ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2023.09.30 13:21
Попри всякої негоди
І всіляких перепон,
Не зникають ляльководи -
Негараздів еталон…
Наче мухи обліпили.
Жмуть і жмуть зо всіх сторін.
Ех, мені б такої сили,
Не смоктав би анальгін...

Наталія Кравченко
2023.09.30 10:53
Навкруги було темно Панувала чорна вуалька, Ховаючись з виду, Так сховалася, що ніхто не бачить її, Так і з'явилася злобна вуалька, бачучи її Все навкруги поринуло у доімоту, Та прогнати зловісну вуальку не може

Юрій Гундарєв
2023.09.30 09:30
У перший день жовтня рівно о дев‘ятій вся Україна зупиниться, щоб хвилиною мовчання вшанувати світлу пам‘ять наших захисників і захисниць, які віддали своє життя у боротьбі з жорстоким ворогом, і з вдячністю згадати й подумки помолитися за тих, хто із збр

Тетяна Левицька
2023.09.30 08:42
Хай кине в мене камінь той, хто без гріха,
і я йому вклонюся ницо, як святому,
хоча не кланялась, крім Господа, нікому,
сльоза полинна неабияка гірка.

Пробачаться мої провини, бо хіба
на терезах усе злобливе переважить?
Хотіла від свого життя барв

Віктор Кучерук
2023.09.30 07:23
Всюди знати має кожен
В непростий для світу час,
Що научимо й поможем
Тим, хто звернеться до нас.

Ро-До-Си – красива назва,
Скрізь шанована людьми,
Бо розумні та уважні,

Микола Соболь
2023.09.30 03:20
Росою вересень умився
й пішов собі за виднокрай,
лишивши яблука у мисці
для жовтня, йди його стрічай,
нехай не бідкається красень,
що сивіє щоранку сад,
така краса, на вітах рясно
ще дозріває виноград…

Микола Дудар
2023.09.29 21:22
Не знаю як вам, мені сумно без Півдня.
Сержант старшині, пам’ятаю, нерівня…
Не плачу, не скиглю… усе це наївно,
Тим паче, що знову, безсоння в обіймах…

Дістало падлюче, як завжди, зненацька.
Та сила у нас в усіх гайдамацька
У Матінки - Неньки, у К

Володимир Каразуб
2023.09.29 13:29
Колись ти була таємничою як світанок
На вокзальній станції,
З пустими перонами, лавами,
Лункою залою і вицвілими плафонами.
Вітер погойдував кронами лип і зривав каштани,
Поодинокі птахи пролітали над лісом за колією,
А потім здалеку вчувалось гудін

Володимир Бойко
2023.09.29 10:54
Дубляни на Дублін Галич на Галац Балту на Балтімор Тульчин на Тульчу Закупне на Закопане Монастириська на Монте-Карло Рівне на Равенну Вільнянськ на Вільнюс Тальне на Таллінн Кути на Калькутту Буки на Баку

Наталія Кравченко
2023.09.29 09:36
Два чорних та сильних крила Їм похмура вуаль безодні, Зовсім не страшна, Злетять до небес, Але крила під тягарем Вам не злетіти, Тягар давить і тягне вниз, Не скинути їм його Маєте померти

Микола Соболь
2023.09.29 07:23
Час летить. Не стомлюються коні.
Був алюр, тепер уже галоп.
Ранок воду п’є на підвіконні,
а йому б чайку лише ковток.
Можна й кави. Та вона дорожча.
Про десерти маритися зась.
На болоті заспівала троща,
до картоплі буде і карась.

Віктор Кучерук
2023.09.29 05:05
У бабусиній оселі
Нині сумно Даніелі,
І з бабусею в кімнаті
Їй не хочеться гуляти, -
Тож вмовляє самотужки
Добродушну боягузку
Відпустити на годину
До гайочка по ожину,

Марія Дем'янюк
2023.09.28 21:12
Осінь - кольору полум'я свічі:
Вогник вдячності та молитов.
Сяєвом жовтим сповита земля,
Свічі-дерева запалені знов.

Осінь голубить, осінь шепоче,
Осінь тебе обійняти хоче,
Осінь до серця свого пригортає,

Марія Дем'янюк
2023.09.28 21:12
Осінь - кольору полум'я свічі:
Вогник вдячності та молитов.
Сяєвом жовтим сповита земля,
Свічі-дерева запалені знов.

Осінь голубить, осінь шепоче,
Осінь тебе обійняти хоче,
Осінь до серця свого пригортає,

Микола Дудар
2023.09.28 20:54
Згубивсь. Відстав. Приліг. Спочинув.
Набрав дзвіночок сам собі
Згадав усе… і ту дівчину,
Що перестрілись у журбі…

А краєвид торкнув долоні
І підштовхнув з обійм до дій…
І прошептав наживо промінь:

Віктор Михайлович Насипаний
2023.09.28 20:54
Вільне місце у маршрутці.
Сів малий хлопчак гарненько.
Стала поруч в сірій куртці
Повна жіночка старенька.

Лиш малий устати хоче, -
Та у сміх. Його спиняє:
- Ще посидь! Не треба, хлопче.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Світлана Луценко
2023.07.27

Ліанна Ракурс
2023.05.29

Петро РУДЬ
2023.05.28

Ірина Бесчетнова
2023.04.06

На Кой
2023.03.09

Марина Хрумало
2023.03.01

Теді Ем
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Зоя Бідило (1952) / Проза

 У бабусі
Ось воно що це - хата. Зовсім не схожа на сибірську ізбу. Роздивляється Таня круг себе. Дерев'яні ослони накриті смугастими ряднами. У лівому кутку навпроти дверей дві ікони. На верхній Бог великою голкою проколює кулю. За іконами пучечки сушених квітів чабрецю і чорнобривців, це бабуся приготувала собі на смерть, щоб поклали їй в узголів’я в труну. Перед іконою висить каганець, який запалять у свята.
Бабусі не сподобалося, що Таня показала язик Наті, а Ната розплакалася. Вона насварилася, що за це Бог голкою проткне їй язика. Таня виждала час і тихенько показала Наті язик. З язиком нічого не сталося і Таня зрозуміла, що Божої голки можна не боятися.
Справа від дверей за піччю стоїть бабусине дерев’яне ліжко. Зліва дерев’яна широка лава - лежак, на ній набитий соломою матрац, накритий смугастим рядном. Біля лави прядка з вовняною куделицею. Біля печі ще одна лава, вища і ширша, тому зветься інакше - піл. Піл теж накритий смугастим рядном. На нього легко залазити і звідти без татової допомоги можна забратися на піч.
По обіду бабуся з татом почали розмови. Ната перша угледіла біля дверей віник і заходилася ним розмахувати, підмітати глиняну долівку. В Сибіру долівка була не така - дерев'яна. Від віника здійнялася курява, затанцював пил у промені світла, яке з вікна падало на піч. Бабуся похвалила: „Гарна господарочка підростає. Візьми кухлик, набери води у відрі в сінях за дверима, побризкай долівку, щоб не так пил піднімався”. Сестричка метнулася з кухликом за двері і ось вже пирскає водою на всі боки. Та й знову за віник.
- Бабусю, а де взяти совок - питається.
- Там, де й віник брала. Бачиш?"
Сестричка вже пил на совок змітає і за поріг. Заздрісно Тані, що не її бабуся хвалить. Дочекалася, коли сестричка повернеться. Тільки та сіла на ослінчик, Таня стриб, хвать віник і давай ним розмахувати. Бабуся сміється:
- О! Ще одна господарочка до нашої хати. Та не мети, вже ж чисто.
- Ні, бабусю, бачите, ось ще трохи пилу залишилося, треба підмести.
- Та ж долівка земляна, її скільки не мети, всеодно пил буде.
Тут і Ната підхопилася, і вже обидві сестрички старанно розмахують віниками від вікон до порогу, знову від вікон до порогу і ще від вікон до порогу... В хаті пил стовпом. Бабуся не витримала: „Поставте віники на місце, та йдіть у двір, погуляйте. До собаки близько не підходьте, бо вкусить!”
Вийшли, розглядаються. Хата біла, внизу підведена чорним, вікна обведені синім. З причілка у квітнику шипшина та стрижка, з-за них хата виглядає на вулицю синіми очима. Біля порогу клен у таких же квіточках - ниточках, що й по дорозі від роз'їзду до села. Під кленом стіл і лавки. Біля порога маленькі ослінчики. Посиділи дівчатка на ослінчиках, забралися на велику лавку, погойдалися на ній трішки, впали разом з лавкою, але не боляче. Підвели лавку. Пішли до дивного паркану - з кілків. На кілках розвішані глиняні горщики, глечики, кухлики, макітри великі та маленькі. Поколихали паркан - горщики заторохтіли. Злякалися дівчатка, але не дуже. Пішли за двір роздивлятися Україну.
Дерева і земля ще чорні, тільки де-не-де жовтіють дрібнесенькі квіточки кавунців та трапляються дрібненькі фіолетові квіточки - зайчики. Не багато часу минуло, як поруч опинився білявий Василько: "Як вас звати? А звідки ви?” Таня похвалилася, що батько витяг її на вудку з Азовського моря, і була винагороджена розповіддю про чарівну капусту, в якій знаходять покровських дітей. У чотири роки теж буває кохання з першого погляду. У Тані з’явився наречений. З ним гралися в крем’яшки, драли з-під солом’яної стріхи горобині яйця, будували хатки у бабусиній дерезі, полювали разом на тхора, ходили в Степ шукати гнізда жайворонків і перепілок. За рік батьки купили хату на іншій вулиці, і два закоханих серця розсталися назавжди. „Як виросту, я тебе викраду”, - пообіцяв Василько на прощання і два носи дружно захлюпали від горя розлуки.
Звечоріло. Час готуватися до сну. Таню, як найменшу, поклали спати у ліжко на перину під бік до бабусі. В ту ж ніч бабуся відправила її на піч, бо крутилася і штовхала її ногами. Чутно було тільки людське дихання, хрупання шашелі в ліжку і сюрчання цвіркуна під піччю.
Вранці Таня прокинулася від того, що рипнули двері. Це бабуся внесла гірку “кирпича”, вийшла, повернулася з оберемком соломи. Розтопила піч. Розбудила Феню й Марусю. Сполохи від вогню в печі освітлюють, як вони над тазом зливають з кухлика воду для вмивання, чешуть волосся, заплітають у коси кісники, підв’язують коси “кошиком”. Маруся йде вправлятися біля худоби. В господарстві порося Васька у хліву, корова Зойка у сараї, качки-курі в курятнику, у ямі два валахи. Феня - сімейна куховарка, вона береться варити борщ у великому чавуні, у ще більшому чавуні гріється вода, щоб запарити солому для корови.
Бабуся вчиняє тісто на хліб у великих дерев’яних ночвах. Вимішує, притрушує його мукою, хрестить і малює на ньому хрест. Маруся заходить за дійницею. Перед тим як іти до корови, кидає в дійницю дрібку солі.
В хаті сьогодні гості, тому у ворочок відкидають відігрітий сир для вареників, поклали ворочок на столі під гніт, щоб стекла сироватка. Все, що відбувається, розбурхує таку цікавість, що спостерігати з печі вже не сила. Бабуся помічає Таню: “Спи, ще рано”.
- Я вже не хочу.
- То йди сюди, я тобі зіллю вмитися. Бери мильце, добре миль ручки.
Вмилася. Бабуся дала гребінець і кісники. Попередила: „Не кидай вичесане волосся у вогонь, бо голова болітиме”. І вже вона біля столу – місить тісто для вареників. У кутку біля печі стоїть знаряддя: дерев’яна лопата, кочерга, чаплія, три різного розміру рогачі. Феня рогачем вихоплює з печі чавун, кидає в нього нашинковані овочі. Прийшла Маруся з дійницею, кличе Таню: “Іди сюди, почастую пінкою”. Поверх молока пишна шапка густої білої пінки. Зачерпнула ложкою і вже пінка тане в роті. Закінчилася пінка. Маруся накриває глечики марлевою цідилкою, цідить в них молоко. Справилася, ухопила найбільший рогач, дістала чавун з окропом, перелила воду у дійницю, вийшла до корови запарити їй соломи. Феня чаплією підхопила сковорідку з салом і цибулею, відправила поближче до вогню. Смачно булькає борщ і шкварчить сало.
Феня з бабусею стали до столу ліпити вареники. Таня до них – бо не видно, що роблять. Проситься: „Можна і мені?” Дали в руки качалку, показали, як розкатувати варениці. Феня з бабусею ліплять пузаті вареники з сиром і викладають їх на перекинуті дном догори два сита – більше і менше. Двійко Таніних кривобоких вареників теж примостилися на сито.
Після сніданку тітка Маруся повела сестричок показувати порося, корову, собак, курей, качок, город і балку. Води в балці немає, бо зима була малосніжною. Городи ще не відсадили, то зранку всі разом садили картоплю. В дивовижу граблі, сапи, лопати. Бабуся навчала не класти граблі догори вістрями, а сапу догори лезом, щоб ніхто випадково не поранився.
Після обіду треба допомагати бабусі рвати зношений одяг на тоненькі смужечки – драчки, зв’язувати їх вузликами і змотувати в клубки. Сестрички напросилися піти з бабусею до баби Харитини. У неї єдиний на все село дерев’яний ткацький станок, поточений шашелю, як бабусине ліжко. На ньому з пофарбованих у червоний і синій кольори драчок тчуть смугасті рядна і такі ж смугасті килимки на долівку. За роботу баба Харитина бере масло, яйця, хліб, самогон, як з ким домовиться. Сестричкам дозволили сидіти біля станка і розмотувати клубки з драчками, допомагати слідкувати, щоб не плуталися і не рвалися.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2023-03-04 12:17:01
Переглядів сторінки твору 80
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.509 / 5.5  (4.091 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.787
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2023.09.29 21:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Леся (Л.П./Л.П.) [ 2023-05-30 22:55:21 ]
Велика дяка, Зою , за спогади.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоя Бідило (Л.П./Л.П.) [ 2023-06-01 20:33:26 ]
Той світ зник. Ще трохи і не залишиться спогадів.
Дякую Вам, Лесю, за добре слово.