Вітаю Сашо,
На Майстернях. З деб`ютом!
Вірш є близьким стати гарним, але я би ще над ним попрацював.
***
Незрозумілий рефрем буднів (3 рази в однім стовпчику).
***
"Ніколи, навіть випадково,
Ми не бували на ножах." - хоча і зроруміло, всеж воно чомусь не в`яжеться з попередніми двома рядками.
***
"А влітку - хто б подумав!! - сніг
Почав у наші душі залітати,
І ми - хто нам пробачить тепер гріх?-
У буднях вчились не кохати.

Який улітку сніг лапатий!!!
Який холодний сніг в жару!" - тут взагалі перехід на інший ритм - не зрозуміло чому?

Дякую! За вітання, за увагу і за зауваження! Це - перший аналіз моєї поезії, і моя перша спроба пояснення чи, швидше, обговорення її. Тому дебют подвійний :-)

Рядки "Ніколи, навіть випадково, Ми не бували на ножах.", як і "І не було людей навколо- Вони не вказували шлях." та "А пам"ятаєш - ми літали? І буднів наче не було." - то окремі спогади. Погоджуюсь, що причинно-наслідкових зв"язків між ними немає. Їх тут поєднало інше - пам"ять, з якої спогади виринають у протиставлення "холодному снігу" й "мовчанню серця", про які у вірші йшлось раніше.

Щодо переходу на інший ритм - не можу не погодитись, що зауваження справедливе. Можна було б ці рядки видалити з вірша. Фактично, він закінчується рядком "У буднях вчились не кохати." А "Який улітку сніг лапатий!!! Який холодний сніг в жару!" - то post scriptum, сльоза, яка від усіх тих спогадів скотилась по щоці (і по віршу :-) ). Може відділити їх від основної частини вірша (більшим відступом, курсивом чи лінією - останнє такому коротенькому віршу, мабуть, не личитиме)? Чи краще видалити?

Ще цікаво, чому рефрем буднів незрозумілий - недоречний тут взагалі, чи 3 рази - це забагато?

І ще раз дякую!)

Рефрем зрозумілий, але як на мене не зовсім оправданий.
Але це суто суб`єктивна думка.
Починаючи "А влітку..." - ритм змінено.
Я би доопрацював повністю цей стовпчик, підігнавши до ритму решти стовпчиків.
І хоча образ "снігу" літом мені не дуже імпонує, всеж я би не чіпав останні
два рядки.