Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.20
17:44
…як завжди непостійністю єства
покриті часу всі червневі дні,
тече в них пустотлива каніфоль,
в кору вростають диво скрипалі,
таємний сенс від зібраних речей
несе очам рясний глибокий зміст
і квітне між граніту капріфоль,
покриті часу всі червневі дні,
тече в них пустотлива каніфоль,
в кору вростають диво скрипалі,
таємний сенс від зібраних речей
несе очам рясний глибокий зміст
і квітне між граніту капріфоль,
2026.06.20
13:06
В спіралі скручується час.
Змією обернеться простір.
Який у світі водолаз
Пірне в глибини, як на прощу?
Який у світі чародій
Поверне запахи заснулі?
На сцену вийде лицедій,
Змією обернеться простір.
Який у світі водолаз
Пірне в глибини, як на прощу?
Який у світі чародій
Поверне запахи заснулі?
На сцену вийде лицедій,
2026.06.20
12:39
Кожен ковток – це зустріч
сутностей доторком губ
спраглим, закоханим, дружнім –
творення нових сполук,
сильних, хоча й тимчасових,
повних ваги і смаку,
що стелять у серця основу
радість криштально тривку.
сутностей доторком губ
спраглим, закоханим, дружнім –
творення нових сполук,
сильних, хоча й тимчасових,
повних ваги і смаку,
що стелять у серця основу
радість криштально тривку.
2026.06.20
11:23
Вийшов я в садок фазенди
на гармидер вранці.
Розвелось у нас хвазанів -
самців горлодранців!
І чого ж це у природі
навпаки, ніж в люду?!
І в хвазановім народі -
бачу ту ж невгоду!
на гармидер вранці.
Розвелось у нас хвазанів -
самців горлодранців!
І чого ж це у природі
навпаки, ніж в люду?!
І в хвазановім народі -
бачу ту ж невгоду!
2026.06.20
09:20
залишилося лише тебе хотіти
згадуючи всяке чи важливе
ще стоїть і пил виловлює з повітря
кухоль у якім бувало пиво
часоплин жорстокий і безрадний
зорі падають ніхто їх не підніме
каніфоль свої сердечні рани
змінюється все нещадні зміни
згадуючи всяке чи важливе
ще стоїть і пил виловлює з повітря
кухоль у якім бувало пиво
часоплин жорстокий і безрадний
зорі падають ніхто їх не підніме
каніфоль свої сердечні рани
змінюється все нещадні зміни
2026.06.20
06:30
Навесні стара верба
Запитала в клена:
Ну, не гарна я хіба
В одязі зеленім?
Бо не видно щовесни
Всім, кому цікаво,
В гущі листя кривини
І гілок трухлявих.
Запитала в клена:
Ну, не гарна я хіба
В одязі зеленім?
Бо не видно щовесни
Всім, кому цікаво,
В гущі листя кривини
І гілок трухлявих.
2026.06.19
21:02
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2026.06.19
20:56
За спогадом летять думки
туди, на стежку ту знайому,
туди, де стигнуть колоски
у полі, недалеко дому.
Пшеничне поле. В тихий сум
знов починає огортати.
Це поле в серці я несу,
туди, на стежку ту знайому,
туди, де стигнуть колоски
у полі, недалеко дому.
Пшеничне поле. В тихий сум
знов починає огортати.
Це поле в серці я несу,
2026.06.19
19:13
Колись давно, коли світ ще був молодим і білі хмари називали островами в синьому морі, а не шматками алабамської вати, які хтось (можливо, чорношкірий всезнайка Джо) спересердя підкинув в гору, я познайомився зі старим дідом на ім’я Годі. На відміну від Ґ
2026.06.19
16:39
о серце моє...
1.
пригадую...
це море дотиків
і поцілунків
оооооооооооо
о крила мої
полон обіймів
1.
пригадую...
це море дотиків
і поцілунків
оооооооооооо
о крила мої
полон обіймів
2026.06.19
15:46
Навколо світ - як молитовний спів,
Де кожен подих серце хмелем поїть.
У тихім надвечір'ї між дубів
Застигло літо в золотім спокої.
Таких солодких, трепетних ночей,
Такого шовку у високих травах,
Такого блиску зоряних очей
Де кожен подих серце хмелем поїть.
У тихім надвечір'ї між дубів
Застигло літо в золотім спокої.
Таких солодких, трепетних ночей,
Такого шовку у високих травах,
Такого блиску зоряних очей
2026.06.19
12:50
Закінчився ярмарок. Блазні спочили,
Стоять у чеканні старезних карет.
Вони спромоглися на гордий учинок
І вже декламують прадавній сонет.
Лютують кати у сваволі безчинства.
Замовк неприкаяний ніжний кларнет.
Закінчився ярмарок. Стухлі ідеї
Стоять у чеканні старезних карет.
Вони спромоглися на гордий учинок
І вже декламують прадавній сонет.
Лютують кати у сваволі безчинства.
Замовк неприкаяний ніжний кларнет.
Закінчився ярмарок. Стухлі ідеї
2026.06.19
12:10
Інерційне чекання того, на що чекаєш, здається безкінечною піснею зоряного неба, жодного куплета якої ти можеш не почути. Та твоя наука чекання не знає ні мойр, ні Кайроса, ні Гамлета. Тут не стежать за стрілками годинника. Тут обслуговують той механізм,
2026.06.19
08:19
стояв мовчав дивився
на останній
багряний кленовий листок
на дереві під під’їздом
думаючи про своє
про листок хай останній
який ще
повисить ще нічо ще ого
на останній
багряний кленовий листок
на дереві під під’їздом
думаючи про своє
про листок хай останній
який ще
повисить ще нічо ще ого
2026.06.19
07:02
Вогнем негаснучим москва
Охоплена місцями, -
Лягла завіса димова,
Як Божий гнів, на храми.
Зійшла покара із небес
На москалів за вчинки,
Що спонукали світ увесь
Здійснить переоцінку
Охоплена місцями, -
Лягла завіса димова,
Як Божий гнів, на храми.
Зійшла покара із небес
На москалів за вчинки,
Що спонукали світ увесь
Здійснить переоцінку
2026.06.19
06:21
Жвріє вогник знеднілого сонця за містом -
встигну іще присмалити цигарку думок.
Вітер лабає на кабелях пісню джазисту,
свінг одтанцьовує - скок- йому все - перескок.
Не поспішаю сьогодні. Запаривши м'яти,
ковзаю поглядом з лоджії -з лету птахів.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...встигну іще присмалити цигарку думок.
Вітер лабає на кабелях пісню джазисту,
свінг одтанцьовує - скок- йому все - перескок.
Не поспішаю сьогодні. Запаривши м'яти,
ковзаю поглядом з лоджії -з лету птахів.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
2023.12.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Це тільки одяг. Маленька поема
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Це тільки одяг. Маленька поема
***маленька авангардна політико-еротична поема. "перелив теми" (авторське ноу-хау)***
Це- тільки одяг. Він важкий.
Це оболонка, а не шкіра...
...............................
...жени її, оту зневіру.
Зніми його. За мною дій.
Тоді, оголеною, грати
Зі мною, жити, помирати,
І з тліну поставати знову
Ти зможеш... А тоді... Розмови...
У мене на плечі... Неврози...
Оті, від котрих скніє розум-
Політика... Бо знов і знов ці
Песиголові безголовці
Надокучають, щоб їм грець...
Та- не кінець... ...і про кінець,
Який усьому є початок...
Ми всесвіт можемо зачати...
Оце ідея! І далеко
Не треба йти, бо дуже легко
Тебе перегорнуть на спину
І відчувать оте невпинне
Здригання тіла в тілі... Як ось
Нам раз за разом віддалятись
І знов зливатись у єдине,
І знову, знову, без упину
Уже крізь напівсон востаннє
Терпіти хтиве катування...
..."терпець увірвано"... Зоря,
"Раби зарізали царя",
І ніч полинула у Лєту...
Пора вдягти бронежилети
Від світу... Чи- у нього вдітись?
Це ж ніби ним відгородитись
Від... Та скінчили. Ти ітимеш.
Від мене часточку нестимеш
В дівочім серці... Чи понижче...
Та раз за разом будем нищить
Єднання наше, мов країну,
Яку на клапті без упину
Рвуть із середини і ззовні
Війна та зрада безголов... Ні!
Це вже прокяття, а не диво-
Цю тему мусувати... Хтиво,
Немов отрути повен трунок,
Ловлю останній поцілунок
Із присмаком нічного дива
Твій... Не Іудин... Незрадливий,
Як безголов... Думки трикляті!..
І тут ви можете дістати,
Під час розлучення!.. Наразі
Ми образи своїх фантазій,
Що суттю нашою були,
Необережно роздягли,
Взамін вдягнувши Божий світ,
Бо голий у бою не воїн...
................................
...амінь. Нехай він захистить
Обох до зустрічі нової...
© Copyright: Серго Сокольник, 2019
Це- тільки одяг. Він важкий.
Це оболонка, а не шкіра...
...............................
...жени її, оту зневіру.
Зніми його. За мною дій.
Тоді, оголеною, грати
Зі мною, жити, помирати,
І з тліну поставати знову
Ти зможеш... А тоді... Розмови...
У мене на плечі... Неврози...
Оті, від котрих скніє розум-
Політика... Бо знов і знов ці
Песиголові безголовці
Надокучають, щоб їм грець...
Та- не кінець... ...і про кінець,
Який усьому є початок...
Ми всесвіт можемо зачати...
Оце ідея! І далеко
Не треба йти, бо дуже легко
Тебе перегорнуть на спину
І відчувать оте невпинне
Здригання тіла в тілі... Як ось
Нам раз за разом віддалятись
І знов зливатись у єдине,
І знову, знову, без упину
Уже крізь напівсон востаннє
Терпіти хтиве катування...
..."терпець увірвано"... Зоря,
"Раби зарізали царя",
І ніч полинула у Лєту...
Пора вдягти бронежилети
Від світу... Чи- у нього вдітись?
Це ж ніби ним відгородитись
Від... Та скінчили. Ти ітимеш.
Від мене часточку нестимеш
В дівочім серці... Чи понижче...
Та раз за разом будем нищить
Єднання наше, мов країну,
Яку на клапті без упину
Рвуть із середини і ззовні
Війна та зрада безголов... Ні!
Це вже прокяття, а не диво-
Цю тему мусувати... Хтиво,
Немов отрути повен трунок,
Ловлю останній поцілунок
Із присмаком нічного дива
Твій... Не Іудин... Незрадливий,
Як безголов... Думки трикляті!..
І тут ви можете дістати,
Під час розлучення!.. Наразі
Ми образи своїх фантазій,
Що суттю нашою були,
Необережно роздягли,
Взамін вдягнувши Божий світ,
Бо голий у бою не воїн...
................................
...амінь. Нехай він захистить
Обох до зустрічі нової...
© Copyright: Серго Сокольник, 2019
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
