ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.09.28
05:24
На криниці збоку, на гвіздочку,
зачекалась кварта спраглих губ:
«Йди водиці зачерпни, синочку,
та присядь у затінок під дуб».
Кажуть: не живе не розмовляє
та душею зовсім не кривлю,
якщо йшов хоч раз до виднокраю,
стріти мав криниченьку свою.
зачекалась кварта спраглих губ:
«Йди водиці зачерпни, синочку,
та присядь у затінок під дуб».
Кажуть: не живе не розмовляє
та душею зовсім не кривлю,
якщо йшов хоч раз до виднокраю,
стріти мав криниченьку свою.
2024.09.28
03:02
Зросли, чи ні, поміж тривог
Не відповім… відповіси
Якщо ти є той самий Бог,
Чому лютуєм від Краси,
Вона ж не ділиться на двох?
Отож…
Біжиш, чи ні, словами між
Не відповім… відповіси
Якщо ти є той самий Бог,
Чому лютуєм від Краси,
Вона ж не ділиться на двох?
Отож…
Біжиш, чи ні, словами між
2024.09.27
15:47
Дощ у шибку стукає косий
Вітром кинутий іздаля,
Сотня крапель дзвінкоголосих
Ніжно ім'я твоє промовля.
Він малює й змиває букви ,
Я вдивляюсь у мокре скло.
Скільки ще цій розлуці бути ,
Вітром кинутий іздаля,
Сотня крапель дзвінкоголосих
Ніжно ім'я твоє промовля.
Він малює й змиває букви ,
Я вдивляюсь у мокре скло.
Скільки ще цій розлуці бути ,
2024.09.27
08:08
Геееей!...
Гея-гея-гея-Геееей.
А війна війною,
а поля кістками...
Запеклися кров'ю
імена у камінь,
Гея-гея-гея-Геееей.
А війна війною,
а поля кістками...
Запеклися кров'ю
імена у камінь,
2024.09.27
06:08
Посіє осінь мжичку. Хай росте.
Такі часи: нікому не догодиш.
Стає все більше листя золоте
і сонячної меншає погоди.
Примружу очі, обпекла краса,
всі літні барви в першім падолисті,
високі до нестями небеса,
Такі часи: нікому не догодиш.
Стає все більше листя золоте
і сонячної меншає погоди.
Примружу очі, обпекла краса,
всі літні барви в першім падолисті,
високі до нестями небеса,
2024.09.27
05:24
Твоє волосся вбране в квіти
Леліло барвами лугів
І сильно пахло розігрітим
Манливим духом літніх днів.
Воно текло привабно в жменю,
Долоні повнячи теплом, –
І серце билося шалено,
І мріям ліку не було…
Леліло барвами лугів
І сильно пахло розігрітим
Манливим духом літніх днів.
Воно текло привабно в жменю,
Долоні повнячи теплом, –
І серце билося шалено,
І мріям ліку не було…
2024.09.27
04:59
Збережи для себе пам’ять… Будь-яку
Зупинись, заляж та хоч би де
Бажано без сліз, до коньяку
І ніяких мов щоб про буфет…
Вигукни собі щось… вигукни будь-що
Запереч тим вигукам, станцюй…
І не передумаєш якщо,
Зупинись, заляж та хоч би де
Бажано без сліз, до коньяку
І ніяких мов щоб про буфет…
Вигукни собі щось… вигукни будь-що
Запереч тим вигукам, станцюй…
І не передумаєш якщо,
2024.09.27
01:07
Сталося це 7 липня 1977 року, в день коли совкові містики і повітові пророки вважали, що настане кінець світу сього. Всесвітньої катастрофи не сталося, але кінець світу настав в межах однієї комунальної квартири в місті, що було забуте Богом і літераторам
2024.09.26
18:39
теми що давно & всім від них тошно
операції в маніпуляційній о так
скидання масок демаскує тотожні
злотогінний сезоноксамит ну-да
& де-небудь у жмеринці чи в криворівні
сходить місяць сріблиста його печать
на устах тліє млість і мовчатимуть півні
операції в маніпуляційній о так
скидання масок демаскує тотожні
злотогінний сезоноксамит ну-да
& де-небудь у жмеринці чи в криворівні
сходить місяць сріблиста його печать
на устах тліє млість і мовчатимуть півні
2024.09.26
14:51
Тихий вечір. Зорі небо всіяли, як маком.
Місяця іще немає, тож вони і сяють.
Вітер десь у очеретах сонний позіхає,
Шарудить та постіль стеле, аби було м’яко.
По балці тече потічок невеликий зовсім.
На вигині старі верби буйно розрослися,
Стоять тісн
Місяця іще немає, тож вони і сяють.
Вітер десь у очеретах сонний позіхає,
Шарудить та постіль стеле, аби було м’яко.
По балці тече потічок невеликий зовсім.
На вигині старі верби буйно розрослися,
Стоять тісн
2024.09.26
09:30
Любити й вірити - є справжнє.
Усмішку дарувати іншим.
Добра надати хоч би краплю,
У серці щезнуть муки тіні.
Метеликом - в політ на світло,
Любити й вірити - є справжнє.
Очиститься від лжі повітря.
Усмішку дарувати іншим.
Добра надати хоч би краплю,
У серці щезнуть муки тіні.
Метеликом - в політ на світло,
Любити й вірити - є справжнє.
Очиститься від лжі повітря.
2024.09.26
08:31
Навіки батько попрощавсь зо мною,
Коли я дозрівав у материнськім лоні.
Дозволили востаннє притулитись вухом
І, що роблю я там, він хвильку слухав.
Батько живий дістався од дружини –
Тільки таким його сприймаю і донині...
...Стелилась перед хлопч
Коли я дозрівав у материнськім лоні.
Дозволили востаннє притулитись вухом
І, що роблю я там, він хвильку слухав.
Батько живий дістався од дружини –
Тільки таким його сприймаю і донині...
...Стелилась перед хлопч
2024.09.26
06:15
Давай поїдемо в Карпати
На довгождані вихідні,
Бо голосисті водоспади
Вже стали снитися мені.
Сріблясті бризки на камінні,
І на обличчях наших теж, –
Побачить зможем неодмінно
Й відчуєм шкірою, авжеж.
На довгождані вихідні,
Бо голосисті водоспади
Вже стали снитися мені.
Сріблясті бризки на камінні,
І на обличчях наших теж, –
Побачить зможем неодмінно
Й відчуєм шкірою, авжеж.
2024.09.26
06:15
Ворог він є ворог… ворох
Душа в тілі лає… морок
А у небі ворон… вибач братів, вдово…
Маєм те, що маєм… скоро
Серпень ось-ось зникне… будні
Сльози перев’язки… буде
Світ вже розуміє: не цілуйтесь з Дурнем
Душа в тілі лає… морок
А у небі ворон… вибач братів, вдово…
Маєм те, що маєм… скоро
Серпень ось-ось зникне… будні
Сльози перев’язки… буде
Світ вже розуміє: не цілуйтесь з Дурнем
2024.09.25
20:57
Хоч зір з літами дещо підупав,
Саме тепер поволі прозріваю:
Щось неповторне з воза впало,
Як безоглядно завтра підганяв.
«Що? Де? Коли?»-
Не знати до пуття.
Без остраху вернувся б пішки,
Якби були не коні, а воли.
Саме тепер поволі прозріваю:
Щось неповторне з воза впало,
Як безоглядно завтра підганяв.
«Що? Де? Коли?»-
Не знати до пуття.
Без остраху вернувся б пішки,
Якби були не коні, а воли.
2024.09.25
20:35
Цей хрущ, що втопився у бочці з водою
Чи голуб, що залетів під колесо автомобіля —
Ніколи б не стали жертвою таких історій,
Позаяк природа не вміє збивати бочки,
І немає автомобільного заводу,
І так далі і таке інше,
Але людина стала її частиною,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Чи голуб, що залетів під колесо автомобіля —
Ніколи б не стали жертвою таких історій,
Позаяк природа не вміє збивати бочки,
І немає автомобільного заводу,
І так далі і таке інше,
Але людина стала її частиною,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.12.07
2023.11.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Борисівна Маршалова /
Проза
Про те, як мишеня Пікс місяць знайшло (для дітей)
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про те, як мишеня Пікс місяць знайшло (для дітей)
З вечора небо затягло темними хмарами, і почав накрапати дощ.
Польове мишеня Пікс, почистивши зубки, пірнуло під м’яку ковдру. Краплі дощу співали йому свою колискову пісеньку, під яку так солодко було засинати у сухій затишній нірці.
І так би мишеня проспало до ранку, якби… Якби не шум вітру, який і розбудив його.
За вікном стояла серпнева ніч. Було темно. На небі ні місяця, ні зірок.
- Де місяць? Де зірки? – здивувався Пікс. - Ніч без місяця та зірок не буває. Мишеня одяглося й вийшло з нірки.
І ось тут його осінило: Ну, звичайно, як я відразу не здогадався. Сьогодні місяць і зірки світять на іншому кінці неба, за ніркою!
А щоб відкинути найменші сумніви, Пікс, схопивши ліхтарик, швиденько побіг за нірку.
За ніркою у мишеняти була овочева грядка. Але те, що Пікс побачив цієї ночі на своїй грядці, дуже здивувало його. На самісінькій грядці лежав величезний жовтий місяць, навколо якого, тільки уявіть, були розкидані зірки!
Мишеня навіть рота від подиву відкрило : Дивина! Місяць і зірки на грядці! Треба неодмінно комусь розповісти, - вирішив Пікс і побіг до сусіда Крота.
Кріт, для якого найактивнішою частиною доби була ніч, сидів на ґаночку своєї нірки і читав газету.
- Кроте! – закричало мишеня. - На мою грядку місяць і зірки з неба упали.
- Так? – здивувався незворушний Кріт. - А в газетах про це не пишуть. Дивина! Треба сусідові Їжакові повідати. От подивується.
А сусід Їжак тут, як тут: Доброї ночі, друзі! Що сталося? Що пишуть у газетах?
- Та, що там газети! - закричало мишеня. - Місяць і зірки звалилися на мою грядку!
- Невже? – здивувався розважливий Їжак - Треба перевірити, - додав він і серйозно глянув на мишеня.
Отже, Їжак, мишеня й Кріт, вирушили до грядки.
Місяць та зірки, як і раніше, були там.
- Що маємо робити? – запитав Пікс.
- Місяць і зірки треба на небо повернути, - поважно відповів Кріт.
- Але як? – тихо пропищало мишеня.
Кріт мрійливо подивився на темно-синє небо, трохи подумав і сказав:
- У нашого сусіда Їжака є візок, він на ньому яблука із саду возить. Отож, візьмемо цей візок, покладемо на нього місяць та зірки і відвеземо їх на Зелену гірку, що за лісом. А там побачимо.
Так і постановили. Поклали місяць та зірки на візок, і повезли до гірки.
Нелегко друзям котити візок. Місяць і зірки важкі. А як угору покотили, то й зовсім знесилили. Ледве на верхівку гори піднялися.
Сіли відпочивати. А самі думають, як їм місяць і зірки на небо повернути. Закинути – сил немає. Залишити на верхівці гори лежати – униз скотяться. Сидять, зажурилися, а візок із лапок, однак, не випускають, щоб не перекинувся ненароком.
А тут сон бере своє. Вічка в мишеняти починають потихеньку злипатися. Він уже майже спить…
Як раптом, невідомо звідкіля, сильний вітер.
В одну мить могутнім поривом вітру підхопило мишеня, Крота та Їжака разом із візком, закрутило в повітрі, і розкидало в різні боки…
-Я лечу, - подумало мишеня. - А як же місяць та зірки?
Отямилося мишеня вже в нірці, у ліжечку. Подивилося у віконце… На нічному небі сяяв місяць, і миготіли вогники зірок.
Сусід Кріт, сидячи на своєму ґаночку, як завжди, читав газету.
А Їжак, повертаючись із саду з повним візком яблук, вітав його, побажанням «Доброї ночі!».
- Дивина! – подумало мишеня, засинаючи.
А вранці Пікс побіг до грядки…
У центрі грядки, де вночі лежав місяць, красувався величезний яскраво-жовтий гарбуз, навколо якого, умившись ранковою росою, поблискували на сонці зірочки апетитних патисонів.
Польове мишеня Пікс, почистивши зубки, пірнуло під м’яку ковдру. Краплі дощу співали йому свою колискову пісеньку, під яку так солодко було засинати у сухій затишній нірці.
І так би мишеня проспало до ранку, якби… Якби не шум вітру, який і розбудив його.
За вікном стояла серпнева ніч. Було темно. На небі ні місяця, ні зірок.
- Де місяць? Де зірки? – здивувався Пікс. - Ніч без місяця та зірок не буває. Мишеня одяглося й вийшло з нірки.
І ось тут його осінило: Ну, звичайно, як я відразу не здогадався. Сьогодні місяць і зірки світять на іншому кінці неба, за ніркою!
А щоб відкинути найменші сумніви, Пікс, схопивши ліхтарик, швиденько побіг за нірку.
За ніркою у мишеняти була овочева грядка. Але те, що Пікс побачив цієї ночі на своїй грядці, дуже здивувало його. На самісінькій грядці лежав величезний жовтий місяць, навколо якого, тільки уявіть, були розкидані зірки!
Мишеня навіть рота від подиву відкрило : Дивина! Місяць і зірки на грядці! Треба неодмінно комусь розповісти, - вирішив Пікс і побіг до сусіда Крота.
Кріт, для якого найактивнішою частиною доби була ніч, сидів на ґаночку своєї нірки і читав газету.
- Кроте! – закричало мишеня. - На мою грядку місяць і зірки з неба упали.
- Так? – здивувався незворушний Кріт. - А в газетах про це не пишуть. Дивина! Треба сусідові Їжакові повідати. От подивується.
А сусід Їжак тут, як тут: Доброї ночі, друзі! Що сталося? Що пишуть у газетах?
- Та, що там газети! - закричало мишеня. - Місяць і зірки звалилися на мою грядку!
- Невже? – здивувався розважливий Їжак - Треба перевірити, - додав він і серйозно глянув на мишеня.
Отже, Їжак, мишеня й Кріт, вирушили до грядки.
Місяць та зірки, як і раніше, були там.
- Що маємо робити? – запитав Пікс.
- Місяць і зірки треба на небо повернути, - поважно відповів Кріт.
- Але як? – тихо пропищало мишеня.
Кріт мрійливо подивився на темно-синє небо, трохи подумав і сказав:
- У нашого сусіда Їжака є візок, він на ньому яблука із саду возить. Отож, візьмемо цей візок, покладемо на нього місяць та зірки і відвеземо їх на Зелену гірку, що за лісом. А там побачимо.
Так і постановили. Поклали місяць та зірки на візок, і повезли до гірки.
Нелегко друзям котити візок. Місяць і зірки важкі. А як угору покотили, то й зовсім знесилили. Ледве на верхівку гори піднялися.
Сіли відпочивати. А самі думають, як їм місяць і зірки на небо повернути. Закинути – сил немає. Залишити на верхівці гори лежати – униз скотяться. Сидять, зажурилися, а візок із лапок, однак, не випускають, щоб не перекинувся ненароком.
А тут сон бере своє. Вічка в мишеняти починають потихеньку злипатися. Він уже майже спить…
Як раптом, невідомо звідкіля, сильний вітер.
В одну мить могутнім поривом вітру підхопило мишеня, Крота та Їжака разом із візком, закрутило в повітрі, і розкидало в різні боки…
-Я лечу, - подумало мишеня. - А як же місяць та зірки?
Отямилося мишеня вже в нірці, у ліжечку. Подивилося у віконце… На нічному небі сяяв місяць, і миготіли вогники зірок.
Сусід Кріт, сидячи на своєму ґаночку, як завжди, читав газету.
А Їжак, повертаючись із саду з повним візком яблук, вітав його, побажанням «Доброї ночі!».
- Дивина! – подумало мишеня, засинаючи.
А вранці Пікс побіг до грядки…
У центрі грядки, де вночі лежав місяць, красувався величезний яскраво-жовтий гарбуз, навколо якого, умившись ранковою росою, поблискували на сонці зірочки апетитних патисонів.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію