ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.05.26 17:11
Місто Андрія Святого.
Місто Шевченка і Підмогильного.
Місто Амосова і Патона.
Місто Майдана Гідності.

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Євген Федчук
2024.05.26 14:02
Горять вогні у долині, вся долина сяє.
Стомилося в путі військо, тепер спочиває.
Круг багать сидять солдати, нічого робити,
Повечеряли та й байки узялись травити.
Хто про жінок, хто про долю, хто про дива світу.
А там якось і до відьом дійшли непоміт

Володимир Каразуб
2024.05.26 12:30
Тут повсюди криваві сліди Медеї,
Що дихає сирістю стін із підвальних могил
Роздвоєне серце подвоєне божевіллям
Обманом Цірцеї, обманом драконових крил.

Подорожній, повідай як прийдеш колись у Спарту
Про острів блаженних, що знищили зикурат
Пожеж

Олександр Сушко
2024.05.26 11:55
Нумо, браття, йдіть до мене в хату,
Розкажу про диво, НЛО.
Бо на сайті вилупивсь піратик,
Непростий дядина і не лох.

Скавучить потужно. Діви врозтіч
Від його всльозавлених "трудів".
А от графомани прямо в очі

Юрій Гундарєв
2024.05.26 11:53
На днях Олександр Сушко публічно заявив, що я, Юрій Гундарєв, - ніхто і звати мене ніяк, а от він, Сушко, - член НСПУ! Гадаю, що, з одного боку, членство у будь-якій творчій організації - це передусім грандіозний аванс - на свої справді майстерні твори,

Юлія Щербатюк
2024.05.26 11:44
І буде дощ, що зронять небеса,
Коли затулять хмарами півсвіту,
Та розпочнуть незборену сюїту,
Про головне, що ти не розказав.

Вже й не розкажеш, обірвалось те,
Що називалось щиро: душ єднання.
І упаде додолу лист останній,

Микола Соболь
2024.05.26 11:30
Є поет міцний, неначе кремній,
хоч стило об лисину теши,
не піїт, а самородок, геній,
поетичних скорювач вершин.
Я ж писака – графоман не більше,
доля хисту скупенько дала.
Чи Пегас мій жадібний на вірші,
чи не відчуваю слів тепла?

Ілахім Поет
2024.05.26 10:52
Я все ще вірю, що відтанеш ти.
Повернеться любов, як пташка з вирію.
Нехай і кажеш: там самі чорти -
Це все, що віднайду в твоєму вирі я.
Ти кажеш: що було – те загуло.
Офелія-любов навряд чи дихає.
Мій жар – не те, дорожчим є тепло.
А ніжності в

Іван Потьомкін
2024.05.26 09:20
Серед зими, як горобці поснули,
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Баха далі слухали удвох –
Прелюдію і фугу, і ще хоральних п’ять прелюдій...
Здава

Юрій Гундарєв
2024.05.26 09:15
Портрет в інтер‘єрі бруду


Спробував зібрати докупи всі «фарби» (дослівно!) на мою адресу
від членів поетичної групи СО-СУ-КУР (Соболь-Сушко-Курдіновський).
Вийшов ось такий «портрет»…
Тільки - чий? Мій? Чи тих, хто його «малював»?

Віктор Кучерук
2024.05.26 04:49
Бузок синіє біля вікон
Й очам дарує ясноту
Таку, що мружаться повіки,
Як в снігопад або сльоту.
Сіяє кущ мільйоном іскор
Отак отут із року в рік, -
Горить яскравим світлом різко
І поблизу, і звіддалік.

Артур Курдіновський
2024.05.26 02:16
Палай! Палай! Та близько не сприймай
Мелодію старого клавесину.
На лагідному фоні - ніж у спину!
Врятує серце вигаданий рай.

Палай! Гори! Всі теплі кольори
Перетворились на холодні роси.
Беззбройний, щирий, радісний та босий,

Борис Костиря
2024.05.25 22:12
Сон як темний коридор,
Як провалля в павутину,
Він закутаний в мінор,
Ніби космосу дитина.

Сон як згарище думок,
Дим емоцій відгорілих,
Пронесеться, як амок,

Іван Потьомкін
2024.05.25 13:57
Бризками сміху виринаєте з моря –
Демонстрація грації,
В дивній в’язі м’язи...
«Не зникайте!»
Ще не встигли літні юність свою відтворити.
«Не зникайте!»
Ще не встигли ви символом стать для малечі.
«Не зникайте!!!»

Олександр Сушко
2024.05.25 11:41
Жінка варить курячі пупи,
В мене ж дума визріла в макІвці:
Генія по носі не лупи,
А погладь поштиво по голівці.

А мене - будь-ласка! Тільки за!
Дозволяю торсати й за вуха.
Бо в літературі байбуза,

Володимир Ляшкевич
2024.05.25 10:45
Обійми мене, будь-ласка.
Нічка темна,
Нічка-казка -
Відчуттями заворожить,
Буде лячно - cкажу "досить".

І тонкі п'янкі торкання,
серця запальне дихання...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ісая Мирянин
2024.05.20

Галина Украйна
2024.05.18

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Мос (2018) / Вірші

 Тиша вирішує все
Можеш кричати - мені усе одно.
Я чую лиш обійми і лагідність тиші.
Можеш довести мене до своєї гробниці,
Але твоєю не буду, бо просто: "Ти хто?"

Можеш ігнорувати, я буду кричати в вікно.
Боооже, я буду дивитись у нього вічно!!!
Там стільки... стільки цікавого дійства...
Можна попросту знімати епічне кіно...

Буду йому готувати екологічні гриби!
М'ясо він не вживає спокон чи одвіку.
Коли він цілує, тоді багатослівна тиша
Вирішує все у моєму гучному житті.

18.04.2024



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2024-04-18 23:36:32
Переглядів сторінки твору 89
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.866
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.05.25 22:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-04-19 23:05:40 ]
Буває і таке в житті, звичайно...
Ви дуже правдиво і художньо відобразили цю ситуацію. І хочеться подивитися на неї з боку героя... і відповісти за нього)

Ти кажеш, що втомилась… Зрозуміти
Я можу все це… Так, не ідеал.
Можливо, що зі мною у пітьмі ти
Жила… Що моє серце – то метал,
А сам я м’якотілий, де не треба.
І все, що було – не твоя вина.
Крилатий в віршах – я сягаю неба.
Зате життєва проза – дичина.
Що тільки б римував під співи Лами.
Що навіть Бог не знайде мій стоп-кран.
Що надто вже смердючий той «Парламент»,
А сам натомість вдома я тиран.
Зате дівок з життєвого узбіччя,
Що голосують, на руках би ніс
До щастя. Що не Дант, а ти – не Біче.
І путніх рим вед мене з гулькин ніс.
Моє багаття вулканічне дуже
Для вогнища сімейного, все так…
Я випалю, та не зігрію душу.
А інколи поводивсь як мудак.
Поетом був – ну це, можливо, плюсик.
Та вже й списався. Теми – скрізь дівки.
А соціальне де? Калина в лузі
Змістовніша, хоча й через віки…
Он хлопці є – хай не такі багаті
Ліричністю, але, але, але..

Все правда – так, гріхів хоч греблю гать, і
Я винен в тім, що склалось все так зле.
Кричати? А навіщо? Правда все це.
Якщо так хочеш – спокій, звісно, дам.
Та як не клич ти кращого у серце –
Поганий я навік лишуся там.

Дозволю собі зауважити, пані Олено, що Ви в іпостасі Музи аж ніяк не гірші, ніж в поетичній)
Дякую Вам дуже)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Мос (Л.П./Л.П.) [ 2024-04-20 20:54:06 ]
Чесно вам признаюсь, я завжди уникала ролі Музи. Боялась, що використають мене якось неправильно, не так, як би мені хотілось. І сама не маю Муз (людей). Тільки власні відчуття. У вашій імпровізації вийшла абсолютно інакша тональність. Головне писали про себе. Дуже цікаво читати чоловічі думки. Переважно чоловіки дуже емоційно закриті.
Дякую за вашу відкритість та чесність у віршах.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-04-20 23:44:46 ]
Абсолютно інакша тональність, пано Олено, як кажуть, з чоловічої дзвіниці; тим цікаві експромти і дуети) Тут з підсвідомості може вийти те, що без такого поштовха могло б там і лишатися ще хтона скільки)

Знаєте, мені здається, що поезія - не театр. Тут завжди краще вийде про пережите (необов'язково, звичайно, зовсім ідентичні ситуації; головне - пережити в собі), аніж вживатися у роль. Хоча буває таке, що люди імпровізують дуетом за якоюсь схемою. Але і тут авторська індивідуальність повинна щось своє вносити. Інакше просто нецікаво, як на мене)

Я Вас розумію, пані Олено, але є такий парадокс, який давно підмічено: як наше слово озветься, ми не можемо передбачити) То не все від нас залежить. Ми можемо надихати - і самі про це не підозрювати. Найкращий вихід тут: релакс і задоволення від творчого процесу)

А от використати Вас ніхто не зможе. Натхнення, що подаруєте - так. І ось за тим, як саме його використовують, Ви і зможете зробити висновки. І чи буде цей творчій процес обопільним, чи ні - ось це вирішувати Ваше святе право.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Мос (Л.П./Л.П.) [ 2024-04-20 20:54:07 ]
Чесно вам признаюсь, я завжди уникала ролі Музи. Боялась, що використають мене якось неправильно, не так, як би мені хотілось. І сама не маю Муз (людей). Тільки власні відчуття. У вашій імпровізації вийшла абсолютно інакша тональність. Головне писали про себе. Дуже цікаво читати чоловічі думки. Переважно чоловіки дуже емоційно закриті.
Дякую за вашу відкритість та чесність у віршах.