все пізнається в строгім порівняння, чи не так?
розкішний вересень на груди сіє чорний- чорний мак!

ці стратегічні батли давно себе вичерпно знищили,
добре, що ми із тобою лишилися серцями вищими.

це так приземлене порпатися у брудно-чужій білизні,
ритися в переписках, вишукувати нові факти трутизни!

якщо Бог дарує талант — не витрачайся на приземлене,
розчиняйся між малюнками, розлітайся між землями.

не будь заземлена! грянь громовицею, чи густою прозою,
моли віршами вересневими, говори голосними прогнозами,
будь красунею! було, чи не було — на всіх фестивалях!
хоч там багато мішури, хоч там лицарі брехливих медалей!

продавати сценарії, наче себе, чужим режисерам — дешево!
доню, просто, будь справжньою, необов’язково — першою.

хоч я знаю — ти співаєш сміливо пересмішницею сойкою,
ростеш у фарбах рокової різьби головними уроками!

але твоя рухлива графіка , твої демонічно-свіжі картини
входять у розум цього суспільства, як кращий спротив дитини!

доню, я вірю в тебе! дивися далі! жми на вічні педалі!
я тебе і без того усього люблю… ти моє найгостріше карі!