ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2023.01.30
15:36
Ніч зійшла в долину пустощів
В чорній картатій сукні з пряжкою
Місяця бляклого в сизому поясі
Скупчення зір на шляху Чумацькому.
Вона ступала тихцем заглядаючи
В блискучі люстерка озер і босою
Ходила по чорному полі травами —
Пелюстки, стеблинки с
В чорній картатій сукні з пряжкою
Місяця бляклого в сизому поясі
Скупчення зір на шляху Чумацькому.
Вона ступала тихцем заглядаючи
В блискучі люстерка озер і босою
Ходила по чорному полі травами —
Пелюстки, стеблинки с
2023.01.30
15:04
Жодного слова. І тиша така громовержна.
Помисли-стіни розкрадені в снах по цеглині.
Тільки без думки як збудуватись людині?
Тиша – непевність. Тиша завжди застережна.
Осені таїнство кислим кагором сповнить
Душі зів'ялі, тавруючи землю смутком.
Пі
Помисли-стіни розкрадені в снах по цеглині.
Тільки без думки як збудуватись людині?
Тиша – непевність. Тиша завжди застережна.
Осені таїнство кислим кагором сповнить
Душі зів'ялі, тавруючи землю смутком.
Пі
2023.01.30
12:06
Соснам заздрю, що, мов скалолази,
на вершини гірські одчайдушно вилазять.
Гірськолижникам заздрю, що в космічному леті
здатні творить неймовірні й в уяві свої піруети.
Тірольцям заздрю, котрі гадки не мають,
що їм пощастило оселитись в такому раю…
на вершини гірські одчайдушно вилазять.
Гірськолижникам заздрю, що в космічному леті
здатні творить неймовірні й в уяві свої піруети.
Тірольцям заздрю, котрі гадки не мають,
що їм пощастило оселитись в такому раю…
2023.01.30
03:43
Сіється надмірно
Мжичка по землі, –
Вишгород вечірній
Заховавсь в імлі.
Ні вогню, ні звуку,
Сиро без ладу, –
Милу взяв за руку
Й бережно веду.
Мжичка по землі, –
Вишгород вечірній
Заховавсь в імлі.
Ні вогню, ні звуку,
Сиро без ладу, –
Милу взяв за руку
Й бережно веду.
2023.01.30
02:52
Віктор Кучерук
Не соромся розкішного тіла
І не бійся уважних очей, -
Вже від збудження позолотіли
Соковиті сосочки грудей.
Ледве видиме лоно, мов квітка
Не соромся розкішного тіла
І не бійся уважних очей, -
Вже від збудження позолотіли
Соковиті сосочки грудей.
Ледве видиме лоно, мов квітка
2023.01.29
21:25
… і навіть сніг покинув двір.
Дивлюсь, не вірю і сумую...
Я чув, казали, Лютий - звір
Навіє свіжого. Згуртує…
Зітхнув. За вухом почесав
Піду до хати досипати,
Де сотні раз я воскресав…
І що цікаво - без оплати.
Дивлюсь, не вірю і сумую...
Я чув, казали, Лютий - звір
Навіє свіжого. Згуртує…
Зітхнув. За вухом почесав
Піду до хати досипати,
Де сотні раз я воскресав…
І що цікаво - без оплати.
2023.01.29
16:52
Крізь численні страждання,
Повен горя і сліз, –
Я свої сподівання
Не втрачаючи ніс.
Хоч відчув і побачив
Біль численний від мук,
Я тримався одначе
І міцнів, наче бук.
Повен горя і сліз, –
Я свої сподівання
Не втрачаючи ніс.
Хоч відчув і побачив
Біль численний від мук,
Я тримався одначе
І міцнів, наче бук.
2023.01.29
15:56
Летять вітри в Україну, несуть чорні хмари.
То навідаються турки, то прийдуть татари.
І палають міста, села, женуть люд ясиром.
Нема спокою Вкраїні, бо немає миру.
Від сусідів отих клятих, що дивляться ласо,
Нема життя в Україні, нема від них спасу.
То навідаються турки, то прийдуть татари.
І палають міста, села, женуть люд ясиром.
Нема спокою Вкраїні, бо немає миру.
Від сусідів отих клятих, що дивляться ласо,
Нема життя в Україні, нема від них спасу.
2023.01.29
15:06
Застряг у висі погляд, як у глею:
так яро в небі блискає Стожар,
немовби вітер роздуває згар
і розвіває сяйво над землею.
Несміло місяць вигляда з-за хмар,
Ведмедиці звисає хвіст петлею
й здається, падають, як божий дар,
так яро в небі блискає Стожар,
немовби вітер роздуває згар
і розвіває сяйво над землею.
Несміло місяць вигляда з-за хмар,
Ведмедиці звисає хвіст петлею
й здається, падають, як божий дар,
2023.01.29
13:07
Ти – весь мій світ від краю і до краю!
Ти – мій вогонь, повітря і вода…,
Моє життя, а іншого не знаю,
Та й змісту в нім без тебе теж нема.
В тобі мої бажання, справжні мрії.
В тобі лиш бачу сенс та й завдяки
Твоїй любові я живий донині
Ти – мій вогонь, повітря і вода…,
Моє життя, а іншого не знаю,
Та й змісту в нім без тебе теж нема.
В тобі мої бажання, справжні мрії.
В тобі лиш бачу сенс та й завдяки
Твоїй любові я живий донині
2023.01.29
12:44
– Ну, что? – спросил я своего сослуживца, почти предвидя ответ.
– Ужас, – как-то неохотно выдавил он из себя, и при этом, как мне показалось, его даже передернуло.
Не понаслышке знал я, что Михаил всегда как-то болезненно неохотно расставался с деньгами
2023.01.29
10:31
Інна Кінь
Він випив її до краплі,
Він ноги об неї витер.
В анонсі гучні спектаклі,
Які написав злий вітер.
Дощем оросив долівку,
Він випив її до краплі,
Він ноги об неї витер.
В анонсі гучні спектаклі,
Які написав злий вітер.
Дощем оросив долівку,
2023.01.29
00:41
розтопився день
хто ним відає
той мандрує вдаль
хвилі вговтує
поміж Скіллою
і Харібдою
над кістками
хто ним відає
той мандрує вдаль
хвилі вговтує
поміж Скіллою
і Харібдою
над кістками
2023.01.28
22:49
Коли ми виграєм війну,
здобувши нашу перемогу,
і одолієм сатану –
скажу «спасибі» я… не Богу.
Я буду дякувати тим,
хто кров свою пролив на фронті,
хто крізь вогонь пройшов і дим,
здобувши нашу перемогу,
і одолієм сатану –
скажу «спасибі» я… не Богу.
Я буду дякувати тим,
хто кров свою пролив на фронті,
хто крізь вогонь пройшов і дим,
2023.01.28
22:27
Гілка вишні розцвітає
На губах...
Я тріпочу, я жадаю
Ах, ах, ахххх...
Губи ніжні,
Свіжий подих...
Вдих і видих
На губах...
Я тріпочу, я жадаю
Ах, ах, ахххх...
Губи ніжні,
Свіжий подих...
Вдих і видих
2023.01.28
21:44
СВІТЛА ЖИТТЄВА ДЕТЕКТИВІСТИКА
Перед нами нова книга уже досить відомої поетеси української су-
часності – Тетяни Левицької «Віра, надія та онкомаркери». Вперше ми
заглиблюємося у прозову тканину її творів і знаходимо цікаву аналогію
з поетичною тв
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2023.01.03
2022.12.08
2022.12.03
2022.09.01
2022.05.01
2022.04.12
2022.03.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Гундарєв (1955) /
Проза
Прогноз на завтра
- Боже, красота-то какая! - моя жена улыбается неожиданно так молодо, даже и не поверишь, что через какую-то пару недель мы будем отмечать - кто бы мог подумать! - золотую свадьбу.
А красота действительно божественная…
В чистом, без единого облачка, небе весело купаются горластые чайки, оглашая пляжный размеренный рокот гортанными криками. Белые крупные картошины гальки прямо-таки дымятся под солнечными лучами. Кажется, дымятся и шоколадные тела отдыхающих, распластавшихся в блаженной неге на шезлонгах.
Совсем близко, прямо рукой подать, на рейде стоят празднично украшенные военные корабли. Над ними развеваются сине-жёлтые флаги. Синее море. Жёлтое солнце…
- Красота, - повторяет жена, снимая солнцезащитные очки, и лицо её, будто разглаженное солнечным утюжком - это уже лик той удивительной девушки, которая заворожила меня полвека тому назад.
- Красота, - говорю я, - потому что мы снова в Крыму, в нашем любимом Дюльбере. Потому что завтра День Незалежності. Потому что через две недели - наш день…
- Даже не верится, что мы снова здесь… - жена ловким ударом руки отбивает большой полосатый мяч, посланный по-мужски серьёзным карапузом. - Я, кстати, вчера вечером, ты уже заснул, смотрела «Квартал». Кто бы мог подумать: знаменитый президент, генералиссимус, Нобелевский лауреат мира, и снова возвращается в актёры! Из актёров в президенты - пожалуйста, а вот наоборот - это уникальный случай…
- Уникальные случаи, - соглашаюсь я, - случаются только с уникальными людьми.
- А он, кстати, и не меняется. Только волосы и борода совсем белые… А глаза такие же молодые и озорные.
- Не меняется потому, что занимается любимым делом. Свою историческую миссию выполнил и вернулся к тому, что любит…
Кто-то вдруг брызгает на нас водой, на солнцепёке кажущейся ледяной.
- Да ты совсем … - вспыхивает моя супруга, но тут же остывает, видя перед собой тоненькое тельце внука Гриши, покрытое каплями и пупырышками. Мальчик одной рукой держит маленькие ласты, а другой - шевелящего клешнями краба. Его тёмные глаза за запотевшей маской излучают самую нежную нежность.
- Бабуню, дивись, який красень!
Краб разводит клешнями, будто отчаявшийся регулировщик.
- Та відпусти його, Гришуню, - просит бабушка, вытирая мокрым полотенцем озябшую спину внука. - Нехай пливе собі з Богом!
- Добре-добре, бабуню!
Гриша на цыпочках, чтобы не ошпарить пятки о раскалённые камни, бежит к морю и, размахнувшись, швыряет своего пленника в лазурную воду.
Буквально через мгновение внук тут как тут.
- Дідуню, - обращается он уже ко мне, - а я тепер зрозумів, чого ти завжди кажеш: все буде Україна!
- І коли же ти це зрозумів?
- А місяць тому, коли наші стали чемпіонами світу з футболу!
Моя жена смотрит сначала на меня, потом - на внука:
- Гадаю, ми тепер, після того, що нам всім - і насамперед нашим славним воїнам, і нашим лікарям, і дипломатам, і жінкам, і дітям…
- … і звірям, і футболістам, - тихо добавляет Гриша.
- Так-так, після того, що всім нам довелося пережити, ми можемо з гордістю стверджувати: не все БУДЕ Україна, а все Є Україна!
Неожиданно громадная чайка, неуклюже сложив крылья, садится на Гришино плечо и замирает, как сфинкс.
- Григорію, це добрий знак! - говорим в унисон мы с женой.
Гриша одними губами тихонько, чтобы не спугнуть чайку, шепчет:
- Ви й справді, наче діти…
После привычных позывных транзистор предлагает прогноз погоды.
- Сделай-ка погромче, - просит жена.
Я усиливаю звук:
- Завтра по всій території України очікується тепла погода. Сонячно!
Автор: Юрій Гундарєв
2022 рік
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Прогноз на завтра
- Боже, красота-то какая! - моя жена улыбается неожиданно так молодо, даже и не поверишь, что через какую-то пару недель мы будем отмечать - кто бы мог подумать! - золотую свадьбу.
А красота действительно божественная…
В чистом, без единого облачка, небе весело купаются горластые чайки, оглашая пляжный размеренный рокот гортанными криками. Белые крупные картошины гальки прямо-таки дымятся под солнечными лучами. Кажется, дымятся и шоколадные тела отдыхающих, распластавшихся в блаженной неге на шезлонгах.
Совсем близко, прямо рукой подать, на рейде стоят празднично украшенные военные корабли. Над ними развеваются сине-жёлтые флаги. Синее море. Жёлтое солнце…
- Красота, - повторяет жена, снимая солнцезащитные очки, и лицо её, будто разглаженное солнечным утюжком - это уже лик той удивительной девушки, которая заворожила меня полвека тому назад.
- Красота, - говорю я, - потому что мы снова в Крыму, в нашем любимом Дюльбере. Потому что завтра День Незалежності. Потому что через две недели - наш день…
- Даже не верится, что мы снова здесь… - жена ловким ударом руки отбивает большой полосатый мяч, посланный по-мужски серьёзным карапузом. - Я, кстати, вчера вечером, ты уже заснул, смотрела «Квартал». Кто бы мог подумать: знаменитый президент, генералиссимус, Нобелевский лауреат мира, и снова возвращается в актёры! Из актёров в президенты - пожалуйста, а вот наоборот - это уникальный случай…
- Уникальные случаи, - соглашаюсь я, - случаются только с уникальными людьми.
- А он, кстати, и не меняется. Только волосы и борода совсем белые… А глаза такие же молодые и озорные.
- Не меняется потому, что занимается любимым делом. Свою историческую миссию выполнил и вернулся к тому, что любит…
Кто-то вдруг брызгает на нас водой, на солнцепёке кажущейся ледяной.
- Да ты совсем … - вспыхивает моя супруга, но тут же остывает, видя перед собой тоненькое тельце внука Гриши, покрытое каплями и пупырышками. Мальчик одной рукой держит маленькие ласты, а другой - шевелящего клешнями краба. Его тёмные глаза за запотевшей маской излучают самую нежную нежность.
- Бабуню, дивись, який красень!
Краб разводит клешнями, будто отчаявшийся регулировщик.
- Та відпусти його, Гришуню, - просит бабушка, вытирая мокрым полотенцем озябшую спину внука. - Нехай пливе собі з Богом!
- Добре-добре, бабуню!
Гриша на цыпочках, чтобы не ошпарить пятки о раскалённые камни, бежит к морю и, размахнувшись, швыряет своего пленника в лазурную воду.
Буквально через мгновение внук тут как тут.
- Дідуню, - обращается он уже ко мне, - а я тепер зрозумів, чого ти завжди кажеш: все буде Україна!
- І коли же ти це зрозумів?
- А місяць тому, коли наші стали чемпіонами світу з футболу!
Моя жена смотрит сначала на меня, потом - на внука:
- Гадаю, ми тепер, після того, що нам всім - і насамперед нашим славним воїнам, і нашим лікарям, і дипломатам, і жінкам, і дітям…
- … і звірям, і футболістам, - тихо добавляет Гриша.
- Так-так, після того, що всім нам довелося пережити, ми можемо з гордістю стверджувати: не все БУДЕ Україна, а все Є Україна!
Неожиданно громадная чайка, неуклюже сложив крылья, садится на Гришино плечо и замирает, как сфинкс.
- Григорію, це добрий знак! - говорим в унисон мы с женой.
Гриша одними губами тихонько, чтобы не спугнуть чайку, шепчет:
- Ви й справді, наче діти…
После привычных позывных транзистор предлагает прогноз погоды.
- Сделай-ка погромче, - просит жена.
Я усиливаю звук:
- Завтра по всій території України очікується тепла погода. Сонячно!
Автор: Юрій Гундарєв
2022 рік
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1746 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1746 seconds