Життєвий гумор.
Пародисти билися би між собою за право дописувати вже написане та допалювати вже запалене.
Ваш гумор, упізнаваний за тонкою грою на протилежностях тих чи інших образів або предметів. І географічно цікаво.
Ніцца, Опішня. Що виходить і куди пощастить.

Дякую,
Ю. С.

Я належу до гурманів...і вважаю, що пародія пишеться на недолуге.
У моїх поезіях привабити може свіже слово, панорама...іронія авторська...
Але автор має бути не менш сильним і креативним.
А головне: не домислювати дурниць.
Я читала пародію на "літній збудник летаргії хрумкає дівоче..." мій рядок
Автор мене не задовольнив.
Пародія ...це насміх.
А з чого тут сміятися? Англійський гумор я люблю... а не, даруйте, метеоризм графоманський.
Здобувати славу перекрутами чи багато розуму треба?
І писати від мого імені теж не варто, таке бачила... там автор брав моє щось і писав про свій стан сп'яніння...
Отже, пародія це серйозно. Це не підштаники поетичні видати на гора.
Дякую за небайдужість. Будьмо.

Дуже гарно! Сподобались ідея й настрій цього вірша. У житті високе й буденне тісно пов’язані, живлять одне одного, взаємно черпають енергію. Знаю жінок, які всі життєві негоди спокійно переживають завдяки рукоділлю – в’язанню, вишиванню, гаптуванню... Ніби Мойри – охоронниці ладу у Всесвіті, статечні жінки, що прядуть нитки людських життів – зосереджено, мовчазно, без зайвих слів... Збережу собі цей вірш. Люблю зелений колір.:)

У моєму доробку таких чимало: медитативні настрої. Жіноче. Дякую за прихильність.