Здавалося, що мене вже важко чимось здивувати.
Але…
Мене не дивує те, що мій опонент Микола Соболь продовжує поводити себе на літературному порталі, наче бандюган: у хід іде все - погрози застосування фізичної сили, залякування, мат… І постійна хронічна брехня: буцімто не він перший почав, хоча я взагалі не знав, хто такі Соболь чи Сушко, адже читати їхні опуси після Жадана чи Домонтовича - вибачте… Ввечері заявив, що закриває свою сторінку, а на ранок - чергова порція віршованих клонів. Бореться зі зросійщеними, а сам - Погорєлов…
Цікаво, чи знають представники Міністерства освіти України про таких своїх сіячів доброго і розумного?
Мене не дивує те, що Соболь, який щодня видає на-гора кілька віршозрубів за постійною «допомогою» Тичини, Рильського та інших поетів, які щедро «позичають» Соболю не лише окремі образи, а й цілі рядки, - має рейтинг вищий, ніж у Сергія Жадана!
А чому мене це має дивувати, коли його літературний побратим Олександр Сушко, який оспівує «пальчики в анусі» і «роздерті дупи», а про Діву Марію написав таке, що й цитувати якось язик не повертається, має постійну квоту 6-8 місць у Вибраних творах, залишаючи справді обдарованих авторів поза грою?
І дуже сумно, що й надалі Микола Соболь поводитиметься по-хамськи і займатиметься відвертим плагіатом - БЕЗКАРНО! А Олександр Сушко матиме «свої» вісім місць - ДОВІЧНО…
Утім, мене щиро дивує те, що на всіх усюдах всі мовчать. Більше того, навіть аплодують: «Шановний Миколо!.. Молодець, Миколо!.. Браво, Миколо!..» Хоча всі ми чудово знаємо з історіїї, на превеликий жаль, й новітньої також, до чого призводить подібне мовчання, що розв‘язує руки таким агресивним, малоосвіченим і самозакоханим соболям…
Ми мовчимо, тому що боїмося. Боїмося, коли наші діти й онуки в окопах не бояться.
Ми раді, що нас це ще не зачепило. Хоча б сьогодні! А завтра мовчатимемо знову…
Але не все так погано у нашому королівстві. Принаймні ніхто не вбиває тобі кляп у рот. Головний редактор на приємну відміну від багатьох своїх колег не займається окупацією місць у Вибраному, хоча пером володіє не гірше, і це ще м’яко сказано, ніж Сушко і Соболь, разом узяті.
Зрештою, мене тішить й те, що після мого 14-місячного перебування на сайті у мене з‘явився відважний і всебічно підготовлений заступник - пан Желіба. У даному контексті заступник - не той, хто заміняє, а той, хто захищає, оберігає.
Той, хто не боїться того страху, що причаївся в наших генах…
Отже, життя триває!

Автор: Юрій Гундарєв
2023 рік