you are your only limit…

1
ходили ми – я і друг…
ходили ми – я і Бог…
як воду живу навкруг
ми небо пили удвох
співали пісні гучні
садили рясні сади
Бог якось сказав мені:
«все… далі один іди…
он Єва вже плід гризе
та он же – де Змій повзе –
іди і бери своє…
твій старший меншого вб’є…
й не створювати було б!
наслати на вас потоп?
та вирятую ж проте…
з свободою щось не те…
з подобою не правѝй
і образ якийсь кривий…
а ти?.. та це щось жахне
яким ти створиш – Мене…»

2
в світі безсонь…
зневіри… недуг…
в світі де вічна січ
Слово – мій незрадливий друг
як його не каліч
як його не читай-тлумач
як його не крути
я не жнивар –
я рясний сівач
в мареві пустоти…
я одвічний Божий боржник
кинутим «відпусти!» –
я між людей без усього звик –
навіть без доброти...
арфа й голос… і неба звід –
все що у мене є…
я пастух… мій шляхетний рід
марних не визнає̀…
арфа й голос… і взір зірок –
замість меча і стріл…
що він каже дивний пророк
Господа – Самуїл?
що він робить – олію ллє
в чуба і на лице?
і чому на чоло моє
світ водою тече?
бо ж не пити воду з лиця –
нею ходити вбрід…
я останній в домі отця…
ймення моє – Давид…

3
розламані хліби… ніч дихає у двері…
із рук у руки чаша попливла…
небесне сяйво світлого чола
струмить на стіл останньої вечері…
слова переосутнюються в кров
страждання перевтілюються в тіло…
ще смертю смерть ніхто не поборов
одна любов Ісусова зуміла…
…жахіття запановує людьми…
один… ні порятунку… ні підмоги…
Ісус бере цеберко і слізьми
з водою омиває учням ноги…