ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Козак Дума
2024.11.24 07:56
А світ чекає…
У повітрі якась загадковість,
влаштували світила парад,
і дочитує осені повість
з книги Неба сумний листопад…

Опустились сніжинки скраєчку
на ранкові уламки часу.
Свіжознесене сонця яєчко

Микола Соболь
2024.11.24 06:40
Опісля
Над рікою стелиться туман,
холодіють листопада ночі.
Ти була найкращою з оман
і від тебе геть іти не хочу.
Для розлуки ніби ще не час
дзиґарі відлічують хвилини.
Господи, помилуй грішних нас
від Адама з Євою до нині.

Віктор Кучерук
2024.11.24 06:22
* * *
Як розповів, то пожурила,
Іще й очам вказала шлях
Повз чорториї повносилі
До очеретяних дівах.
Я сотні раз до них приходив
У снах сполоханих своїх
І зі снопами хороводи
Водив щоразу їй на сміх.

Тетяна Левицька
2024.11.23 20:48
Із осені в зимову казку
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.

А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
***
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
Оксиморони стратифікації
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
Біда...
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
***
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
* * *
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Осіння замальовка
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
Як демократія із носа лізе
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Страх безконечності
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Диригент
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
***
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Юрій Сидорів (1960 - 2020) / Вірші

 Амфібрахій
Образ твору Немає і не буде.
На цьому все.

І далі беріг би не гірше за кошти
Це диво в ритмічній красі.
Мене, амфібрахію, зрадив чого ж ти?
Тобою віршують усі.

01.09.2019


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2019-09-01 21:46:40
Переглядів сторінки твору 1530
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (7.789 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 1.100
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Метафізична поезія
Автор востаннє на сайті 2020.12.06 21:35
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Деркач (Л.П./Л.П.) [ 2019-09-02 14:07:44 ]
Важко заглибитись у зміст і тому складається враження про суперечливість авторської думки. Як на мене, то ні графомани, ні плагіатори на ритміку і не полюють, і не зважають. Зараз прослідковується тенденція - подати тему краще за «попєрєдніков». Але, якщо так стається, то цей грішок можна й пробачити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-09-02 15:22:24 ]
А воно все на поверхні. І дійсно, не без суперечливості.
Не можу не погодитися.

Мені подобається амфібрахій. Але це не означає, що я не віршую ямбом або хореєм.

Поетичні парафії я порівняв би з клубами (студіями).
А був би театралом, то порівняв би зі школами - Арк. Райкіна чи Ол. Табакова. З цих шкіл виходять однакові "райкінці" або "табаківці". У випускників усіх категорій практично однакові творчі прийоми та інші вихиляси.
Навіть вірші за підбором образного ряду або й тематики. І автори, виходить так, що теж.

Письменницькі секти.
Їх що, не існує? Вони існують. Її учасників (назвав би їх в якому-небудь окремому випадку і штундами) щось об'єднує? Питання риторичне.

Віршолови та плагіатори.
Як би вони не маскувалися і не прикидалися пародистами, сатириками або навіть ліриками, їм це не вдасться. Пересічний читач не збагне, а ерудований і спостережливий - елементарно побачить, зрозуміє та виявить. Я порівняв би деякі ситуації з футбольними.
В команді може бути, я сказав би, лідер або фронтмен.
І от він вважає, що всі паси повинні передаватися йому, бо він "вище б'є і краще грає".
Дещо подібне спостерігається і в поезії. Наприклад, якась метафора впродовж тривалого часу не з'являлася у творах якогось літресурсу або порталу. А це з'явилася. То хіба не знайдеться ще один автор, який з неї витягне усі, умовно кажучи, соки? Питання теж риторичне. І ми це бачимо. Це може бути корисним явищем. Метафора ж. Гарна. То як їй пропадати і навіщо? Ніяк і ні для чого.
Хіба що в якій формі це продовжити. Наприклад, як присвяту. Це хіба погано? Вважаю, що ні.
А приховувати справжні наміри та маскуватися за пародистами, сатириками або ще більше - ліриками, не варто. Про пересічних читачів я писав вище. Але ж не лише ними багатий ресурс або портал.

Повернувшись до амфібрахія, я зауважу, що я його наділив людськими властивостями.
От і виникла заключна строфа.

Дякую за коментар.
Моя відповідь довша за вірш, але то таке.
Обмін думками ніщо не обмежує.
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Деркач (Л.П./Л.П.) [ 2019-09-02 18:41:52 ]
Якщо є що сказати, а не повторити, автор завжди буде оригінальним. Хоч, звичайно, кожна думка має свої інтерпретації в будь-якому авторському стилі. І це якраз те, що не так то й легко іноді скопіювати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-09-02 18:00:28 ]
Так, амфібрахієм можна убити наповал будь-якого графомана. То страшна зброя. Особливо в руках колеги-графомана.
Свого часу Аглая Саловсмак кричала на весь сайт: - Паразити! Украли у мене слово! Поцупили образ!
А їй одказує підлий сатирик: - Читай мою гумореску двадцятилітньої давності там і там.
Прочитала. І побачила богиня, що її першоджерело, м'яко кажучи, зовсім не першоджерело. І так завжди.
Тепер діймають зляки: Чи несамохіть я сама когось несамохіть не дублюю?
Правильно робить. Бо навіть те, що я щойно написав теж хтось і десь мовив уперше. Хто - довідуйтесь самі. Потім мені скажете.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-09-02 21:38:58 ]
Всяке буває. У тому числі і деталі-дрібниці, які супроводжують нашу писемну діяльність.
І правота, і неправота мають певні підстави та обставини їхнього виникнення.
Я не загострював питання запозичень (назвемо це явище так), але воно існує.
І футболісти-гренадери (чи як їх там звуть) існують, і вища ліга, і якісь інші групи.
Дякую за увагу,
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-09-03 06:27:06 ]
Згоден. Тому сатира - найважчий різновид творчості. Тут потрібна світла голова і мудрість. Саме з цієї причини у нас, в основному, сонмища ліричних поетів.