Відповідь на це запитання.

Намагаюся наблизитися в центр несправедливості

Мене вражає мова, звичаї і обряди

Я неначе інопланетний гість, що попав кудись в безодню. Культура незнайомих людей мені незрозуміла. Закони влади панують. Люди в чорних костюмах ходять біля деяких людей. Люди , чи то тільки тіні, мертві та живі не знаходять місця.

Великий мегаполіс вражає своїми обсягами і біднотою населення. Дівчата й жінки одягнуті скупо. За одягом ховається червона кров на білих кістках. Обідрана, згвалтована душа теліпається на вітрі і не вимовивши речі, тут же негайно ховається в безодню.

Вчені без кісток ходять туди-сюди.

Темна культура вибухає. А любов. Мертва.

Немає хвилинки на відпочинок. Час проходить а спочинок стоїть. Ти можеш старатися відтягнути мить відчаю, але руки поранені і слабі.

Білий дим що виходить не має місця в хаті , і, стараючись вилетіти на волю, залізає в кожну шпаринку.

І ось нарешті той хто сидить десь під землею вилізає на волю і входить у незахищені, не прикриті душі, і той час що цокає там в годиннику,зупиняючись, засинає.

Світ опинився на межі зламу. А вітер що гуляє завжди по полях та лісах, присів на стільчику щоб відпочити. Морок...

А з ним і Світло п’ють разом водку. І той хто осмислює все вищенаписане неначе падає зі скелі і розбивається об скелі, що чекають на кожного.





Автор замовкає. Але замість бурхливих оплесків стоїть напружлива тиша........





end