Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.30
19:48
Злетів у Небо передчасно
Співець любові осяйної.
Його поезія не згасне!
Безсмертні почуття прекрасні,
Що не розчавлені війною!
Злетів у Небо передчасно.
Співець любові осяйної.
Його поезія не згасне!
Безсмертні почуття прекрасні,
Що не розчавлені війною!
Злетів у Небо передчасно.
2026.04.30
18:19
хтось пан а дехто і пропав
кому кобила декому невіста
комусь вебсайт а ще комусь портал
до раю інколи й до пекла звісно
зоріючі стожари атлантид
наяди перламутрові намиста
гукне одна із них тобі привіт
подякуєш бо се красиво і корисно
кому кобила декому невіста
комусь вебсайт а ще комусь портал
до раю інколи й до пекла звісно
зоріючі стожари атлантид
наяди перламутрові намиста
гукне одна із них тобі привіт
подякуєш бо се красиво і корисно
2026.04.30
14:26
Сидять діди попід тином сиві та сивіші,
Розмовами про минуле зранку себе тішать.
Хоч укотре уже чули, слухають уважно,
Не якісь там пустобрехи, а люди ж поважні.
Розповідь ведуть неспішно – куди поспішати,
Все одно лиш до обіду вернуться до хати.
Си
Розмовами про минуле зранку себе тішать.
Хоч укотре уже чули, слухають уважно,
Не якісь там пустобрехи, а люди ж поважні.
Розповідь ведуть неспішно – куди поспішати,
Все одно лиш до обіду вернуться до хати.
Си
2026.04.30
14:06
Витоки свідомості – це джерела,
що не стільки напувають, як живлять
мелодію твоїх думок а капела,
розмиваючи і зносячи тиху благодать
западин рахманного смиренства.
Мряка безсонячних просторів ущелин,
кулуари сходів минулих лавин і водоспадів,
що не стільки напувають, як живлять
мелодію твоїх думок а капела,
розмиваючи і зносячи тиху благодать
западин рахманного смиренства.
Мряка безсонячних просторів ущелин,
кулуари сходів минулих лавин і водоспадів,
2026.04.30
11:17
березня 1968 року героїчно загинув мій друг, космонавт Юрій Гагарін. Але перед тим, як загинути, він мені сказав: "Жоро, будь у літературі першим! Як я - у космосі!" З того моменту я зрозумів, що в моїй поезії і прозі ідіотизм має бути суто космічного м
2026.04.30
11:15
Нескінченні дощі заливають свідомість.
І ковчег для рятунку уже потонув.
Хто ж допише печальну і змучену повість,
У якій за лаштунками Бог підморгнув?
Хто допише дощі на картині стозвучній
Там, де пензель упав у провалля віків?
Хто допише туман, б
І ковчег для рятунку уже потонув.
Хто ж допише печальну і змучену повість,
У якій за лаштунками Бог підморгнув?
Хто допише дощі на картині стозвучній
Там, де пензель упав у провалля віків?
Хто допише туман, б
2026.04.30
09:39
Вітер увірвавсь на ганок,
ходором вся хата.
Не буди мене так рано,
я ще хочу спати.
Додивитись сни рожеві,
дочекатись зливи
і плекати світ у мреві
срібної оливи.
ходором вся хата.
Не буди мене так рано,
я ще хочу спати.
Додивитись сни рожеві,
дочекатись зливи
і плекати світ у мреві
срібної оливи.
2026.04.30
05:47
Зоряниці марніють тоді,
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.
2026.04.29
23:51
Небесна синь така безмежна.
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,
2026.04.29
22:02
ми переважно сумні
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб
2026.04.29
21:39
О, шматяр колує справно
По вулиці вниз і вгору
Я спитав би, у чому справа
Але знаю, він не говорить
І пані до мене лагідні
І пов’яжуть бантики
Але глибоко у серці
Я знаю, не втекти
По вулиці вниз і вгору
Я спитав би, у чому справа
Але знаю, він не говорить
І пані до мене лагідні
І пов’яжуть бантики
Але глибоко у серці
Я знаю, не втекти
2026.04.29
20:34
Земля здригалась доокіл,
палало місто у кварталах.
В повітрі – дим з вогнем навпіл,
і люд нажаханий в підвалах.
За залпом залп в імлу цупку
гатили «Гради» неупинно,
а біля церкви нашвидку
палало місто у кварталах.
В повітрі – дим з вогнем навпіл,
і люд нажаханий в підвалах.
За залпом залп в імлу цупку
гатили «Гради» неупинно,
а біля церкви нашвидку
2026.04.29
20:28
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене
2026.04.29
19:31
Випльовує новатор гасло
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник
***
Дивлюсь у вибране, зітхаю...
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник
***
Дивлюсь у вибране, зітхаю...
2026.04.29
12:33
Знову снилися мертві. Снилося, що я мушу бути на якійсь конференції по кубофутуризму. Заходжу в якийсь бароковий будинок: анфілади, мармурові сходи, скульптури Геракла в левовій шкурі, Гекати, Діани Вічноцнотливої, двері, що більш нагадують врата, потім з
2026.04.29
11:27
Не хочу в дзеркало дивитись,
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.
Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.
Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.23
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Проза
Із щоденника про кінострічки
Контекст : Сергій Губерначук. Начерки сценаріїв
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із щоденника про кінострічки
1. Урбанавти (діадрама)
Сім’я донедавна відомого політика, який раптом не відбувся, опиняється на вулиці і розсіюється по місту. Аморфність зв’язків між її членами є причиною їх наростаючого – повного відчуження і однією з моделей загибелі людства. Незалежні засоби масової інформації намагаються слідкувати за ситуацією, але факт загибелі сім’ї є набагато разючішим, аніж його висвітлення. Місто рухається у напрямку до Содому.
Що відверне катастрофу?
Тиха проповідь маленьких монахів, які прийшли з печер.
2. Уся Оксана (пригодницька кінострічка)*
Сільська українська дівчина потрапляє у "чорну діру". Причиною і амулетом усіх обставин є намисто, яке дісталося дівчині від прабабусі, і випадкові комбінації з його чарівних кульок.
Через подорожі у різних часових вимірах дівчина викристалізовується у сильну особистість. Раптове повернення додому, загублені надії, вимушені страждання, любов – усе, що лишилося у минулому, дає дівчині змогу іншими очима дивитися на світ, своє село, які знову постали перед нею майже без змін. Вона прагне дії.
____________
* У 1999 році Сергій Губерначук планував написання сценарію до двохсерійного кінофільму, що мав тоді робочу назву "Просто Оксана".
3. Уранці не зійшло сонце (трилер)
По морю пливе пляшка. У ній – рятівний лист із заклинаннями від "стереотипів".
Жителі побережжя страждають від стереотипів – як від монстрів. Оракул віщує на сонячних плямах. Він бачить лише кінець усьому. Пляшка була "під носом". Вона потрапляла в руки людей, які боялися і, в кращому разі, встигали прочитати лише одне або декілька слів…
Тільки зібрані докупи, люди, по черзі вимовляючи кожне "своє" слово, зможуть відвернути загрозу.
І сонце зійшло.
1994 – 1997 р.р.
Сім’я донедавна відомого політика, який раптом не відбувся, опиняється на вулиці і розсіюється по місту. Аморфність зв’язків між її членами є причиною їх наростаючого – повного відчуження і однією з моделей загибелі людства. Незалежні засоби масової інформації намагаються слідкувати за ситуацією, але факт загибелі сім’ї є набагато разючішим, аніж його висвітлення. Місто рухається у напрямку до Содому.
Що відверне катастрофу?
Тиха проповідь маленьких монахів, які прийшли з печер.
2. Уся Оксана (пригодницька кінострічка)*
Сільська українська дівчина потрапляє у "чорну діру". Причиною і амулетом усіх обставин є намисто, яке дісталося дівчині від прабабусі, і випадкові комбінації з його чарівних кульок.
Через подорожі у різних часових вимірах дівчина викристалізовується у сильну особистість. Раптове повернення додому, загублені надії, вимушені страждання, любов – усе, що лишилося у минулому, дає дівчині змогу іншими очима дивитися на світ, своє село, які знову постали перед нею майже без змін. Вона прагне дії.
____________
* У 1999 році Сергій Губерначук планував написання сценарію до двохсерійного кінофільму, що мав тоді робочу назву "Просто Оксана".
3. Уранці не зійшло сонце (трилер)
По морю пливе пляшка. У ній – рятівний лист із заклинаннями від "стереотипів".
Жителі побережжя страждають від стереотипів – як від монстрів. Оракул віщує на сонячних плямах. Він бачить лише кінець усьому. Пляшка була "під носом". Вона потрапляла в руки людей, які боялися і, в кращому разі, встигали прочитати лише одне або декілька слів…
Тільки зібрані докупи, люди, по черзі вимовляючи кожне "своє" слово, зможуть відвернути загрозу.
І сонце зійшло.
1994 – 1997 р.р.
Контекст : Сергій Губерначук. Начерки сценаріїв
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
