Залишається лише водити пальцем по слідах дощу
Танцюючи з ним допізна від небажання йти
І всеодно нема куди вертатись
За плечима завіса, ти герой у німому кіно

Якраз саме сьогоднішнього дня
або минулої ночі
Розпечений немов метал, осінній дощ
завісою упав на очі

Сіро-сіро навколо
і розбиті діаманти
зливою ллються повз тебе
застеляючи шлях

За завісою-ти примара
за завісою -тебе нема
Я статуєю по той бік міста
ти - силует,твій білосніжний фрак покрила імла

Якби хтось,кому немає вороття,
забажав сховатись разом із тобою
І цілу ніч під рівномірний стукіт
невпинно вальсом гарцювати...
Якби хтось, кому немає вороття,
міг вивчити усі потрібні реверанси
щоб відчувати зливу такт у такт
і порухом руки богів небесних спокушати

Серце моє б щеміло
від усіх нещадно порізаних рук
які з безнадії торкнутись хотіли
завіси дощу і коштовного скла

Сіро-сіро навколо
і розбиті діаманти
знову ллються повз тебе
загороджують шлях