Квіти донизу схилилися,
Вітри подалі летять:
Мари в долини спустилися
Тяжкими кроками ходять,
Руки довколо розводять,
Думи сумнії гудять.

Тихо щебечуть пташки,
У світлий ранковий час,
Можна почути, як важко
Дихає ліс коло нас.
Затихли всі звуки бою,
Більше ніхто не кричить,
Десь там, далеко-далеко,
Чуєш, як щось гуркотить:
Там, по залізним рейкам,
Поїзд додому спішить.

Як не було би нам важко,
Залишив там багатьох.
Там, в окопах і баштах
Залишився темний смог.
Діти і люди в підвалах,
Сирени гудуть навкруги,
Тихими ночі не були
З самого початку війни.
Залишив все там,
І від'їхав, у дальній, далекий путь,
Везучі з собою поміч
Для тих кого не спасуть.

Квіти догори піднялися,
Маки у полі цвітуть,
Мари у небі сховалися:
Поки сюди не прийдуть.
Матері живих встрічають,
Що бились у тій війні.
Ворога ми подолали
Ціну важку відвалив.
Десь прокричав ворон,
Там, де бої велись,
Тихий і мирний сором
Війна та залишила скрізь.

05.02.2019р.

Написала цей вірш для конкурсу, ще в далекому 2019 році. Основною темою є Друга світова війна.