«Ой там, на товчку, на базарі,
Жінки чоловіків продавали.
Як прийдеться до ладу,
То я свого поведу та й продам»
Українська народна пісня

Показились – не інакше – тутешні жінки:
Хто зо сміхом, з плачем інші на базар ідуть.
Не самі собі з торбами, а з чоловіками,
Котрих начебто худобу на продаж ведуть.
Привела і я свойого, хоч і не хотіла,
Він же в мене і слухняний, і мастак до діла.
Начебто він тут один, злетілись явдохи.
Пропонують копи грошей та ще й «охи», «охи».
Як почула я все це, гримнула довкола:
«Киште відси, кляті квочки, не віддам Миколу!
Нащо мені ваші коні – свої стоять в стайні,
А тим паче ваші гроші. Де ви їх дістали?
Попродали недолугих лінюхів-п’яничок
Тай до мене прискакали бодай подивиться?
Та ж в окрузі нашій славній , не було такого,
Щоб красивший був наразі од мужа мойого».
Так для мене і скінчились оці бабські торги,
Поплентались ми, обнявшись, в зворотню дорогу.