Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.03
17:30
хмаровиння білий плин
і самотній пароплав
я шукав себе за цим
де-не-де або деінде
коли бачив моряків
зважувався і питав
а чи хто не зна який
пароплав прибув сьогодні
і самотній пароплав
я шукав себе за цим
де-не-де або деінде
коли бачив моряків
зважувався і питав
а чи хто не зна який
пароплав прибув сьогодні
2026.05.03
16:49
Ми пливемо у світ
На човнах мертвяків
Між пожовклих дошок,
Випадкових батьків,
Над очима зоря,
Під очима синці,
Весла вицвілих брів ,
На човнах мертвяків
Між пожовклих дошок,
Випадкових батьків,
Над очима зоря,
Під очима синці,
Весла вицвілих брів ,
2026.05.03
16:43
Ти завела собі кота.
А кіт завів мишей.
І скоро тріїця свята
поповнилась уже.
Наш друг-поет спустився з гір
давно трагічних лір
і, наче допотопний звір,
А кіт завів мишей.
І скоро тріїця свята
поповнилась уже.
Наш друг-поет спустився з гір
давно трагічних лір
і, наче допотопний звір,
2026.05.03
15:04
Отих думок розпалене багаття
Гарячим подихом до нього вилось.
Бентежило в душі табу сум'яттям,
Крутилась курява від вітровію.
- Торкнутися б жаринкою любові,
Теплом, щоб висушити сліз утому,
І не завдати порухами болю,
Гарячим подихом до нього вилось.
Бентежило в душі табу сум'яттям,
Крутилась курява від вітровію.
- Торкнутися б жаринкою любові,
Теплом, щоб висушити сліз утому,
І не завдати порухами болю,
2026.05.03
14:44
Хитрим, кажуть, свого часу був Павло Тетеря.
Обідає в Чигирині, Варшаві – вечеря.
Вмів не тільки послужити, але й прислужитись.
Ще й на тому, зрозуміло, добряче нажитись.
Наче, в‘юн на сковорідці Павло той крутився,
Але ні з чим в результаті, усе ж о
Обідає в Чигирині, Варшаві – вечеря.
Вмів не тільки послужити, але й прислужитись.
Ще й на тому, зрозуміло, добряче нажитись.
Наче, в‘юн на сковорідці Павло той крутився,
Але ні з чим в результаті, усе ж о
2026.05.03
13:26
Здається, холод - назавжди...
Лишається себе картати
За невідвідані пенати,
Забуті краплі теплоти.
Пишу проникливі листи -
Цього для щастя малувато!
Здається, холод - назавжди...
Лишається себе картати
За невідвідані пенати,
Забуті краплі теплоти.
Пишу проникливі листи -
Цього для щастя малувато!
Здається, холод - назавжди...
2026.05.03
13:01
В котрімсь містечку раннього ранку
Сидів Бааль Шем Тов і крізь кільця диму
Раз по раз вдивлявся в перехожих.
«Хто це за один, що немовби
У ворота Небес задумав увійти?»-
Питає раббі в учня.
«Той, що шкарпетки шиє.
Він так щодня простує в синагогу
Сидів Бааль Шем Тов і крізь кільця диму
Раз по раз вдивлявся в перехожих.
«Хто це за один, що немовби
У ворота Небес задумав увійти?»-
Питає раббі в учня.
«Той, що шкарпетки шиє.
Він так щодня простує в синагогу
2026.05.03
11:10
Мріями не ходиться — ними літається.
Вони займають простір невагомості,
де речі були розкладені по місцях.
Лад не наводиться, і подовгу там ніхто
не затримується.
Місія з поверненням –
у полумї плазми спротиву.
Назад не приймають без ризику згоріт
Вони займають простір невагомості,
де речі були розкладені по місцях.
Лад не наводиться, і подовгу там ніхто
не затримується.
Місія з поверненням –
у полумї плазми спротиву.
Назад не приймають без ризику згоріт
2026.05.03
10:42
Озираюсь на прожиті роки:
Було вдосталь і грошей, і слави.
Та, до фінішу наближаючись,
Розгубив все, наліво й направо.
Піддавався спокусам неправедним,
Все хотілось чогось, іще кращого,
Чогось більшого, чогось солодшого,
Було вдосталь і грошей, і слави.
Та, до фінішу наближаючись,
Розгубив все, наліво й направо.
Піддавався спокусам неправедним,
Все хотілось чогось, іще кращого,
Чогось більшого, чогось солодшого,
2026.05.03
10:31
Япа-тапа та-па
Япа-тапа чі-па
О хей-о, о хей-да
Тапа-хей-хей-да
Рікі-тата ті-да
Ха, ха, ха, ха, ха, ха
Ей
Япа-тапа чі-па
О хей-о, о хей-да
Тапа-хей-хей-да
Рікі-тата ті-да
Ха, ха, ха, ха, ха, ха
Ей
2026.05.03
09:50
звернення поета України
до суспільства планети Земля)
Ти споглядаєш, як убивця
вже п’ятий рік дітей вбиває,
як смерть регоче білолиця,
як шлях убивцю прокладає.
Війна для тебе – телепоказ
до суспільства планети Земля)
Ти споглядаєш, як убивця
вже п’ятий рік дітей вбиває,
як смерть регоче білолиця,
як шлях убивцю прокладає.
Війна для тебе – телепоказ
2026.05.03
09:43
Щотижня складає сонети,
заупокійні куплети -
чергові «останні ноти»:
могильні плити, скорботи…
Вилизує наївних метрів -
живих і мертвих,
щоб стати членом й лавреатом,
заупокійні куплети -
чергові «останні ноти»:
могильні плити, скорботи…
Вилизує наївних метрів -
живих і мертвих,
щоб стати членом й лавреатом,
2026.05.03
08:49
Ти там, де обіцяє Бог блаженство,
немає: болю, горя і пітьми,
облуди, зради і жалоби ремства,
зміїної спокуси сатани.
Де зорі пестять вічності простори,
чумацьким шляхом ходить вітровій.
Гойдає тиша спокій, наче море
папірусні кораблики надій.
немає: болю, горя і пітьми,
облуди, зради і жалоби ремства,
зміїної спокуси сатани.
Де зорі пестять вічності простори,
чумацьким шляхом ходить вітровій.
Гойдає тиша спокій, наче море
папірусні кораблики надій.
2026.05.03
07:12
То замру, неначе тиша,
То, як вітер, засвищу, -
То писати геть полишу,
То щодня беру й пишу.
То бажаю розказати
Ким я є та звідкіля, -
То змовкаю винувато,
Мов повільна течія.
То, як вітер, засвищу, -
То писати геть полишу,
То щодня беру й пишу.
То бажаю розказати
Ким я є та звідкіля, -
То змовкаю винувато,
Мов повільна течія.
2026.05.02
23:45
Я, як Антоніо Бандерас
Хотів тебе іще й іще раз.
Та ти сказала: скільки можна?
Сьогодні ж піст іще, безбожник!
Хотів тебе іще й іще раз.
Та ти сказала: скільки можна?
Сьогодні ж піст іще, безбожник!
2026.05.02
20:57
я дійсно знаю
про сніги
про відчуття відлиги
подячний сонцю
що колись
зринає з-поза криги
у цім нема фальшивих нот
мій пульс ритмічний рівний
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...про сніги
про відчуття відлиги
подячний сонцю
що колись
зринає з-поза криги
у цім нема фальшивих нот
мій пульс ритмічний рівний
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
210 років храму в Сухачівці.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
210 років храму в Сухачівці.
В пошуках інформації по складанню родовіду знайшла цікаву інформацію, історичні дані про храм в Сухачівці, в якому в той час як я навчалась сш№103, яка знаходиться поруч, був клуб і бібліотека.
210 лет храму в Сухачевке
Слобода Сухачевка или Сохачевка была основана в 1770 году престарелым казаком-запорожцем Сохачем, который после тяжелого агарянского нападения 1768-69 годах основал рядом с Днепром обширный зимовник.
После разрушения и уничтожения Запорожской Сечи в зимовник Сохача пришло множество новых насельников – престарелых запорожцев со своими родными и знакомыми. Уже в 1782 году в государственной казенной деревне Сухачевке проживало 157 человек. Через десять лет поселение получило название казенной слободы.
В конце 1793 года, согласно общему желанию слобожан, решено было хлопотать о построении храма в честь святого Иоанна Богослова и об открытии у себя своего собственного самостоятельного прихода. Официальное прошение на имя правящего архиерея подал правитель Екатеринославского наместничества В.В. Каховский.
17 апреля 1794 года Преосвященный Гавриил (Бодони), Митрополит Екатеринославский и Херсонес-Таврический благословил строительство деревянного храма в слободе в честь святого апостола и евангелиста Иоанна Богослова. 26 апреля 1794 года из Екатеринославской Консистории отправлен в духовное Правление Екатеринослава указ об этом. 18 июня 1794 года Екатеринославский уездный протоиерей Иоанн Станиславский в сослужении духовенства освятил место под храм, совершил закладку и водрузил на месте строительства крест.
По прошению жителей, первым священником стал бывший диакон Новокайдакского Свято-Николаевского храма Евстафий Сербинов. В своем письме епархиальному начальству от 1 июля 1794 года прихожане охарактеризовали своего избранника таким образом: «О избранном же нами диаконе Сербинове свидетельствуем, что он состояния доброго, не бийца, не клеветник, не сварлив, трудолюбив, в домостроительстве своём исправен, в худых делах не примечателен и ни в каких приводах не облечён». На основании просьбы диакон Евстафий Сербинов 1 августа 1794 года рукоположен во священника.
13 июля 1795 года Екатеринославское духовное Правление предоставило правящему архиерею рапорт по которому «оная церковь совсем ко освящению готова и как сосудами, так равно и облачениями церковными снабдена». На основании этого рапорта митрополит Гавриил резолюцией от 17 июля 1795 года разрешил и благословил освятить в слободе Сухачевке Иоанно-Богословский храм и дозволил выдать антиминс.
23 сентября 1795 года новоустроенный храм был торжественно освящен Екатеринославским протоиереем Иоанном Станиславским и открыл в нем богослужения и священнодействия. Со временем был построен каменный храм, который был средоточием жизни сухачевских слобожан. Почти 150 лет в нем возносились молитвы ко Всевышнему.
По словам старожилов, богослужения в храме продолжались до конца 20-х годов ХХ столетия. Потом храм был разрушен, настоятель иерей Григорий был зверски убит, а прихожане общины на руинах храма расстреляны. На месте храма были построены школа и клуб, помещение которого по просьбе жителей в 1999 году было отдано общине. В этом же году помещение было переоборудовано под храм и, с благословения архиепископа Днепропетровского и Павлоградского Иринея, в нем возобновлены богослужения.
В 2000 году на праздник Святой Троицы настоятелем храма назначен иерей Вячеслав Вороной, который продолжает ревностно нести возложенное на него послушание по сей день.
В настоящее время население Сухачевки превышает три тысячи человек. Возле небольшого старого корпуса школы построена в 2000 году новая большая красивая школа № 103, где обучаются 360 детей. Отрадно отметить активное и плодотворное сотрудничество общины и педагогов школы. Настоятель храма – постоянный, любимый и почетный гость школы на праздниках первого и последнего звонка, выпускных вечерах и концертах.
Источник: archiv.orthodoxy.org.ua
210 років храму в Сухачівці.
Слобода Сухачівка або Сохачевка була заснована в 1770 році старим козаком-запорожцем Сохач, який після важкого агарянского нападу 1768-69 роках заснував поруч з Дніпром великий зимівник.
Після руйнування і знищення Запорізької Січі в зимівник Сохач прийшло безліч нових насельників - престарілих запорожців зі своїми рідними і знайомими. Вже в 1782 році в державному казенному селі Сухачівка проживало 157 чоловік. Через десять років поселення отримало назву казенної слободи. В кінці 1793, відповідно до загального бажання слобожан, вирішено було клопотати про побудову храму на честь святого Іоанна Богослова і про відкриття у себе свого власного самостійного приходу. Офіційне прохання на ім'я правлячого архієрея подав правитель Катеринославського намісництва В.В. Каховський.
17 квітня 1794 року Преосвященний Гавриїл (Бодони), Митрополит Катеринославський і Херсонес-Таврійський благословив будівництво дерев'яного храму в слободі на честь святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова.
26 квітня 1794 року через Катеринославську Консисторію відправлений в духовне Правління Катеринослава указ про це. 18 червня 1794 році Катеринославський повітовий протоієрей Іоанн Станіславський у співслужінні духовенства освятив місце під храм, здійснив закладку і поставив на місці будівництва хрест.
На прохання жителів, першим священиком став колишній диякон Новокайдакського Свято-Миколаївського храму Євстафій Сербінов. У своєму листі єпархіальному начальству від 1 липня 1794 року парафіяни охарактеризували свого обранця таким чином: «Про обраного же нами диякона Сербінова свідчимо, що він стану доброго, не заводіяка, що не наклепник, що не сварливий, працьовитий, в домобудівництві своєму справний, в худих справах не примітний і ні в яких приводах не замічений ». На підставі прохання диякон Євстафій Сербінов 1 серпня 1794 висвячений на священика.
13 липня 1795 року Катеринославське духовне Правління надало правлячому архієрею рапорт за яким «она церква зовсім до освячення готова і як судинами, так само як і одяганнями церковними постачивлена». На підставі цього рапорту митрополит Гавриїл резолюцією від 17 липня 1795 року дозволив і благословив освятити в слободі Сухачівка Іоанно-Богословський храм і дозволив видати антимінс.
23 вересня 1795 року збудований храм був урочисто освячений Катеринославським протоієреєм Іоанном Станіславським і відкрив в ньому богослужіння і священнодійства. Згодом був побудований кам'яний храм, який був осередком життя Сухачевських слобожан. Майже 150 років в ньому підносилися молитви до Всевишнього.
За словами старожилів, богослужіння в храмі тривали до кінця 20-х років ХХ століття. Потім храм був зруйнований, настоятель ієрей Григорій був по-звірячому вбитий, а парафіяни громади на руїнах храму розстріляні. На місці храму були побудовані школа і клуб, приміщення якого на прохання жителів в 1999 році було віддано громаді.
В цьому ж році приміщення було переобладнано під храм і, з благословення архієпископа Дніпропетровського і Павлоградського Іринея, в ньому відновлені богослужіння.
У 2000 році на свято Святої Трійці настоятелем храму призначений ієрей В'ячеслав Вороний, який продовжує ревно нести покладену на нього послух донині.
В даний час населення Сухачівки перевищує три тисячі чоловік. Біля невеликого старого корпусу школи побудована у 2000 році нова велика красива школа № 103, де навчаються 360 дітей. Відрадно відзначити активну і плідну співпрацю громади та педагогів школи.
Настоятель храму - постійний, улюблений і почесний гість школи на святах першого і останнього дзвоника, випускних вечорах і концертах.
Джерело: archiv.orthodoxy.org.ua
Переклала на українську мову 2.08.19 9.45
210 лет храму в Сухачевке
Слобода Сухачевка или Сохачевка была основана в 1770 году престарелым казаком-запорожцем Сохачем, который после тяжелого агарянского нападения 1768-69 годах основал рядом с Днепром обширный зимовник.
После разрушения и уничтожения Запорожской Сечи в зимовник Сохача пришло множество новых насельников – престарелых запорожцев со своими родными и знакомыми. Уже в 1782 году в государственной казенной деревне Сухачевке проживало 157 человек. Через десять лет поселение получило название казенной слободы.
В конце 1793 года, согласно общему желанию слобожан, решено было хлопотать о построении храма в честь святого Иоанна Богослова и об открытии у себя своего собственного самостоятельного прихода. Официальное прошение на имя правящего архиерея подал правитель Екатеринославского наместничества В.В. Каховский.
17 апреля 1794 года Преосвященный Гавриил (Бодони), Митрополит Екатеринославский и Херсонес-Таврический благословил строительство деревянного храма в слободе в честь святого апостола и евангелиста Иоанна Богослова. 26 апреля 1794 года из Екатеринославской Консистории отправлен в духовное Правление Екатеринослава указ об этом. 18 июня 1794 года Екатеринославский уездный протоиерей Иоанн Станиславский в сослужении духовенства освятил место под храм, совершил закладку и водрузил на месте строительства крест.
По прошению жителей, первым священником стал бывший диакон Новокайдакского Свято-Николаевского храма Евстафий Сербинов. В своем письме епархиальному начальству от 1 июля 1794 года прихожане охарактеризовали своего избранника таким образом: «О избранном же нами диаконе Сербинове свидетельствуем, что он состояния доброго, не бийца, не клеветник, не сварлив, трудолюбив, в домостроительстве своём исправен, в худых делах не примечателен и ни в каких приводах не облечён». На основании просьбы диакон Евстафий Сербинов 1 августа 1794 года рукоположен во священника.
13 июля 1795 года Екатеринославское духовное Правление предоставило правящему архиерею рапорт по которому «оная церковь совсем ко освящению готова и как сосудами, так равно и облачениями церковными снабдена». На основании этого рапорта митрополит Гавриил резолюцией от 17 июля 1795 года разрешил и благословил освятить в слободе Сухачевке Иоанно-Богословский храм и дозволил выдать антиминс.
23 сентября 1795 года новоустроенный храм был торжественно освящен Екатеринославским протоиереем Иоанном Станиславским и открыл в нем богослужения и священнодействия. Со временем был построен каменный храм, который был средоточием жизни сухачевских слобожан. Почти 150 лет в нем возносились молитвы ко Всевышнему.
По словам старожилов, богослужения в храме продолжались до конца 20-х годов ХХ столетия. Потом храм был разрушен, настоятель иерей Григорий был зверски убит, а прихожане общины на руинах храма расстреляны. На месте храма были построены школа и клуб, помещение которого по просьбе жителей в 1999 году было отдано общине. В этом же году помещение было переоборудовано под храм и, с благословения архиепископа Днепропетровского и Павлоградского Иринея, в нем возобновлены богослужения.
В 2000 году на праздник Святой Троицы настоятелем храма назначен иерей Вячеслав Вороной, который продолжает ревностно нести возложенное на него послушание по сей день.
В настоящее время население Сухачевки превышает три тысячи человек. Возле небольшого старого корпуса школы построена в 2000 году новая большая красивая школа № 103, где обучаются 360 детей. Отрадно отметить активное и плодотворное сотрудничество общины и педагогов школы. Настоятель храма – постоянный, любимый и почетный гость школы на праздниках первого и последнего звонка, выпускных вечерах и концертах.
Источник: archiv.orthodoxy.org.ua
210 років храму в Сухачівці.
Слобода Сухачівка або Сохачевка була заснована в 1770 році старим козаком-запорожцем Сохач, який після важкого агарянского нападу 1768-69 роках заснував поруч з Дніпром великий зимівник.
Після руйнування і знищення Запорізької Січі в зимівник Сохач прийшло безліч нових насельників - престарілих запорожців зі своїми рідними і знайомими. Вже в 1782 році в державному казенному селі Сухачівка проживало 157 чоловік. Через десять років поселення отримало назву казенної слободи. В кінці 1793, відповідно до загального бажання слобожан, вирішено було клопотати про побудову храму на честь святого Іоанна Богослова і про відкриття у себе свого власного самостійного приходу. Офіційне прохання на ім'я правлячого архієрея подав правитель Катеринославського намісництва В.В. Каховський.
17 квітня 1794 року Преосвященний Гавриїл (Бодони), Митрополит Катеринославський і Херсонес-Таврійський благословив будівництво дерев'яного храму в слободі на честь святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова.
26 квітня 1794 року через Катеринославську Консисторію відправлений в духовне Правління Катеринослава указ про це. 18 червня 1794 році Катеринославський повітовий протоієрей Іоанн Станіславський у співслужінні духовенства освятив місце під храм, здійснив закладку і поставив на місці будівництва хрест.
На прохання жителів, першим священиком став колишній диякон Новокайдакського Свято-Миколаївського храму Євстафій Сербінов. У своєму листі єпархіальному начальству від 1 липня 1794 року парафіяни охарактеризували свого обранця таким чином: «Про обраного же нами диякона Сербінова свідчимо, що він стану доброго, не заводіяка, що не наклепник, що не сварливий, працьовитий, в домобудівництві своєму справний, в худих справах не примітний і ні в яких приводах не замічений ». На підставі прохання диякон Євстафій Сербінов 1 серпня 1794 висвячений на священика.
13 липня 1795 року Катеринославське духовне Правління надало правлячому архієрею рапорт за яким «она церква зовсім до освячення готова і як судинами, так само як і одяганнями церковними постачивлена». На підставі цього рапорту митрополит Гавриїл резолюцією від 17 липня 1795 року дозволив і благословив освятити в слободі Сухачівка Іоанно-Богословський храм і дозволив видати антимінс.
23 вересня 1795 року збудований храм був урочисто освячений Катеринославським протоієреєм Іоанном Станіславським і відкрив в ньому богослужіння і священнодійства. Згодом був побудований кам'яний храм, який був осередком життя Сухачевських слобожан. Майже 150 років в ньому підносилися молитви до Всевишнього.
За словами старожилів, богослужіння в храмі тривали до кінця 20-х років ХХ століття. Потім храм був зруйнований, настоятель ієрей Григорій був по-звірячому вбитий, а парафіяни громади на руїнах храму розстріляні. На місці храму були побудовані школа і клуб, приміщення якого на прохання жителів в 1999 році було віддано громаді.
В цьому ж році приміщення було переобладнано під храм і, з благословення архієпископа Дніпропетровського і Павлоградського Іринея, в ньому відновлені богослужіння.
У 2000 році на свято Святої Трійці настоятелем храму призначений ієрей В'ячеслав Вороний, який продовжує ревно нести покладену на нього послух донині.
В даний час населення Сухачівки перевищує три тисячі чоловік. Біля невеликого старого корпусу школи побудована у 2000 році нова велика красива школа № 103, де навчаються 360 дітей. Відрадно відзначити активну і плідну співпрацю громади та педагогів школи.
Настоятель храму - постійний, улюблений і почесний гість школи на святах першого і останнього дзвоника, випускних вечорах і концертах.
Джерело: archiv.orthodoxy.org.ua
Переклала на українську мову 2.08.19 9.45
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
