* * *
Між нами, акторами, кажучи,
усі вже давно є акторами.

* * *
Не в театрі щастя, а на вулиці,
й не на вулиці горе, а в театрі.
В актора не завше душа на варті,
не завше й мозок до серця тулиться,
як у простої людини з вулиці.

* * *
Мистецтвом ще стільки не ввібрано
експромтів акторської братії.

* * *
Хто є Актором – той блукає в ро́лях.
Але Поет – щасливий, як Актор,
виводячи з безсоння пісню кволу
на Божий світ на свій-таки престол.

Хто є Поетом – той згубився в пісні.
Але Актор – щасливий, як Поет,
коли своє життя чужим притисне
до німоти, після якої – злет!

* * *
Сцено, моя плахо: сам не заспіваю,
як немає птахи – то й пісень не маю.

* * *
Сцена. Сцена.
Навіть тиха роль голосить.
Всіх нас грає Мельпомена.

* * *
Театр – не конвеєрна паприка!
Не стильний салон! і не вулиця!
Актори – не цех і не фабрика!
Актори – то ті, хто проснулися!

* * *
Сцена гортає героїв.

* * *
Живучи у театрі, де сцена гортає героїв,
де волосся і грим насувають на образ печать,
я люблю перевтілитись в те, що не зветься – собою,
і не можу від імені тих не звучать.

* * *
Мій театр і любов,
возз'єднавшись в одному законі,
мають право
моє на підмостках життя розіп’ять.

* * *
Лише актор на щоглі сцени вмре,
підкинувши до неба грішну душу.

Цитати з поетичної збірки Сергія Губурначука «Усім тобі завдячую, Любове...»