
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.05.15
12:04
Старість стримувалась,
вік надходив,
але лику юнацького квіт!
силуету невчасність прожога!
завжда сповненість слів молодих!
з ним зживались незмінно і довго
поміж мертвих, нових і старих.
вік надходив,
але лику юнацького квіт!
силуету невчасність прожога!
завжда сповненість слів молодих!
з ним зживались незмінно і довго
поміж мертвих, нових і старих.
2025.05.15
10:08
Цвіте бузок, магнолія в саду,
На сонці ніжиться рясна черешня.
На безіменний палець, до ладу
Ти одягнув рубінового персня.
Подарував закохано мені,
Щоб я була, заручена, красива.
Мій чуйний принц, на білому коні,
З тобою неймовірно я щаслива.
На сонці ніжиться рясна черешня.
На безіменний палець, до ладу
Ти одягнув рубінового персня.
Подарував закохано мені,
Щоб я була, заручена, красива.
Мій чуйний принц, на білому коні,
З тобою неймовірно я щаслива.
2025.05.15
07:00
Життям пригнічений дошкульно
І горем битий досхочу, –
Неначе вітер безпритульний
То спочиваю, то – лечу.
То в надпориві пересилю
Терни колючі перешкод, –
То від погроз не маю сили
Хоча б ледь-ледь роззявить рот.
І горем битий досхочу, –
Неначе вітер безпритульний
То спочиваю, то – лечу.
То в надпориві пересилю
Терни колючі перешкод, –
То від погроз не маю сили
Хоча б ледь-ледь роззявить рот.
2025.05.15
06:30
Воно крапки поставе чи не всюди
і правду ріже в око, не брову,
немов у барабан колотить в груди,
у пил стирає всіх, на куряву!
Йому у спорі рівних не існує,
бо знає сотні, тисячі цитат,
а штампи й гасла так завуалює,
і правду ріже в око, не брову,
немов у барабан колотить в груди,
у пил стирає всіх, на куряву!
Йому у спорі рівних не існує,
бо знає сотні, тисячі цитат,
а штампи й гасла так завуалює,
2025.05.14
21:18
Що значить дорога додому?
Дорога в ніщо, в зорепад,
Дорога туди, де утому
Знімає оновлений сад.
Дорога додому безмежна,
Не має початку й кінця.
Триває вона, як належить,
Дорога в ніщо, в зорепад,
Дорога туди, де утому
Знімає оновлений сад.
Дорога додому безмежна,
Не має початку й кінця.
Триває вона, як належить,
2025.05.14
18:23
“Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Чом ти голову схилила, вії опустила?
Може, кращого від мене, бува, полюбила?..
...Не розказуй, голубонько. В словах нема нужди,
Бо ж на личеньку твоєму заквітають руж
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Чом ти голову схилила, вії опустила?
Може, кращого від мене, бува, полюбила?..
...Не розказуй, голубонько. В словах нема нужди,
Бо ж на личеньку твоєму заквітають руж
2025.05.14
11:25
Я вибрала не Вас і не тому,
що серцю не накажеш полюбити.
Іще тоді належала йому,
коли серпанком падала у жито.
Цвіла шипшиною, а поряд він,
зеленим листям огортав бентежно.
Душа з душею — срібний передзвін —
що серцю не накажеш полюбити.
Іще тоді належала йому,
коли серпанком падала у жито.
Цвіла шипшиною, а поряд він,
зеленим листям огортав бентежно.
Душа з душею — срібний передзвін —
2025.05.14
10:29
А ти будь тюльпаном: живи і квітни,
Загоюй рани, всміхайся привітно,
Втопи свій біль на денці озерця,
Нехай рожевим заквітне серце,
Чи білим, жовтим...не має різниці,
Подякуй Богу - віддасть сторицею.
А ти будь тюльпаном: тягнися до неба,
Загоюй рани, всміхайся привітно,
Втопи свій біль на денці озерця,
Нехай рожевим заквітне серце,
Чи білим, жовтим...не має різниці,
Подякуй Богу - віддасть сторицею.
А ти будь тюльпаном: тягнися до неба,
2025.05.14
09:01
Навіщо ти звертаєшся «на ви»?
Чи візаві свого ти поважаєш?
А може тривіально зневажаєш,
маскуючи відносин грубі шви?.
Чи любиш ти, коли говориш «Ви»,
чи просто на дистанції тримаєш?
За кого ти таку особу маєш,
Чи візаві свого ти поважаєш?
А може тривіально зневажаєш,
маскуючи відносин грубі шви?.
Чи любиш ти, коли говориш «Ви»,
чи просто на дистанції тримаєш?
За кого ти таку особу маєш,
2025.05.14
08:02
Гнучка, як гілочка ліщини,
Іскриста й сяйна, наче сніг, –
Вона сміється, мов дитина,
І заражає сміхом всіх.
Неначе книга загадкова, –
Мої розбурхує думки,
Адже не в’яжеться розмова,
А замовкати не з руки.
Іскриста й сяйна, наче сніг, –
Вона сміється, мов дитина,
І заражає сміхом всіх.
Неначе книга загадкова, –
Мої розбурхує думки,
Адже не в’яжеться розмова,
А замовкати не з руки.
2025.05.13
21:40
Я пішов світ за очі
божевільною травою,
продираючись крізь колючки.
Я тікаю від цивілізації.
Із дороги я звернув
у густі вруна.
Мене жене вперед амок,
якийсь навіжений двигун.
божевільною травою,
продираючись крізь колючки.
Я тікаю від цивілізації.
Із дороги я звернув
у густі вруна.
Мене жене вперед амок,
якийсь навіжений двигун.
2025.05.13
19:44
Обурена весна дощами розлилась.
Зелені та сумні у травня очі.
Коли вже сонце розітне сувої зла,
щоб відпочили від шахедів ночі?
Калюжі, мов печалі темні дзеркала,
Бо тільки дощ, здається, хазяйнує,
хлюпоче - і завісою стоїть імла,
Зелені та сумні у травня очі.
Коли вже сонце розітне сувої зла,
щоб відпочили від шахедів ночі?
Калюжі, мов печалі темні дзеркала,
Бо тільки дощ, здається, хазяйнує,
хлюпоче - і завісою стоїть імла,
2025.05.13
19:23
Протокол від 13.05.2025
Після вимушеного сеансу аналітичних заходів і виховної роботи, проведеної з черговою зміною (вахтою) "пиріжкарень", пов'язаної з відгуком на вірш
постійного дописувача Поетичних майстерень,
були отримані пояснення наступ
2025.05.13
16:54
Коли зліталися хрущі
На обвишнілу хату.
Щось відлягало від душі
Страшне і волохате.
І хата, втомлена в літах,
Підведена на біло,
Була, немов би молода,
Немов нова і ціла.
На обвишнілу хату.
Щось відлягало від душі
Страшне і волохате.
І хата, втомлена в літах,
Підведена на біло,
Була, немов би молода,
Немов нова і ціла.
2025.05.13
13:52
Я не знаю, що зі мною,
Самотою рани гою.
Недалеко й до біди.
На подвір'ї, попід вечір,
Розгулялася хуртеча,
Замела усі сліди.
Стогне вітер за шибками,
Самотою рани гою.
Недалеко й до біди.
На подвір'ї, попід вечір,
Розгулялася хуртеча,
Замела усі сліди.
Стогне вітер за шибками,
2025.05.13
10:48
Я ангел її, та не знає вона,
що ми одне одному ехо... луна,
якщо подивитись у небо ясне,
обом усміхається щастя одне.
Вона була тою з омріяних див,
яке як ікону я боготворив
у ночі осінні, у дні весняні,
являється й досі мені уві сні
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...що ми одне одному ехо... луна,
якщо подивитись у небо ясне,
обом усміхається щастя одне.
Вона була тою з омріяних див,
яке як ікону я боготворив
у ночі осінні, у дні весняні,
являється й досі мені уві сні
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Гриць Янківська (2012) /
Проза
/
ЗІ СТУЛЕНИМ РОТОМ. Хтось пролив щастя
Хороші хлопці
Хороші хлопці обманюють і подорослішавши, обманюють в шлюбі, обманюють матерів власних дітей. Вони ніколи не кладуть усієї зарплатні до бюджету сім'ї, бо левову частку витрачають на свої дорослі хлопчачі іграшки. Коли дружина запитує, на що цього разу підуть кошти, за які вона мріяла купити для донечки велике ліжечко, хороший батько відповідає, що ліжечко - це тільки ліжечко, не варто про це й говорити.
Інша справа з іграшками для великих хлопчачих машинок, - коли якась із них що невенька виявляється несправною, хороші хлопці не добирають слів в розмові із продавцем, не дають розмові завершитися, аж доки у відчаї цей продавець не викине свого телефона до смітника. Самі ж хороші хлопці у відчай не падають. Разом разом з іншими хорошими хлопцями вони майструють іграшку самостійно, дружньо і спільно, як майстрували повітряних зміїв в дитинстві з братами. Тепер вони побратими.
Проте Хороші хлопці не поспішають знайомити рідних зі своїми новими товаришами. Сестри й дружини хороших хлопців допитливі. Вивідавши усю життєву історію кожного їхнього товариша, вони щодня передаватимуть їм вітання і запитуватимуть про здоров'я. Тому, коли одного разу біля хорошого хлопця сидітиме новий товарш, він попросить його мовчати, доки сам невміло вигадуватиме, що ж розказати про справи старого товариша, якого більше ніколи не буде.
Хороші хлопці не бувають чесними і до шлюбу. Вони покидають своїх дівчат, не повідомивши їх про це особисто і не готуючи до розриву. За хороших хлопців змушені виправдовуватися інші. Трапляється, - хороші хлопці покидають дівчат ще лиш у зародку їхніх стосунків. Не дозволяючи їм пізнати себе, вони й не дозволяють розчаруватися тій, що вже зачарована. Така дівчина ще на минулій суботі могла літати в хмарах і мріях про перший поцілунок, аж раптом просто посеред вулиці падає на коліна, випадково дізнавшися з колони автомобілів, що хороший хлопець її покинув.
Та буває, що хороші хлопці нікого не покидають, бо нікого не підпускають до себе близько. А тих, що вже були наблизилися, хороші хлопці, самі залишаючися на місці, змушують задкувати.
Хороші хлопці не дивляться в очі, не вимовляють ні звуку, уникають зустрічей.
Хороші хлопці заглядають у очі, кричать до втоми, шукають уваги.
Колись давно, коли жити було важко, бо і так можливо, люди жартували: хороші хлопці перевелися! І відповіді на це були довгими та суперечливими.
Тепер, коли жартувати важко, бо не для всіх можливо жити, люди констатують: хороші хлопці закінчуються! І відповіді на це не знаходиться.
Та відомо одне – хороші хлопці такі як любов, що ніколи не перестає. Хороші хлопці ніколи не перестануть бути хорошими хлопцями і ми любимо їх за те, ким вони є.
19.08.2023
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Хороші хлопці
Хрошим хлопцям, на яких чекають вдома
Хороші хлопці не розповідають матерям, де ночують і що їдять на вечерю. Матері хороших хлопців знають координати перебування сина з похибкою в десятки, сотні, а іноді й тисячі кілометрів. Хороші хлопці не телефонують до мами справно, а тільки тоді, коли випадає нагода. Нагода полягає у ретельно підібраному фоновому краєвиді та відсіяних звуках. Коли необхідного краєвиду не вдається відшукати, хороші хлопці не вмикають відеозв'язку, звинувачуючи усіх і все у таких дрібницях, на які жалітися гріх, мовляв у нас тут погода сонячна, все б нічого, але перебиває хвилі... Хороші хлопці завжди обманюють маму, навіть про те, що вони не в доброму гуморі.
Хороші хлопці обманюють і подорослішавши, обманюють в шлюбі, обманюють матерів власних дітей. Вони ніколи не кладуть усієї зарплатні до бюджету сім'ї, бо левову частку витрачають на свої дорослі хлопчачі іграшки. Коли дружина запитує, на що цього разу підуть кошти, за які вона мріяла купити для донечки велике ліжечко, хороший батько відповідає, що ліжечко - це тільки ліжечко, не варто про це й говорити.
Інша справа з іграшками для великих хлопчачих машинок, - коли якась із них що невенька виявляється несправною, хороші хлопці не добирають слів в розмові із продавцем, не дають розмові завершитися, аж доки у відчаї цей продавець не викине свого телефона до смітника. Самі ж хороші хлопці у відчай не падають. Разом разом з іншими хорошими хлопцями вони майструють іграшку самостійно, дружньо і спільно, як майстрували повітряних зміїв в дитинстві з братами. Тепер вони побратими.
Проте Хороші хлопці не поспішають знайомити рідних зі своїми новими товаришами. Сестри й дружини хороших хлопців допитливі. Вивідавши усю життєву історію кожного їхнього товариша, вони щодня передаватимуть їм вітання і запитуватимуть про здоров'я. Тому, коли одного разу біля хорошого хлопця сидітиме новий товарш, він попросить його мовчати, доки сам невміло вигадуватиме, що ж розказати про справи старого товариша, якого більше ніколи не буде.
Хороші хлопці не бувають чесними і до шлюбу. Вони покидають своїх дівчат, не повідомивши їх про це особисто і не готуючи до розриву. За хороших хлопців змушені виправдовуватися інші. Трапляється, - хороші хлопці покидають дівчат ще лиш у зародку їхніх стосунків. Не дозволяючи їм пізнати себе, вони й не дозволяють розчаруватися тій, що вже зачарована. Така дівчина ще на минулій суботі могла літати в хмарах і мріях про перший поцілунок, аж раптом просто посеред вулиці падає на коліна, випадково дізнавшися з колони автомобілів, що хороший хлопець її покинув.
Та буває, що хороші хлопці нікого не покидають, бо нікого не підпускають до себе близько. А тих, що вже були наблизилися, хороші хлопці, самі залишаючися на місці, змушують задкувати.
Хороші хлопці не дивляться в очі, не вимовляють ні звуку, уникають зустрічей.
Хороші хлопці заглядають у очі, кричать до втоми, шукають уваги.
Колись давно, коли жити було важко, бо і так можливо, люди жартували: хороші хлопці перевелися! І відповіді на це були довгими та суперечливими.
Тепер, коли жартувати важко, бо не для всіх можливо жити, люди констатують: хороші хлопці закінчуються! І відповіді на це не знаходиться.
Та відомо одне – хороші хлопці такі як любов, що ніколи не перестає. Хороші хлопці ніколи не перестануть бути хорошими хлопцями і ми любимо їх за те, ким вони є.
19.08.2023
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію