Поезія – поняття всеосяжне,
Що лине, як води прекрасний шум,
Вона живе в усім навколо,
У всіх серцях вона торкає струн.
Життя без неї і сухе, й німеє,
Нема розради, пристрасті, жалю,
Та лиш вона зійде на небосхилі,
Душа розквітне рожею в маю.
Життя на світі, мабуть, неможливе
Без тої музи, що народжує красу,
Нехай летить поезія, мандрує,
Не знає спину, хай проб’є броню
Отих сердець, що скам’янілих безліч,
Тих душ нещасних, що не знали ще її,
Хай буде завжди на вершині світу
Заради миру й вічної краси!
Без неї всесвіт жити теж не зможе,
Вона його душею є завжди,
І як людина без душі не може,
Так всесвіт не існує без душі.
Тому плекаймо іскру цю від Бога,
Нехай вона живе у всіх віках,
Нехай красою всіх вона чарує,
Людей сповняє, бо без неї – крах.
Заради неї всім нам варто жити.
Поезія – бездонне джерело,
Нехай же напуває усіх спраглих,
Не поміліє досконвік воно.