
Туман прийшов несподівано,
невчасно, зненацька,
мов апоплексичний удар.
Туман укрив нас
вічними міфами і легендами.
Туман проникає
як вічним сном.
Туман прийшов несподівано,
невчасно, зненацька,
мов апоплексичний удар.
Туман укрив нас
вічними міфами і легендами.
Туман проникає
2025.11.08
21:08
Довгі роки Олеся жила, відчуваючи, що її життя є своєрідною постійною репетицією. Протягом більше десяти років кожен день починався з ритуалу перевірки: чи замкнені двері, чи вимкнена плита, чи рівно лежать речі. Це займало години. Вона розуміла, що справ
2025.11.08
16:18
Сіріє небо, гублячи блакить.
Іржа вражає вже пожовкле листя.
Що стрімко долу падає, летить.
А з ним і літніх днів пора барвиста.
Стікає в небуття. І тане час,
Що кожному відведений у долі.
Невже пісень веселих
світоч згас,
Іржа вражає вже пожовкле листя.
Що стрімко долу падає, летить.
А з ним і літніх днів пора барвиста.
Стікає в небуття. І тане час,
Що кожному відведений у долі.
Невже пісень веселих
світоч згас,
2025.11.08
15:39
Там, де сонце торкає землі, помічаю дива:
Розливає лафіт незнайомий мені сомельє.
"Добрий вечір"- вітає. Киваю і я - "Навзаєм"
Завмирає і дивиться, ніби мене впізнає.
Ніби я - той бувалець, якого давно чатував.
Так і хочу йому простягнути у рук
Розливає лафіт незнайомий мені сомельє.
"Добрий вечір"- вітає. Киваю і я - "Навзаєм"
Завмирає і дивиться, ніби мене впізнає.
Ніби я - той бувалець, якого давно чатував.
Так і хочу йому простягнути у рук
2025.11.08
11:46
Дозимове дієслово цвітом стелить…
А маршрутки, як дикунки, топчуть листя…
Ну а джмелик, (від Анжели) подивився
І подумав, що дострелить… Помилився.
24.10.2025.
А маршрутки, як дикунки, топчуть листя…
Ну а джмелик, (від Анжели) подивився
І подумав, що дострелить… Помилився.
24.10.2025.
2025.11.07
21:47
Поодинокі дерева
із перемішаним жовтим
і зеленим листям,
ніби перемішаними
смугами долі.
Вони стоять
і чогось чекають.
Можливо, пришестя Месії.
із перемішаним жовтим
і зеленим листям,
ніби перемішаними
смугами долі.
Вони стоять
і чогось чекають.
Можливо, пришестя Месії.
2025.11.07
16:48
я – дрібна блошива мавпа
а друзі мої – нарики
(усе це жартома)
або я – схолола піца
ще б сюди лимон згодився
а як сама?
і мною поторбасували
усі щурихи в цім кварталі
а друзі мої – нарики
(усе це жартома)
або я – схолола піца
ще б сюди лимон згодився
а як сама?
і мною поторбасували
усі щурихи в цім кварталі
2025.11.07
16:29
Хмільний Хмільник на рідному Поділлі --
Благословенний, чарівливий край.
Де пестили мене волосся хвилі,
І мріяння збувалися про рай.
І бабине цвіло розкішне літо...
Я поринав у промені принад
Щоб душу розхвильовану зігріти --
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Благословенний, чарівливий край.
Де пестили мене волосся хвилі,
І мріяння збувалися про рай.
І бабине цвіло розкішне літо...
Я поринав у промені принад
Щоб душу розхвильовану зігріти --
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Дівчина клану Борджіа
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дівчина клану Борджіа
***маленька містична еротична філософська поема***
Запитання... Здригання тіла... О,
Я, повз мару оцю тремку,
Розглядаю відтінки білого...
Як давно я шукав таку!..
...............................
-можна сісти на край ослінчика,
Почитати тобі вірші,
Епатуюча емо-дівчинко
З таємницею у душі?
Буду ніжити, може статися,
Біле тіло у сиву ніч,
І в коханки новому статусі
Їх читатимеш ти мені?
Можеш іміджем білолицеї
За обставинами постать
І содомівською блудницею,
І незайманою з розп"ять...
Чи- не бачити світу Божого,
Раз торкнувшись твоїх обійм?..
Хто ти, дівчино клану Борджіа?
Світ у чім завинив тобі?
Відчувати образу спиною-
Поясни, бо не звідав сам-
Ображали тебе дитиною,
То сторицею "аз воздам"?
Не грабельками, не лопаткою,
І не лялькою у садку
Грала з іншими ти дитятками...
Ти надумала гру таку-
Сік із вовчої терти ягоди...
Зі свічок висмикати гніт...
...між дітей не буває злагоди,
У обрАзі дорослий світ...
Що відплачеться- не пробачиться.
Біль зі зрадою- від усіх...
...це не перше твоє побачення
І довіку чимало їх.
Смуток видимий... І невидимий
Здогад тінню на тлі чола...
Ти можливо була б і відьмою,
Та шляхів до них не знайшла.
Дай тобою, слабкою, сильною,
Надихнутися на межі!..
Будеш ти від усього звільнена,
Як до ранку даси дожить,
Хоч на спокій не розраховуй. Ну,
Йди у втомливий шал утіх,
І отруту, у серці сховану,
Вилий стогоном біля ніг!..
...................................
...як у спини на нас дивилися
Хтиві очі заздрісників!..
-що, гадаєте, не здійснилося?)
ВСЕ ЗДІЙСНИЛОСЯ ТУТ ТАКИ)))
© Copyright: Серго Сокольник, 2019
Свидетельство о публикации №119030600366
Запитання... Здригання тіла... О,
Я, повз мару оцю тремку,
Розглядаю відтінки білого...
Як давно я шукав таку!..
...............................
-можна сісти на край ослінчика,
Почитати тобі вірші,
Епатуюча емо-дівчинко
З таємницею у душі?
Буду ніжити, може статися,
Біле тіло у сиву ніч,
І в коханки новому статусі
Їх читатимеш ти мені?
Можеш іміджем білолицеї
За обставинами постать
І содомівською блудницею,
І незайманою з розп"ять...
Чи- не бачити світу Божого,
Раз торкнувшись твоїх обійм?..
Хто ти, дівчино клану Борджіа?
Світ у чім завинив тобі?
Відчувати образу спиною-
Поясни, бо не звідав сам-
Ображали тебе дитиною,
То сторицею "аз воздам"?
Не грабельками, не лопаткою,
І не лялькою у садку
Грала з іншими ти дитятками...
Ти надумала гру таку-
Сік із вовчої терти ягоди...
Зі свічок висмикати гніт...
...між дітей не буває злагоди,
У обрАзі дорослий світ...
Що відплачеться- не пробачиться.
Біль зі зрадою- від усіх...
...це не перше твоє побачення
І довіку чимало їх.
Смуток видимий... І невидимий
Здогад тінню на тлі чола...
Ти можливо була б і відьмою,
Та шляхів до них не знайшла.
Дай тобою, слабкою, сильною,
Надихнутися на межі!..
Будеш ти від усього звільнена,
Як до ранку даси дожить,
Хоч на спокій не розраховуй. Ну,
Йди у втомливий шал утіх,
І отруту, у серці сховану,
Вилий стогоном біля ніг!..
...................................
...як у спини на нас дивилися
Хтиві очі заздрісників!..
-що, гадаєте, не здійснилося?)
ВСЕ ЗДІЙСНИЛОСЯ ТУТ ТАКИ)))
© Copyright: Серго Сокольник, 2019
Свидетельство о публикации №119030600366
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
