Поезія - Микола Соболь - Першохвилини

ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

2025.01.10 09:40

Девід Боуї, людина і зірка

Січень - справді його місяць.
8 числа народився, а 10-го відійшов у засвіти цей унікальний британський рок-музикант, актор, художник…

У мертвій тиші
запалив чорну зірку -
стало світліше…
Та все одно гірко,
що так надто рано

Леся Горова

2025.01.10 08:35

Третя зима

Сонця яблуко підморожене
З неба скочується так швидко,
В хмарі тоне, лишивши схожу на
Сподівання рожеву нитку.

Нитка світиться в сірій тканці ледь,
Хмара сонячний погляд хмурить,
А він сяє на білім стакселі,

Микола Соболь

2025.01.10 05:49

Запоріжжя

Смерть не така вже і містика,
вона реальна,
небо розріже балістика
надто вульгарно,
кожен на згубу приречений
на роздоріжжі,
місто війною обпечене –
Запоріжжя.

Віктор Кучерук

2025.01.10 05:22

* * *

Нещільно скупчилися хмари,
Бо вітер досі не затих, –
Проміння золото ще зараз
Деінде падає повз них.
І сліплять очі полум’яні
Іскринки сонця в тих місцях,
Де не з’явилась блякла тьмяність,
Куди второвую свій шлях…

Борис Костиря

2025.01.09 19:52

Рана землі

Я хотів би втопити в озері
думки і страждання.
Це озеро, як відкрита рана
Землі, як око великої
невідомої істоти, яке
притягує до себе нечисту силу.
Кругле озеро бездонне,
як глибини підсвідомості.

Євген Федчук

2025.01.09 19:16

Маловідома сторона полководця Суворова

Стратег неперевершений в Московії Шойга
Схотів, аби Суворова святим проголосили.
Мовляв «служенью родінє» віддав той усі сили,
І ворогів «расєюшки» усіх перемагав.
Не було битви жодної, яку би він програв.
Не було того ворога, щоб він не зміг здолати

Юрій Гундарєв

2025.01.09 09:29

Так ніхто не кохав. Володимир Сосюра

Січень справді щедрий на видатних поетів. Саме цей зимовий місяць
подарував нам Сосюру, Симоненка, Стуса…
Якось студенти попросили Володимира Сосюру прочитати вірш
«Так ніхто не кохав». Після хвилинної паузи поет відповів, що не
зможе цього зробити, б

Віктор Кучерук

2025.01.09 05:22

* * *

В моїй душі безмежне море
Хотінь, страждань, розчарувань, –
У ній змішалось щастя з горем,
Є денне світло й тьма смеркань.
Вона радіє буйним шумом
І завжди в тиші топить сум, –
Ще довіряє серцю думи
Про непривабність і красу.

Сонце Місяць

2025.01.08 22:40

Діра

Він знову бував у давнтавні
По четвергах, навіть
Святково вбирався, мав портсиґар
І дзиґар на ланцюжкові

Ні з ким не вітаючись, кавував
У незмінному ресторані
Примруживши очі на шпальти газет

Іван Потьомкін

2025.01.08 22:18

***

Хай лишиться підтекстом
Те, що назовні рветься.
Те, чим обох обдарувала ніч.
Від чого на душі так затишно і тепло,
Що знову й знов кличе летіть навстріч
Одне одному. І то не гріх,
Що станеться між вами,
Що не вдається відтворить словами...

Борис Костиря

2025.01.08 21:08

Послання

Пляшка, закинута в озеро,
з посланням для майбутніх поколінь,
куди вона потрапить?
Може, її поглине паща безодні,
забере чорне око ночі.
Чи не перетвориться послання
на заслання для самого автора?
Послання, зіткане із уривків,

Леся Горова

2025.01.08 18:41

Оновлення

Безмовна і безбарвна я, настільки
Зболіла і стомилася душа.
Безсонні ночі тягнуться без ліку.
Тобі ж здається, що держуся стійко,
Тому мене давно й не утішав.

А ти скажи про те, що дощ зимовий
Грибницю розбудив - дива ж які!

Юрій Лазірко

2025.01.08 17:26

Де моя душа

Де моя душа -
Туди не ходять поїзди.
Мідного гроша
У пошуках не знайдеш ти.
Де мої слова
Дарують світло і тепло,
Сонця перевал
Гребе по небу хмар веслом...

Артур Сіренко

2025.01.08 15:12

Рід Туринчуків

Рід Туринчуків, що в давні часи звався просто рід Турин – давній гуцульський рід, що бозна коли (але люди пам’ятають) володів землями біля нинішніх сіл Брустури та Прокурава. Замок ватажка роду стояв на вершині гори Брусний і називався Сторожа Волове Око.

Віктор Кучерук

2025.01.08 14:01

* * *

Мені минулого не жаль,
Мені майбутнього не треба,
Бо відійшла з душі печаль
І серцю легко біля тебе.
Лиш відчуваю звіддалік
Блиск сонця високо на небі,
Бо відвести свій погляд вбік
Ніяк не можу я від тебе.

Юрій Гундарєв

2025.01.08 09:30

Проти течії. Василь Симоненко

Сьогодні, 8 січня, виповнюється 90 років поетові, якому було відпущено лише 28 років земного життя.
Його вірш «Люди — прекрасні» вже вдвоє старший від нього самого.
А хіба можуть колись щезнути такі рядки:
«Воскресайте, камінні душі,
Розчиняйте серця

Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

Поетичні Майстерні

Нові автори (Поезія):

Тарас Никифоренко

2025.01.02

Назар Нечипельський

2025.01.02

Андронік Страстотерпець

2024.12.30

Маргарита Каменська Дарко

2024.12.25

Богдан Архіпов

2024.12.24

Єлизавета Катрич

2024.12.18

Віталій ШУГА

2024.12.13

• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

	Логін		Пароль

	Зареєструватися?
	Забули пароль?

Дата публікації	2023-09-26 05:19:04
Переглядів сторінки твору	186
* Творчий вибір автора:	Любитель поезії
* Статус від Майстерень:	R2
* Народний рейтинг	0 / -- (4.703 / 5.15)
* Рейтинг "Майстерень"	0 / -- (5.079 / 5.58)
Оцінка твору автором	-
* Коефіцієнт прозорості:	0.770
Потреба в критиці	щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні	не обов'язково
Автор востаннє на сайті	2025.01.10 09:23
Автор у цю хвилину	відсутній