Приємно читати глибокозмістовні рядки. Вірш виписаний в стилі роздуму, при чому, радше, філософського осмислення життя, ніж чергової рефлексіі на ті чи інші навколишні обставини. Дуже багато інтроверсіі, втім, вона не сприймається як цілковите, уоособлене самозаглиблення у часопростір власної душі. Цікаві художньо-змістові контрасти образів, їх ідейне зображення та насичення. Якщо вдаватися до законодавства "поетичної творчості", висунутого Ю.Андруховичем ув одній (чи у всіх?) з його письменницьких робіт, де наголошується принципова важливість не те що кожної окремої лексеми в поетичному тексті, але й мінімальних фонетичних одиниць, то поращити загальне звучання Юльчиного вірша не завадило б. Утім, текст цілком виважений у загальнолітературному контексті і достатньо непогано - в художньому.