Ці святенні - ці Чорні Горби, наче хвилі завмерлі,
витинають гибкі силуети з глибин небосхилу,
і звучить, і гірчить- ні на мить не вспокоєне жерло, -
розливаючи вечора магму на обрій спалілий.

Протинай, пролітай ці великі рівнини вітрами
і мустангами чорними мчи над землею Оглала,
Неприборканий Духу - незміряний світ Пачамами,
сонцепера богине, з прадавньої пісні повстала.

Викликай і вишіптуй синів темнокосих зо себе -
із небесного пульсу, немов із нап'ятої вени.
Хай порвуться часовості всепростилаючі пледи,
Хай на Чорних Горбах - стовідродиться Кінь Навіжений.

Над фортами пилюжними гриву обтрусить буйнисту,
Неприхилений долу, розпрямится понад містами...
-Я тут жив, я любив тут свою вольнодуху невісту,
- я тут досі живу над всіма блідосердними вами.

Я тут досі жену навіженим конем невсипущим,
Понад ваші будівлі і храми брехливої віри.
Засмерділися страхом війни постулати насущні
і тріщать під копитом рубці незажитого миру

Пачамама - Богиня землі та плодородності у віруванні корінних народів Америки.
Навіжений Кінь - військовий вождь племені Оглала.
Чорні горби - священне місце індіанців, за яке точилася війна названа війною Червоної Хмари.