В одному невеличкому королівстві, жила молода принцеса, яка понад усе ненавиділа квіти. За її наказом, були знищені усі сади, а за вирощування квіток саджали до в'язниці. І все через те, що колись давно, батьки назвали свою донечку — Квіткою. Норовиста принцеса постійно говорила, що в її королівстві повинна бути лише одна найчарівніша квітка, і це ж, звісно, сама принцеса.

Якось, на її день народження, принц з далеких земель, приніс у подарунок найпрекрасніші троянди зі свого саду. Усі навколо затамували подих, бо знали про її нелюбов до квітів. Принцеса взяла квіти в руки й мовила:

— Ти що, не знаєш законів мого королівства? Ти вважаєш цей подарунок прекрасним? Чи це тобі хочеться зіпсувати мені настрій?

— Що ви, принцесо, це ж від щирого серця! Я аж ніяк не хотів вас образити! — відповів він.

Та принцеса кинула троянди на підлогу й затоптала їх ногами.

Принц не змирився з приниженням й покинувши палац, подався до старої чаклунки, щоби помститися юній принцесі. І на ранок, життя всього королівства змінилося назавжди.

Прокинувшись, Квітка, не могла піднятися з ліжка. З тіла дівчини виросла лоза, яка обплела усе ліжко. На її крик прибігли слуги, які намагалися звільнити принцесу, та зрізавши одну лозу, з неї виростало дві нові. Згодом лоза оплела усю кімнату, а ще далі охопила увесь палац. І всі, хто вколовся об колючки теж ставали частиною лози.

Минув час і всі королівські землі були вкриті чарівною лозою з червоними трояндами. Правителі сусідніх земель були змушені приймати якісь дії, адже лоза почала оплітати і їхні володіння.

Тож, зібравши найкращих лісорубів, королі відправили їх рубати чагарник. Та на агресію, рослина відповіла агресією, перетворивши лісорубів на собі подібних.

Тоді правителі відправили до королівських заростей людей з вогнем, щоби спалити чагарник. Та рослина вчинила опір й люди з факелами також стали частиною чагарнику.

Минав час, а дикий чагарник розростався все більше і більше. Правителі сусідніх королівств вже втратили надію на порятунок.

Та одного дня, прийшов до них чоловік, який сказав, що знає як всіх урятувати. Натомість за винагороду, він попросив руку та серце принцеси Квітки. Королі, сміючись, погодилися, прийнявши чоловіка за божевільного. Тим більш, втрачати їм було нічого.

Та не божевільний то був, а звичайний садівник із саду принца, якого колись образила принцеса. Саме цей садівник готував букет для принцеси на її день народження.

Тож, підійшов він до заростей й почав з ним розмовляти. Спокійним голосом, обережно зрізуючи засохлі частини лози, одну за одною, залишаючи лише невеликі кущі з трояндами. Минали дні та ночі, а садівник повільно омолоджував сад, поки не дійшов до замку. Він одразу ж почав шукати кімнату принцеси, а коли знайшов, то навіть не став відпочивати. Посеред кімнати стояла дівчина, наполовину людина наполовину рослина, а лоза її була найтовстішою, а колючки найдовшими, та садівника це не зупинило. Він очищав суху лозу й розповідати їй про себе, і про те, що за її звільнення, вона повинна стати його дружиною.

Нарешті, садівник звільнив принцесу й навколо все стало як і було раніше, лише тисячі гарних кущів з чарівними квітками, які, згодом, почали набувати людський вигляд.

Звільнена принцеса була дуже налякана, та все, що її тішило, це лише спокійний голос садівника. Через деякий час вони одружились. Королівство стало найпрекраснішим та найквітучішим серед королівств. Заборону на квіти було скасовано, і тепер в кожному будинку розквітали червоні троянди.

Ось так, звичайний садівник, врятував принцесу та її королівство від прокляття, а також став королем, якого, до речі, почали називати «Трояндовим королем».

2019