ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.07.27 02:24
Артурівська строфа
ABBAcDc - мій поетичний винахід

Не був я кращим. Та не був і гіршим!
Зі стелі дивиться старенька лампа.
Насолодившись п'ятистопним ямбом,
Тепер пишу я власним семивіршем.
Я схеми підбирав - та все не ті.
Але тепер, здається, все в порядку!

Іван Потьомкін
2024.07.26 23:39
***
«Верта милий при місяці .
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови».
«Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,

Ігор Шоха
2024.07.26 20:36
Гідра нелернейська
                І
Не втихають залпи канонади
і немає вихідного дня,
щоб над головешкою громади
небо не озвучила русня.

Виє чахлий вилупок геєни,
в унісон – лакеї сатани,

Ольга Буруто
2024.07.26 19:27
Зустріч
Мені болить.
- Мені також.
- Здається, це у нас хронічне.
- Як буде криза, то заходь.
- І ти, пильнуй аналогічно.
- Наш світ напевно на межі.
- Напевно, є межа у світу."
Мереживом дрібних стежин

Козак Дума
2024.07.26 17:47
Малярка
Одна на березі сиділа,
тримала пензля у руках,
не мала ні до кого діла,
літала птахом у думках.
І оживали на папері
якісь сюжети, почуття…
Вона усім закрила двері,
ховаючи своє життя

Сергій Губерначук
2024.07.26 14:11
Щирі спогади про Друга
Попросили написали про Сергія*. Від початку. Як усе воно починалося. Не вірю, що вже 7 років він дивиться на нас з-над хмар. Сім… Сергія неможливо «вкласти» в слова чи тексти. Він сам і його шлях настільки глибші, що не хочеться та й страшно спростити

Юлія Щербатюк
2024.07.26 13:51
На краю
СпалИ усі його листи,
Зітри нікчемну переписку.
Ці почуття... Їм не рости.
В продовженні немає зиску.

Коли розвіється той дим,
І попіл рознесе по світу,
Лиши у мареві рудім

Микола Дудар
2024.07.26 09:23
Жодних проблем. Жодних...
І жодних проблем. Жодних.
Лишоньки на папері…
Ми з серіала модних
Ми у своїй манері
Терпим, бо ми - терпіли
Цьомушню сленгу шана
Нами до нас вертіли
З древніх часів османа

Юрій Гундарєв
2024.07.26 08:07
Антон Смецький, воїн Світла
Запалено ще одну свічку… На фронті загинув військовослужбовець - хореограф і танцівник Антон Смецький.
Йому було 37 років…
До війни він співпрацював із відомими українськими артистами, зокрема Іриною Білик. Після війни мріяв навчати дітей…
Антон втрати

Віктор Кучерук
2024.07.26 07:43
* * *
Робив усе, що тільки міг,
На подив, сміх та осуд,
Але спинити часу біг
Донині не вдалося.
Не уповільнив ні на мить
На циферблаті стрілки,
Бо віднедавна час летить,
А я молюся тільки.

Артур Курдіновський
2024.07.26 07:31
Жасмин (сонет)
Увечері хотілося співати,
Доповнити червневі голоси.
В легких обіймах спогадів крилатих
Прийняти чари давньої краси.

Що буде далі - більше не питати
Та під кущем сховатись від грози.
Крізь колір жовто-білої сонати

Олександр Сушко
2024.07.25 23:15
Поруч
Бач, костюм у труну як влитий?
І баланс, і фасон - все вірно.
А доокола часу крихти,
Одиноко між ними, зимно.

Без корабликів-мрій причали,
Тиша - кісткою, болем в горлі.
Радість світла - в зубах печалі

Іван Потьомкін
2024.07.25 21:22
Так прокладають стежку до Любові
Не варто зопалу звірятися в любові,
Щоб на одкош, бува, не наразитись,
А ліпше намір перелити
В досі ніким не чуте слово
Чи в барви трепетно втілити,
Чи деревцем пустелю звеселити.
І як вона замилується словом
Чи прикипить до полотна твойого,

Ольга Буруто
2024.07.25 18:18
***
Вітер грає у краплі, гості
Позіхають моїм мовчанням.
Вони грають сьогодні в кості
На зеленім сукні печалю.

Розкладаю весь час пасьянси
Без потреби, автоматично:
Нема сенсу, це надто ясно,

Євген Федчук
2024.07.25 17:22
Звідки взялися кроти
Прокинувся малий Грицько, продер оченята.
Уже сонечко звисока зазирає в хату.
Почав кликати бабусю, але та не чує.
Вже, мабуть з самого ранку в дворі порядкує.
Одяг штанці та й скоріше вискочив до двору.
Глянув, а бабуся, справді на городі пора
Та щ

Віктор Михайлович Насипаний
2024.07.25 14:39
Учись язик тримати за зубами
Учись язик тримати за зубами! -
Повчає внучку бабця знов і знов.
Та ж язиком лопоче - меле днями.
Лише регоче. Їй усе одно.

Сміється внучка: - Це я зрозуміла.
Чому ж зітхаєш, бабцю, ти при цім?
- Бо поки ти, як я, навчишся, мила.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25

Олекса Квіт
2024.07.05

Любов Інішева
2024.07.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Рута Птаха
2024.06.26

Олекса Скрипник
2024.06.20

Еродія Благодатна
2024.06.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олена Мос (2018) / Вірші

 Тиша вирішує все
Можеш кричати - мені усе одно.
Я чую лиш обійми і лагідність тиші.
Можеш довести мене до своєї гробниці,
Але твоєю не буду, бо просто: "Ти хто?"

Можеш ігнорувати, я буду кричати в вікно.
Боооже, я буду дивитись у нього вічно!!!
Там стільки... стільки цікавого дійства...
Можна попросту знімати епічне кіно...

Буду йому готувати екологічні гриби!
М'ясо він не вживає спокон чи одвіку.
Коли він цілує, тоді багатослівна тиша
Вирішує все у моєму гучному житті.

18.04.2024



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2024-04-18 23:36:32
Переглядів сторінки твору 128
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.866
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.07.23 17:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-04-19 23:05:40 ]
Буває і таке в житті, звичайно...
Ви дуже правдиво і художньо відобразили цю ситуацію. І хочеться подивитися на неї з боку героя... і відповісти за нього)

Ти кажеш, що втомилась… Зрозуміти
Я можу все це… Так, не ідеал.
Можливо, що зі мною у пітьмі ти
Жила… Що моє серце – то метал,
А сам я м’якотілий, де не треба.
І все, що було – не твоя вина.
Крилатий в віршах – я сягаю неба.
Зате життєва проза – дичина.
Що тільки б римував під співи Лами.
Що навіть Бог не знайде мій стоп-кран.
Що надто вже смердючий той «Парламент»,
А сам натомість вдома я тиран.
Зате дівок з життєвого узбіччя,
Що голосують, на руках би ніс
До щастя. Що не Дант, а ти – не Біче.
І путніх рим вед мене з гулькин ніс.
Моє багаття вулканічне дуже
Для вогнища сімейного, все так…
Я випалю, та не зігрію душу.
А інколи поводивсь як мудак.
Поетом був – ну це, можливо, плюсик.
Та вже й списався. Теми – скрізь дівки.
А соціальне де? Калина в лузі
Змістовніша, хоча й через віки…
Он хлопці є – хай не такі багаті
Ліричністю, але, але, але..

Все правда – так, гріхів хоч греблю гать, і
Я винен в тім, що склалось все так зле.
Кричати? А навіщо? Правда все це.
Якщо так хочеш – спокій, звісно, дам.
Та як не клич ти кращого у серце –
Поганий я навік лишуся там.

Дозволю собі зауважити, пані Олено, що Ви в іпостасі Музи аж ніяк не гірші, ніж в поетичній)
Дякую Вам дуже)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Мос (Л.П./Л.П.) [ 2024-04-20 20:54:06 ]
Чесно вам признаюсь, я завжди уникала ролі Музи. Боялась, що використають мене якось неправильно, не так, як би мені хотілось. І сама не маю Муз (людей). Тільки власні відчуття. У вашій імпровізації вийшла абсолютно інакша тональність. Головне писали про себе. Дуже цікаво читати чоловічі думки. Переважно чоловіки дуже емоційно закриті.
Дякую за вашу відкритість та чесність у віршах.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-04-20 23:44:46 ]
Абсолютно інакша тональність, пано Олено, як кажуть, з чоловічої дзвіниці; тим цікаві експромти і дуети) Тут з підсвідомості може вийти те, що без такого поштовха могло б там і лишатися ще хтона скільки)

Знаєте, мені здається, що поезія - не театр. Тут завжди краще вийде про пережите (необов'язково, звичайно, зовсім ідентичні ситуації; головне - пережити в собі), аніж вживатися у роль. Хоча буває таке, що люди імпровізують дуетом за якоюсь схемою. Але і тут авторська індивідуальність повинна щось своє вносити. Інакше просто нецікаво, як на мене)

Я Вас розумію, пані Олено, але є такий парадокс, який давно підмічено: як наше слово озветься, ми не можемо передбачити) То не все від нас залежить. Ми можемо надихати - і самі про це не підозрювати. Найкращий вихід тут: релакс і задоволення від творчого процесу)

А от використати Вас ніхто не зможе. Натхнення, що подаруєте - так. І ось за тим, як саме його використовують, Ви і зможете зробити висновки. І чи буде цей творчій процес обопільним, чи ні - ось це вирішувати Ваше святе право.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Мос (Л.П./Л.П.) [ 2024-04-20 20:54:07 ]
Чесно вам признаюсь, я завжди уникала ролі Музи. Боялась, що використають мене якось неправильно, не так, як би мені хотілось. І сама не маю Муз (людей). Тільки власні відчуття. У вашій імпровізації вийшла абсолютно інакша тональність. Головне писали про себе. Дуже цікаво читати чоловічі думки. Переважно чоловіки дуже емоційно закриті.
Дякую за вашу відкритість та чесність у віршах.