Реальна історія, правда, дійові особи - мій мерс, її смарт... і не на перехресті, а на стоянці біля Фори. Я чекав, коли одна із автівок виїде, і я займу вільне місце, бо і проїхати далі марна справа, і здати назад не було сенсу - калюжі. Ті, які зібрались поступитись місцем - замешкались, грузили авоськи (біля хвилини). Тут під'їхав, позаду мене, смарт, почав сигналити, бликати світлом... Відкриваю дверцята, жестами показую, мовляв, щас... он виїзджають. Смарт бачить, що марна справа, паркується де він почав сигналити. Я розумію, мені, як і всім - кожному - хочеться припаркуватись ближче до вхідних дверей Фори... І смарт, і мій мерс припаркувались. Але я, навіть ще не вийшлов з авто, почув удар по дверцятам... "Ніфіга собі"- подумав. Виходжу. Дивлюсь. Стоїть кобєта, висока, гарно одіта.. - Ти чьо не пропустіл мєня, а?
Дивлюсь на неї, нічого не розумію, з чого сир-бор?
- Я ж показав, що людина виїде... Стану на її місце. - і тут звертаю увагу на те, що вона "тикає" і добавляю: - А чому ви до мене на "ти"? Перебиває: - А хто ти такой, шоб я на тєбя я викала? Хто?
Не буду все це пересказувати - обізвала ніщебродом і вікно - ляду багажника пляшкою вина розбила, і поліція була і тд і тп...Все описано. Минув рік, кобєту не притягли до відповідальності. Ніякого відшкодування. Ну і в ріт їй того, що їй подобається. Але у віршику зовсім по-іншому... Ось яка трансформація через поетичне, чи не поетичне сприйняття тої чи іншої ситуації.

Холєра моя ясна… «нічогісінько…»
І як тебе ото вже угораздило
Незчутись і вселитись із «бравісімо»
В притомлений жигуль своєю маздою?
А вІдомо тобі, що світлофорами
Давним давно у світі все домовлено?
І суперечок тут ніяких… зморимо
Й без того те, що кров’ю установлено…
Жигулик мій не звик до звинувачення
На жовтий ні гу-гу, лише з зеленого…
Можливо й запросив би на побачення -
Якби жигулик був би не підстрелений…
02.02.2022.