Людина трапляється людині
Як ворог трапляється ворогу
Форматує ідеї плинні
Та ніхто не тримається нового

бачення.
"Зламався - і до побачення".

Мораль знову відносна
Мораль - право того, хто вижив
Як яблуня не плодоносна
Як кров, що її змила злива

вогненна.
Ми всі попадемо в Геєну.

Дорослими бути неважко
Дорослі - вони як діти
Питання - де тобі тяжко
А де - починати радіти

над трупом чужого солдата.
Солдата без депмандата.

Ми вкинуті в світ недаремно
Ми вкинуті в світ для чогось
У когось життя - теорема
У когось життя - повість

словесна.
Чому б не втонути в мистецтві?

Камінь лежить на камені
Картина - це сіть у пітьмі
Колекцію каменю й статуї
З собою не візьмеш в труні

Якщо зібрався вмирати -
не забуть наточити лопати.

Інфекція величі шириться
На місто моє і твоє
Смерть - вона не помилиться
Обираючи з тих, хто ще є

у книзі буття.
Нашу ніч розіллєш на моря.

Прийняти свою приреченість
Зникнути - це не боляче
Внутрішня недоречність
Зовнішнього áбсурду

Забудь назавждú всі тлумачення
Ось зерно. Воно має значення.

Чому "ось зерно" проростає
Таким, а не інакшим?
Чому його колихає
Між нашими і не нашими?

Земля для нього - мати
А батько його - хто?

Живу в королівстві дивному
Де кожен кожному - ворог
Але мине три століття
І я вже тобі - психолог

Повертайся у мир
Міняй Орієнтир.