Ще на заході зорі світять
Мерехтливо на чорнім тлі,
Колихає свій човен місяць
У серпневій небесній млі.

А на сході, весь сизий чисто,
Просинається небосхил.
Мить – і на горизонті блиснув
Золотавий проміння пил.

І прокинулось враз довкілля:
Птаство сонцю співало гімн,
Заіскрилась роса на зіллі,
Над лугами туман злетів.

Качка крякнула на болоті –
Їй у поле летіти час.
І швидкий, як стріла в польоті,
Розітнув повітря бекас.

Лиска чистовод сколихнула,
З очерету майнула вплав.
Чапля сіра крильми змахнула,
Потягнулась до синіх хмар.

Пес мій лащиться, мов питає,
Чом рушницю не скинув я.
Качку поглядом проводжаю
І радіє душа моя.

«Не стріляй на світанні птаха», –
Так у пісні народ сказав.
Тож летіть, качки-сіромахи!
Я своє вже уполював.

У єднанні душі й природи,
У чеканні на сонця схід
Я свою вполював свободу –
Риторичних питань одвіт.

І, якщо на те Божа ласка,
То чолом Йому буду бить,
Щоб зберіг для нащадків казку –
В ріднім краї світання мить.

Жовтень 2023 року