Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.31
14:26
Я на старому цвинтарі заритий,
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
2026.01.31
12:07
Ця вічна сирена просвердлює мозок
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.
У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.
У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
2026.01.30
23:35
Недосить обрати вірний напрямок, важливо не збитися з курсу.
Меншовартість занадто вартує.
Якщо люди метають ікру, лососі відпочивають.
Хто править бал, тому правила зайві.
У кожного історика свої історичні паралелі і своя паралельна історія.
2026.01.30
21:35
Найбільше бійсь фанатиків і вбивць,
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
2026.01.30
21:03
Сердечний, що далі, та як
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
2026.01.30
16:17
Доводити - немає часу,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
2026.01.30
15:28
Згораю я у пломені жаги,
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
2026.01.30
13:38
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
2026.01.30
10:48
О часе, не спіши, не мчи удаль стрілою,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
2026.01.29
21:59
Скляне повітря, тиша нежива.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
2026.01.29
19:57
МАГІСТРАЛ
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
2026.01.29
18:05
о так я відьмача
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
2026.01.29
18:01
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
2026.01.29
17:20
Нас поєднало. Правда, не навіки.
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
2026.01.29
16:03
Цікаво, як же вміють москалі
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив
2026.01.29
11:43
То він мене ніколи не кохав.
Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів невисловлених рими
під небесами бурштинових слив.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів невисловлених рими
під небесами бурштинових слив.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
210 років храму в Сухачівці.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
210 років храму в Сухачівці.
В пошуках інформації по складанню родовіду знайшла цікаву інформацію, історичні дані про храм в Сухачівці, в якому в той час як я навчалась сш№103, яка знаходиться поруч, був клуб і бібліотека.
210 лет храму в Сухачевке
Слобода Сухачевка или Сохачевка была основана в 1770 году престарелым казаком-запорожцем Сохачем, который после тяжелого агарянского нападения 1768-69 годах основал рядом с Днепром обширный зимовник.
После разрушения и уничтожения Запорожской Сечи в зимовник Сохача пришло множество новых насельников – престарелых запорожцев со своими родными и знакомыми. Уже в 1782 году в государственной казенной деревне Сухачевке проживало 157 человек. Через десять лет поселение получило название казенной слободы.
В конце 1793 года, согласно общему желанию слобожан, решено было хлопотать о построении храма в честь святого Иоанна Богослова и об открытии у себя своего собственного самостоятельного прихода. Официальное прошение на имя правящего архиерея подал правитель Екатеринославского наместничества В.В. Каховский.
17 апреля 1794 года Преосвященный Гавриил (Бодони), Митрополит Екатеринославский и Херсонес-Таврический благословил строительство деревянного храма в слободе в честь святого апостола и евангелиста Иоанна Богослова. 26 апреля 1794 года из Екатеринославской Консистории отправлен в духовное Правление Екатеринослава указ об этом. 18 июня 1794 года Екатеринославский уездный протоиерей Иоанн Станиславский в сослужении духовенства освятил место под храм, совершил закладку и водрузил на месте строительства крест.
По прошению жителей, первым священником стал бывший диакон Новокайдакского Свято-Николаевского храма Евстафий Сербинов. В своем письме епархиальному начальству от 1 июля 1794 года прихожане охарактеризовали своего избранника таким образом: «О избранном же нами диаконе Сербинове свидетельствуем, что он состояния доброго, не бийца, не клеветник, не сварлив, трудолюбив, в домостроительстве своём исправен, в худых делах не примечателен и ни в каких приводах не облечён». На основании просьбы диакон Евстафий Сербинов 1 августа 1794 года рукоположен во священника.
13 июля 1795 года Екатеринославское духовное Правление предоставило правящему архиерею рапорт по которому «оная церковь совсем ко освящению готова и как сосудами, так равно и облачениями церковными снабдена». На основании этого рапорта митрополит Гавриил резолюцией от 17 июля 1795 года разрешил и благословил освятить в слободе Сухачевке Иоанно-Богословский храм и дозволил выдать антиминс.
23 сентября 1795 года новоустроенный храм был торжественно освящен Екатеринославским протоиереем Иоанном Станиславским и открыл в нем богослужения и священнодействия. Со временем был построен каменный храм, который был средоточием жизни сухачевских слобожан. Почти 150 лет в нем возносились молитвы ко Всевышнему.
По словам старожилов, богослужения в храме продолжались до конца 20-х годов ХХ столетия. Потом храм был разрушен, настоятель иерей Григорий был зверски убит, а прихожане общины на руинах храма расстреляны. На месте храма были построены школа и клуб, помещение которого по просьбе жителей в 1999 году было отдано общине. В этом же году помещение было переоборудовано под храм и, с благословения архиепископа Днепропетровского и Павлоградского Иринея, в нем возобновлены богослужения.
В 2000 году на праздник Святой Троицы настоятелем храма назначен иерей Вячеслав Вороной, который продолжает ревностно нести возложенное на него послушание по сей день.
В настоящее время население Сухачевки превышает три тысячи человек. Возле небольшого старого корпуса школы построена в 2000 году новая большая красивая школа № 103, где обучаются 360 детей. Отрадно отметить активное и плодотворное сотрудничество общины и педагогов школы. Настоятель храма – постоянный, любимый и почетный гость школы на праздниках первого и последнего звонка, выпускных вечерах и концертах.
Источник: archiv.orthodoxy.org.ua
210 років храму в Сухачівці.
Слобода Сухачівка або Сохачевка була заснована в 1770 році старим козаком-запорожцем Сохач, який після важкого агарянского нападу 1768-69 роках заснував поруч з Дніпром великий зимівник.
Після руйнування і знищення Запорізької Січі в зимівник Сохач прийшло безліч нових насельників - престарілих запорожців зі своїми рідними і знайомими. Вже в 1782 році в державному казенному селі Сухачівка проживало 157 чоловік. Через десять років поселення отримало назву казенної слободи. В кінці 1793, відповідно до загального бажання слобожан, вирішено було клопотати про побудову храму на честь святого Іоанна Богослова і про відкриття у себе свого власного самостійного приходу. Офіційне прохання на ім'я правлячого архієрея подав правитель Катеринославського намісництва В.В. Каховський.
17 квітня 1794 року Преосвященний Гавриїл (Бодони), Митрополит Катеринославський і Херсонес-Таврійський благословив будівництво дерев'яного храму в слободі на честь святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова.
26 квітня 1794 року через Катеринославську Консисторію відправлений в духовне Правління Катеринослава указ про це. 18 червня 1794 році Катеринославський повітовий протоієрей Іоанн Станіславський у співслужінні духовенства освятив місце під храм, здійснив закладку і поставив на місці будівництва хрест.
На прохання жителів, першим священиком став колишній диякон Новокайдакського Свято-Миколаївського храму Євстафій Сербінов. У своєму листі єпархіальному начальству від 1 липня 1794 року парафіяни охарактеризували свого обранця таким чином: «Про обраного же нами диякона Сербінова свідчимо, що він стану доброго, не заводіяка, що не наклепник, що не сварливий, працьовитий, в домобудівництві своєму справний, в худих справах не примітний і ні в яких приводах не замічений ». На підставі прохання диякон Євстафій Сербінов 1 серпня 1794 висвячений на священика.
13 липня 1795 року Катеринославське духовне Правління надало правлячому архієрею рапорт за яким «она церква зовсім до освячення готова і як судинами, так само як і одяганнями церковними постачивлена». На підставі цього рапорту митрополит Гавриїл резолюцією від 17 липня 1795 року дозволив і благословив освятити в слободі Сухачівка Іоанно-Богословський храм і дозволив видати антимінс.
23 вересня 1795 року збудований храм був урочисто освячений Катеринославським протоієреєм Іоанном Станіславським і відкрив в ньому богослужіння і священнодійства. Згодом був побудований кам'яний храм, який був осередком життя Сухачевських слобожан. Майже 150 років в ньому підносилися молитви до Всевишнього.
За словами старожилів, богослужіння в храмі тривали до кінця 20-х років ХХ століття. Потім храм був зруйнований, настоятель ієрей Григорій був по-звірячому вбитий, а парафіяни громади на руїнах храму розстріляні. На місці храму були побудовані школа і клуб, приміщення якого на прохання жителів в 1999 році було віддано громаді.
В цьому ж році приміщення було переобладнано під храм і, з благословення архієпископа Дніпропетровського і Павлоградського Іринея, в ньому відновлені богослужіння.
У 2000 році на свято Святої Трійці настоятелем храму призначений ієрей В'ячеслав Вороний, який продовжує ревно нести покладену на нього послух донині.
В даний час населення Сухачівки перевищує три тисячі чоловік. Біля невеликого старого корпусу школи побудована у 2000 році нова велика красива школа № 103, де навчаються 360 дітей. Відрадно відзначити активну і плідну співпрацю громади та педагогів школи.
Настоятель храму - постійний, улюблений і почесний гість школи на святах першого і останнього дзвоника, випускних вечорах і концертах.
Джерело: archiv.orthodoxy.org.ua
Переклала на українську мову 2.08.19 9.45
210 лет храму в Сухачевке
Слобода Сухачевка или Сохачевка была основана в 1770 году престарелым казаком-запорожцем Сохачем, который после тяжелого агарянского нападения 1768-69 годах основал рядом с Днепром обширный зимовник.
После разрушения и уничтожения Запорожской Сечи в зимовник Сохача пришло множество новых насельников – престарелых запорожцев со своими родными и знакомыми. Уже в 1782 году в государственной казенной деревне Сухачевке проживало 157 человек. Через десять лет поселение получило название казенной слободы.
В конце 1793 года, согласно общему желанию слобожан, решено было хлопотать о построении храма в честь святого Иоанна Богослова и об открытии у себя своего собственного самостоятельного прихода. Официальное прошение на имя правящего архиерея подал правитель Екатеринославского наместничества В.В. Каховский.
17 апреля 1794 года Преосвященный Гавриил (Бодони), Митрополит Екатеринославский и Херсонес-Таврический благословил строительство деревянного храма в слободе в честь святого апостола и евангелиста Иоанна Богослова. 26 апреля 1794 года из Екатеринославской Консистории отправлен в духовное Правление Екатеринослава указ об этом. 18 июня 1794 года Екатеринославский уездный протоиерей Иоанн Станиславский в сослужении духовенства освятил место под храм, совершил закладку и водрузил на месте строительства крест.
По прошению жителей, первым священником стал бывший диакон Новокайдакского Свято-Николаевского храма Евстафий Сербинов. В своем письме епархиальному начальству от 1 июля 1794 года прихожане охарактеризовали своего избранника таким образом: «О избранном же нами диаконе Сербинове свидетельствуем, что он состояния доброго, не бийца, не клеветник, не сварлив, трудолюбив, в домостроительстве своём исправен, в худых делах не примечателен и ни в каких приводах не облечён». На основании просьбы диакон Евстафий Сербинов 1 августа 1794 года рукоположен во священника.
13 июля 1795 года Екатеринославское духовное Правление предоставило правящему архиерею рапорт по которому «оная церковь совсем ко освящению готова и как сосудами, так равно и облачениями церковными снабдена». На основании этого рапорта митрополит Гавриил резолюцией от 17 июля 1795 года разрешил и благословил освятить в слободе Сухачевке Иоанно-Богословский храм и дозволил выдать антиминс.
23 сентября 1795 года новоустроенный храм был торжественно освящен Екатеринославским протоиереем Иоанном Станиславским и открыл в нем богослужения и священнодействия. Со временем был построен каменный храм, который был средоточием жизни сухачевских слобожан. Почти 150 лет в нем возносились молитвы ко Всевышнему.
По словам старожилов, богослужения в храме продолжались до конца 20-х годов ХХ столетия. Потом храм был разрушен, настоятель иерей Григорий был зверски убит, а прихожане общины на руинах храма расстреляны. На месте храма были построены школа и клуб, помещение которого по просьбе жителей в 1999 году было отдано общине. В этом же году помещение было переоборудовано под храм и, с благословения архиепископа Днепропетровского и Павлоградского Иринея, в нем возобновлены богослужения.
В 2000 году на праздник Святой Троицы настоятелем храма назначен иерей Вячеслав Вороной, который продолжает ревностно нести возложенное на него послушание по сей день.
В настоящее время население Сухачевки превышает три тысячи человек. Возле небольшого старого корпуса школы построена в 2000 году новая большая красивая школа № 103, где обучаются 360 детей. Отрадно отметить активное и плодотворное сотрудничество общины и педагогов школы. Настоятель храма – постоянный, любимый и почетный гость школы на праздниках первого и последнего звонка, выпускных вечерах и концертах.
Источник: archiv.orthodoxy.org.ua
210 років храму в Сухачівці.
Слобода Сухачівка або Сохачевка була заснована в 1770 році старим козаком-запорожцем Сохач, який після важкого агарянского нападу 1768-69 роках заснував поруч з Дніпром великий зимівник.
Після руйнування і знищення Запорізької Січі в зимівник Сохач прийшло безліч нових насельників - престарілих запорожців зі своїми рідними і знайомими. Вже в 1782 році в державному казенному селі Сухачівка проживало 157 чоловік. Через десять років поселення отримало назву казенної слободи. В кінці 1793, відповідно до загального бажання слобожан, вирішено було клопотати про побудову храму на честь святого Іоанна Богослова і про відкриття у себе свого власного самостійного приходу. Офіційне прохання на ім'я правлячого архієрея подав правитель Катеринославського намісництва В.В. Каховський.
17 квітня 1794 року Преосвященний Гавриїл (Бодони), Митрополит Катеринославський і Херсонес-Таврійський благословив будівництво дерев'яного храму в слободі на честь святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова.
26 квітня 1794 року через Катеринославську Консисторію відправлений в духовне Правління Катеринослава указ про це. 18 червня 1794 році Катеринославський повітовий протоієрей Іоанн Станіславський у співслужінні духовенства освятив місце під храм, здійснив закладку і поставив на місці будівництва хрест.
На прохання жителів, першим священиком став колишній диякон Новокайдакського Свято-Миколаївського храму Євстафій Сербінов. У своєму листі єпархіальному начальству від 1 липня 1794 року парафіяни охарактеризували свого обранця таким чином: «Про обраного же нами диякона Сербінова свідчимо, що він стану доброго, не заводіяка, що не наклепник, що не сварливий, працьовитий, в домобудівництві своєму справний, в худих справах не примітний і ні в яких приводах не замічений ». На підставі прохання диякон Євстафій Сербінов 1 серпня 1794 висвячений на священика.
13 липня 1795 року Катеринославське духовне Правління надало правлячому архієрею рапорт за яким «она церква зовсім до освячення готова і як судинами, так само як і одяганнями церковними постачивлена». На підставі цього рапорту митрополит Гавриїл резолюцією від 17 липня 1795 року дозволив і благословив освятити в слободі Сухачівка Іоанно-Богословський храм і дозволив видати антимінс.
23 вересня 1795 року збудований храм був урочисто освячений Катеринославським протоієреєм Іоанном Станіславським і відкрив в ньому богослужіння і священнодійства. Згодом був побудований кам'яний храм, який був осередком життя Сухачевських слобожан. Майже 150 років в ньому підносилися молитви до Всевишнього.
За словами старожилів, богослужіння в храмі тривали до кінця 20-х років ХХ століття. Потім храм був зруйнований, настоятель ієрей Григорій був по-звірячому вбитий, а парафіяни громади на руїнах храму розстріляні. На місці храму були побудовані школа і клуб, приміщення якого на прохання жителів в 1999 році було віддано громаді.
В цьому ж році приміщення було переобладнано під храм і, з благословення архієпископа Дніпропетровського і Павлоградського Іринея, в ньому відновлені богослужіння.
У 2000 році на свято Святої Трійці настоятелем храму призначений ієрей В'ячеслав Вороний, який продовжує ревно нести покладену на нього послух донині.
В даний час населення Сухачівки перевищує три тисячі чоловік. Біля невеликого старого корпусу школи побудована у 2000 році нова велика красива школа № 103, де навчаються 360 дітей. Відрадно відзначити активну і плідну співпрацю громади та педагогів школи.
Настоятель храму - постійний, улюблений і почесний гість школи на святах першого і останнього дзвоника, випускних вечорах і концертах.
Джерело: archiv.orthodoxy.org.ua
Переклала на українську мову 2.08.19 9.45
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
