Загубились ноти в партитурі,
Злущилася позлітка з віршат.
Буслик є один в літературі -
Почорніла від пихи душа.

Від зазнайства випадає пір'я
І сичить, неначебто гюрза.
Кліпне оком - яблуні чорніють,
Позіхне - темніють небеса.

Завела його парнаська шкапа
В калабані бруду, повні мух.
День і ніч злостивця душить "жаба",
Зверхності важкий, смердючий дух.

Замість дзьоба вилупились роги,
Замість лапок - ратиці тверді.
Буслик щез. А є цапище-огир,-
Чим же цій зарадити біді?

Я почув небес прохання слізне:
- Виручай невдаху! Ко-ко-ко!
Вихід є! Сатири моцна клізма!
З перцем, хроном, лютим часником.

Що ж,- почищу чакри від маразму,
А талант від глупства - зохен вей!
Щезне, наче дим, пиха заразна,
В цапі птах ліричний оживе.

Для колег - гумористичні пільги,
Скалозуба посмішка до вух.
Ловко, правда? І мені до шмиги!
Не люблю, коли страждає друг.

30.12.2019 р.