Чому мені так дурно і моторошно? (Питання до себе). Уже котру годину хочу узятись за серйозну справу ніж сидіти і виливати на наступний день після дня свого народження фіґню.
Шкребе душу дурня відносин син а ма лось дурний але в тому… щось таки є. Хочеться матюкатись хоча ніколи цього по-справжньому не робив. Не вважаю за потребу? А коли мене так…: по-християнськи, обухом по голові буц-буц. Лікар сказав аритмія. Я поза ритмом. В моєму “Я” – А-ритмія. Боляче, дурно, спокійно – бо сам!!!
Хочу бути самим собою! Я хочу залишатись собою! Не маєте права лізти, влазити, пхатися, встромляти свою присутність у мою. На-а-фіґ вам існування з Богом?
Бог сам розбереться – не маленький!
Маю працювати. Маю, бо плине час, час, час… Час… коли час жити? Коли замість тебе щось мають, наприклад: “Бога”?.. А я маю біль, краще – “Біль”. Біль від Бога. Я і болю б не мав, якби не представники Його – Великого – Всюдисущого біля мене.
Біль – він кращий – бо неБОГ.
Я не хочу Болю. Він сторонній – це тільки подразник на мою присутність… Де?
Хочу знищити присутність… Присутність… У чомусь може це бути загрозою для Бога. Але він вічний! Не те що я: Олег Левченко… підкреслити, закреслити, вбити присутність заради присутности і змісту чогось більшого за присутність.
:: ХХІ :: 3.11.02.