VIІ
Вежа

Холодний полудень.
Зникаючий посеред щільних хмар
стрімкий залізний шпиль міської вежі
в один і той же час незмінно служить
громовідводом, маяком і місцем,
де кожен день здіймають стяг держави.
Всередині ж розміщена тюрма.

Колись помічено: повсюди звично -
в сатрапіях, під тінню фараона,
у мусульман, в епоху християнства -
сиділо, чи ж бо страчено було
під шість відсотків підданого люду.
По цій причині сотню літ тому
дід нинішнього цезаря задумав
реформу правосуддю. Відмінив
безбожний звичай осуду до страти
й вердиктом особливого закону
ті шість процентів скоротив до двох,
в тюрмі сидіти зобов'язаних, авжеж,
довічно. Значення не мало вкоїв
ти злочин, а чи був невинуватий;
закон, насправді, мов податок. Ось
тоді оцю і збудували Вежу.

Незносний блиск хромованої сталі.
На сорок третім поверсі пастух,
лицем пропхнувшись крізь ілюмінатор,
свою усмішку посилає вниз
прибігшій бачити його собаці.

VIII
Фонтан, що плин зображав дельфіна
помежи хвиль морських, був геть сухим.
Це й зрозуміло: кам'яна рибина
спроможна обійтись і без води,
як та - без риб, що зроблені з каміння.
Таким третейського є суду вирок.
Чиїм вердиктам характерна сухість.

У колонадній білизні палацу
на мармурових сходах купка смаглих
вождів у м'ятих барвних балахонах
чекають виходу свого царя,
мов кинутий на обрусі букет
в скляній, наповненій водою, вазі.

Виходить врешті цар. Вожді встають,
махають радо списами. Усмішки,
обійми, поцілунки. Цар ледь-ледь
збентежений; та зручна смаглість шкіри:
на ній не так помітні синяки.

Бродяга-грек до себе кличе хлопця:
"Про що вони говорять?" - "Хто, ось оті?"
"Ага". - "Вихвалюють його". - "За що?"
Хлопчинка піднімає ясний зір:
"За нові проти жебраків закони".

ІХ
Звіринець

Решітка, що утримувала лева
чи публіку - чавунний варіант
повторення переплетіння джунглів.

Мох. Металеві крапельки роси.
Ліана плетивом обняла лотос.

Імітувала віддана рука,
з любов'ю, - так творити здатна тільки
людина, для якої не одно,
де варто заблукати: серед хащі
чи у пустелі.

Імітувала віддана рука,
з любов'ю, - так творити здатна тільки
людина, для якої не одно,
де варто заблукати: серед хащі
чи у пустелі.

Лукавите, маестро перекладач! :))

Природа імітується з тією
любов’ю, на яку лише людина здатна,
коли не все одно,
де заблукати:
в хащі чи в пустелі

Корисна справа - переклади. Не всі ж знають російську мову, або українську.
"Прибігшій"... А чи є такий дієприкметник?
Це - перше, що мені потрапило на очі. Далі не читав. Якщо автор перекладу бути не проти, то я ознайомлюсь. Ви шкодували, що я вчора швидко Вас покинув... Була вже ніч. А зараз я такоє вас усіх залишаю. Бо маю справи.
Творчих успіхів, майстри.

Отак поспішаю. Бо біжучи :))
Не бути, а "буде".
"Також", а не такоє.
На все добре.
P.S. Я прислухався до Вашої поради, Майстре, а Ви не чули слів правди.

Навіть так:

Природа імітується з тією
любов’ю, на яку лише людина
здатна, якій не все одно,
де заблукати:
в хащі чи в пустелі

Дякую, Любо, Олександре за увагу.
По-перше це - коментарі до твору Бродського. І в них можуть бути технічні помилки, викликані наприклад роботою на ту мить в російськомовному ворді, який міг деякі речі, як то "прибіглій" перевести у "прибігшій".

Якщо і варто говорити про переклад, то на сторінці самого перекладу
http://maysterni.com/publication.php?id=8617

Щодо лукавства, Любо, - не зрозумів. Характер і суть фрагменту мене спонукали саме до такого вирішення. Тим більше, що автор не зобов'язав дотримуватись рими.
Ви правильно, Любо, зауважили за другої спроби, що акцент у Бродського не на людині взагалі, а саме на певній людині - "лишь человек, которому не все равно" - тому і таке вирішення.
Бо у першій спробі виходило, що імітувати природу решіткою може не лише людина?
Ваш другий варіант я, пам'ятаю, розглядав, але двічі "яку", "які" мені не сподобалось.

І зауважте, Любо, що у Бродського "в пустыне" окремим рядком - це теж важливо.

Так, я теж спочатку намагалася це обыйти. Але ж Бродський не через брак слыв двычы використував "которую", "которому"?

Володимире, а чому так мало віршів взагалі Бродського? Ось зараз читала його "Сонет"... Чудово!

У мене "чи у пустелі" окремим рядком. :)
Думаю, що ритмічні малюнки майже схожі.

А можна я сюди "Сонет" кину, а ви потім комент видалите?

Добре, домовились!

СОНЕТ

Как жаль, что тем, чем стало для меня
твоё существование, не стало
моё существованье для тебя.
...В который раз на старом пустыре
я запускаю в проволочный космос,
свой медный грош, увенчанный гербом,
в отчаянной попытке возвеличить
момент соединения... Увы,
тому, кто не умеет заменить
собой весь мир, обычно остаётся
крутить щербатый телефонный диск,
как стол на спиритическом сеансе,
покуда призрак не ответит эхом
последним воплям зуммера в ночи.

1967