ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2024.06.14 23:32
Я кину вудочку
по той бік Всесвіту,
По той бік розуму,
по той бік серця,
По той бік розпачу,
по той бік лиха,
Яке говорить нам
крізь море тихо.

Олександр Сушко
2024.06.14 21:02
У Юрка проблема: геморой! Непростий - прозово- поетичний! Бо дружок у нього - sexsy-boy, Смертний гріх для хлопців - справа звична. Зразу видко - жевжики - рідня, Та й живуть удвох в сміттєвім баці. Хвалять одне одного щодня, Так і мусить бути у

Володимир Каразуб
2024.06.14 20:36
тому що потрібно вірити хоча б у щось.
Читати псалми над головами і зливати розтоплений віск,
Говорити про те, що фігурки — це те, що тобі здалось,
Про тонку павутинчасту форму страхів, які запеклись
На воді.
Неодмінно потрібно вимовляти чиїсь імена

Самослав Желіба
2024.06.14 18:58
ЗОРЯ. ДОБРА БАГАТО В ЦЬОМУ СЛОВІ
Добра багато, а ще більш любові,
Такої що обійме цілий світ,
Мов руки матері й весняний квіт.
            А що лишилося від нього?
Де? Який в нім слід?
Воно ростануло, як ранок,
Як ранок, що обернувсь днем…

Козак Дума
2024.06.14 16:19
Аби людина отримала повну свободу – вона повинна померти…

Іван Потьомкін
2024.06.14 12:16
Це потім про раббі Тарфона йтиме слава,
Що схожий він на піраміду із горіхів:
Торкнись - і покотяться вони ураз.
А йшлось про те, що притьмом добував він
Із священних книг те, що учні просили.
Але це потім. А поки що був він скупердяй.
Раббі Аківа

Світлана Пирогова
2024.06.14 10:10
В мою весну тендітну тихо стукав,
Як краплі-перли юного дощу.
У подумках душі тягнулись руки,
І сонця проникав крізь землю щуп.

В мою весну проходив лабіринти.
Окрилений ти птахом прилітав.
Гігантське небо квітло гіацинтом

Юрій Гундарєв
2024.06.14 09:08
Пописюн


Учора прочитав новий твір Олександра Сушка, який, на жаль, швидко розчинився в інтернеті. Але запам‘яталося ключове слово - пісюн.
Варто наголосити, що погляд Сушка-художника рідко піднімається вище пояса (жона взяла за шкабарняк, задрав хво

Віктор Кучерук
2024.06.14 05:21
Від такого конфузу
Червонію й журюсь, –
Вчора зрадила Муза,
Не з’явившись чомусь.
Не дотримала слова,
Залишила в ганьбі, –
Тільки біль підшлунковий
Відчуваю в собі.

Артур Курдіновський
2024.06.14 01:09
А ти переможеш! Я знаю!
В жахітті розтрощених снів,
Мов птах білосніжний, Ізраїль
В облозі брудних дикунів.

Тобі дуже боляче, гірко...
Історія пише рядки.
Засяє Давидова зірка

Євген Федчук
2024.06.13 19:57
Розходився дід Свирид, весь двір його чує.
Вранці прогулятись в парк чинно чимчикує,
Аж за столиком сидять уже випивохи,
Вже й півлітру розпили, зосталося трохи.
Де вони грошей беруть? Коли устигають?
Чи то ніяких турбот більш в житті не мають?
Тож

Артур Курдіновський
2024.06.13 16:53
Тому, кому нема ще сорока,
Однолітку сказав би я багато!
А я мовчу. Бо краще - написати...
І до паперу тягнеться рука.

Та не потрібні ті чужі зізнання
Тому, кому нема ще сорока,
Коли в словах останнього рядка

Світлана Пирогова
2024.06.13 09:00
Червоний водоспад трояндовий стікав -
То Муза із колючими шипами.
Її теплом торкала сонячна рука,
Пливли назустріч хмари в білій парі.

А я була твоєю Музою у снах,
Пелюстками лягали поцілунки.
В трояндові бутони ласку пеленав

Микола Соболь
2024.06.13 08:18
Під вікном скорушина стрічає жовтневу зорю,
і злітають поспішно з холодних небес зорепади.
Про осінню красу все частіше тепер говорю,
дістаю недописані вірші весною з шухляди.
Саме час їх убрати, прикрасити всі в оксамит,
загорілись дерева у пущі, на

Віктор Кучерук
2024.06.13 04:51
Нарешті тихо в небі... На землі
Димить лише зруйнована споруда
Та іскорки спалахують в золі,
Де, в гурт зібравшись, плачуть мирні люди.
Кружляє попіл і відчутно гар
В розпеченім пожежею повітрі, -
Мов пам'ятник - обвуглений димар
І бита цегла, як

Ярослав Чорногуз
2024.06.13 04:04
Цілує смерть північна зелень гаю...
Невже у Лету канемо от-от?!
Від цих думок всього перевертає,
Осотом клятим заросте город?!

Із України лишиться окраєць,
Все інше божевільний ідіот
Собі навік в полон позабирає,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Самослав Желіба
2024.05.20

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19

Емі Троян
2022.05.10

Анастасія Коноваленко
2022.04.25

Ліс Броварський Ліс Броварський
2022.03.20

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Самослав Желіба (2000) / Поеми

 Тисяча полів

(Ренка)

1

(1) Тисяча полів
Перед очима стали.
Наче шепіт, шум.
(2) О ні! то дощ почався
І стукає у вікна.

2

(3) Чи, може, гості
Завітали милі то,
Щоб сум розвіять?
(2) О ні! то дощ почався
І стукає у вікна.

3

(3) Чи, може, гості
Завітали милі то,
Щоб сум розвіять?
(4) Якби ж було у світі
Все так просто, друже мій!

4

(5) Листа напишеш
І тоді проясниться
В темряві душа.
(4) Якби ж було у світі
Все так просто, друже мій!

5

(5) «Листа напишеш
І тоді проясниться
В темряві душа» –
(6) Казали так давніші
У вік людства золотий.

6

(7) «Деруть нас війни,
І голод пожирає
У нашім краю» –
(6) Казали так давніші
У вік людства «золотий».

7

(7) Деруть нас війни,
І голод пожирає
У нашім краю,
(8) А я про інше зовсім
Розмірковую один.

8

(9) Як мені бути
По життю посеред бур,
Що стали зараз?
(8) А я про інше зовсім
Розмірковую один.

9

(9) Як мені бути
По життю посеред бур,
Що стали зараз?
(10) Невже вони здолають
Усе, що будував я?

10

(11) Сумніви гіркі
Всі плани довговічні
Накрили щойно –
(10) Невже вони здолають
Усе, що будував я?

11

(11) Сумніви гіркі
Всі плани довговічні
Накрили щойно –
(12) То, певне, лиш на хвильку,
А після знов те саме.

12

(13) Прокинусь, встану,
Робота, вечеря, сон...
Аж я замислюсь!
(12) То, певне, лиш на хвильку,
А після знов те саме.

13

(13) Прокинусь, встану,
Робота, вечеря, сон...
Аж я замислюсь:
(14) Яким чудовим світ є
У незмінності своїй!

14

(15) Граються хвилі,
У камінь врізаються,
Щоби зникнути –
(14) Яким чудовим світ є
У незмінності своїй!

15

(15) Граються хвилі,
У камінь врізаються,
Щоби зникнути...
(16) А я дивлюся на це,
І себе розумію.

16

(17) Дитина квітку
Зірвала біля стежки.
Радіє весні.
(16) А я дивлюся на це,
І себе розумію.

17

(17) Дитина квітку
Зірвала біля стежки;
Радіє весні.
(18) Та час незмінно летить
І скоро літо буде.

18

(19) Наближається
Весняна злива перша
Землю зросити,
(18) Та час незмінно летить
І скоро літо буде.

19

(19) Наближається
Весняна злива перша
Землю зросити,
(20) Розсипається крига
На іще сонній ріці.

20

(21) Камінь з-під ноги
Покотився швиденько,
Коли я блукав –
(20) Розсипається крига
На іще сонній ріці.

21

(21) Камінь з-під ноги
Покотився швиденько,
Коли я блукав.
(22) Сполохав звіра в хащах,
Що й сам перелякався.

22

(23) Вітер завива –
Пташині зграї з листя! –
Аж раптом стих він:
(22) Сполохав звіра в хащах,
Що й сам перелякався.

23

(23) Вітер завива –
Пташині зграї з листя! –
Аж раптом стих він
(24) І співи стихли разом,
Неначе суму хвиля.

24

(25) Раділи життю
І гуляли весілля.
Та в долоні сплеск...
(24) І співи стихли разом.
Неначе суму хвиля.

25

(25) Раділи життю
І гуляли весілля,
Та в долоні сплеск
(26) Щомиті розважав нас
У безтурботнім щасті.

26

(27) Коли ішли ми
Серед золотих полів,
Сонця промінець
(26) Щомиті розважав нас
У безтурботнім щасті.

27

(27) Коли ішли ми
Серед золотих полів,
Сонця промінець
(28) Засліпив очі твої
Для поцілунку на мить.

28

(29) Гей, чоловіче!
Згадай і посміхнися:
Зухвалий вітер
(28) Засліпив очі твої
Для поцілунку на мить.

29

(29) Гей, чоловіче!
Згадай і посміхнися:
Зухвалий вітер
(30) Усю твою одежу
Розкидав по подвір’ю.

30

(31) Лаялись, пили,
Мирилися. Ти кажеш,
Що у той день я
(30) Усю твою одежу
Розкидав по подвір’ю.

31

(31) Лаялись, пили,
Мирилися. Ти кажеш,
Що у той день я
(32) Щиріший був, ніж завжди,
А в цім своя приємність.

32

(33) Сьогодні біля
Хвиль морських замріявся,
І солоний бриз
(32) Щиріший був, ніж завжди,
А в цім своя приємність.

33

(33) Сьогодні біля
Хвиль морських замріявся,
І солоний бриз
(34) Мене збудив раптово
Від заніженого сну.

34

(35) У двері стукіт –
Незваний листоноша
Папери приніс...
(34) Мене збудив раптово
Від заніженого сну.

35

(35) У двері стукіт –
Незваний листоноша
Папери приніс...
(36) І друга лист із фото,
Де красувалось поле.

36

(37) Вітер повіяв.
Зірвав листок осінній,
А разом із ним
(36) І друга лист із фото,
Де красувалось поле.

37

(37) Вітер повіяв.
Зірвав листок осінній,
А разом із ним
(38) Полетіла та печаль,
Що подолала серце.

38

(39) Церковні співи,
«Аніма Хрісті», «Стелла» –
Звідкіль вони тут?
(38) Полетіла та печаль,
Що подолала серце.

39

(39) Церковні співи,
«Аніма Хрісті», «Стелла» –
Звідкіль вони тут?
(40) Чи не з душі твоєї
Ці звуки рознеслися?

40

(41) Як-то бувало
Почуєш голос квітки,
Що під ногами, –
(40) Чи не з душі твоєї
Ці звуки рознеслися?

41

(41) Як-то бувало
Почуєш голос квітки,
Що під ногами,
(42) Тихесенький, тендітний –
Зразу спокій і радість.

42

(43) Бачу з високих
Пагорбів зелень трави,
Шум її чую,
(42) Тихесенький, тендітний –
Зразу спокій і радість.

43

(43) Бачу з високих
Пагорбів зелень трави,
Шум її чую,
(44) А десь там гірко плачуть
За рідним краєм птахи.

44

(45) Я подумаю
Якось із чаєм в руках
У день осінній:
(44) «А десь там гірко плачуть
За рідним краєм птахи».

45

(45) Я подумаю
Якось із чаєм в руках
У день осінній
(46) Чи було би інакше,
Якби звернув зі стежки.

46

(47) Переді мною
Ріка, поле – позаду,
І небо вгорі –
(46) Чи було би інакше,
Якби звернув зі стежки?

47

(47) Переді мною
Ріка, поле – позаду,
І небо вгорі.
(48) Спочину я з дороги,
Бо дуже натомився.

48

(49) «Вітаю, бабо! –
Скажу привітно в дверях,
Присяду з чаєм –
(48) Спочину я з дороги,
Бо дуже натомився».

49

(49) «Вітаю, бабо! –
Скажу привітно в дверях,
Присяду з чаєм –
(50) І ти сідай, любенька!»
Та розмова поллється...

50

(51) На лаві парку,
Де вже весна вирує
Чарами квіток,
(50) І ти сідай, любенька!
Та розмова поллється...

51

(51) На лаві парку,
Де вже весна вирує
Чарами квіток,
(52) Спокійно оглядаюсь
І пісню наспівую.

52

(53) У теплому сні
Так багато зелені,
Бадьорих пташок.
(52) Спокійно оглядаюсь
І пісню наспівую.

53

(53) У теплому сні
Так багато зелені,
Бадьорих пташок,
(54) І тільки ти сумуєш
Неодмінно щоночі.

54

(55) Коли я пішов
До невідомих світів,
Цей світ лишився.
(54) І тільки ти сумуєш
Неодмінно щоночі.

55

(55) Коли я пішов
До невідомих світів,
Цей світ лишився.
(56) То добре, бо на мені
Чому скінчитись має?

56

(57) Як добре: діло
Моїх дідів нащадки
Продовжать мої.
(56) То добре, бо на мені
Чому скінчитись має?

57

(57) Як добре: діло
Моїх дідів нащадки
Продовжать мої,
(58) А я поступаюся
Місцем без суму й жалю.

58

(59) Ти йдеш уперед,
Перешкоди долаєш –
Тож іди, друже,
(58) А я поступаюся
Місцем без суму й жалю.

59

(59) Ти йдеш уперед,
Перешкоди долаєш –
Тож іди, друже,
(60) А негоди майбутні
Загартують нехай лиш.

60

(61) Любові в цей дім
І сумлінної праці
Задля достатку,
(60) А негоди майбутні
Загартують нехай лиш.

61

(61) Любові в цей дім
І сумлінної праці
Задля достатку,
(62) Мирне поллється життя
Упереміш зі співом.

62

(63) Літні вечори
Насувають на душу
І вітер теплий.
(62) Мирне поллється життя
Упереміш зі співом.

63

(63) Літні вечори
Насувають на душу
І вітер теплий.
(64) Добра влітку природа
Для всякої істоти.

64

(65) Липовий запах
І ранковий серпанок
Трави повили –
(64) Добра влітку природа
Для всякої істоти.

65

(65) Липовий запах
І ранковий серпанок
Трави повили.
(66) Чи не взятись до книги?
Чи почати роботу?

66

(67) Коли ти поруч,
Тоді будь-яке діло
Радісним буде.
(66) Чи не взятись до книги?
Чи почати роботу?

67

(67) Коли ти поруч,
Тоді будь-яке діло
Радісним буде.
(68) Без тебе речі скрутно
Навіть буденні підуть.

68

(69) Будь поруч, друже,
Адже вдвох веселіше
Та легше обом.
(68) Без тебе речі скрутно
Навіть буденні підуть.

69

(69) Будь поруч, друже,
Адже вдвох веселіше
Та легше обом,
(70) І громи чи посухи
Не такі вже і страшні.

70

(71) Людство могутнє,
Коли позбирається,
В порівнянні з ним
(70) І громи чи посухи
Не такі вже і страшні.

71

(71) Людство могутнє,
Коли позбирається,
В порівнянні з ним
(72) Чого варта єдина
Людина на терезах?

72

(73) Коли я бачу
Одинокі геройства,
То замислююсь:
(72) Чого варта єдина
Людина на терезах?

73

(73) Коли я бачу
Одинокі геройства,
То замислююсь:
(74) А й у героїв діти
Та дружини, певно, є.

74

(75) Думають інші,
Що їм далеко дуже
До особливих.
(74) А й у героїв діти
Та дружини, певно, є.

75

(75) Думають інші,
Що їм далеко дуже
До особливих.
(76) Справді: як не старатись,
То не здолати шляху.

76

(77) Гляну на гори –
Вершини засніжені.
Зійти на одну?
(76) Справді: як не старатись,
То не здолати шляху.

77

(77) Гляну на гори –
Вершини засніжені.
Зійти на одну?
(78) Чи поки тут посидіть
Біля квітів останніх?

78

(79) Ходіть до столу,
Там чай і тепло буде.
Поки не прийду.
(78) Чи поки тут посидіть
Біля квітів останніх.

79

(79) Ходіть до столу,
Там чай і тепло буде.
Поки не прийду.
(80) Та й без мене знайдеться
В домі якась розвага.

80

(81) В дорогу пора
Й через те не сумую:
Запрацюються,
(80) Та й без мене знайдеться
В домі якась розвага.

81

(81) В дорогу пора
Й через те не сумую:
Запрацюються
(82) В мирнім полі селяне,
Що дивитися тепло.

82

(83) Пахощі літа
І зелень, і золото,
І ріки буйні;
(82) В мирнім полі селяне,
Що дивитися тепло.

83

(83) Пахощі літа
І зелень, і золото,
І ріки буйні;
(84) Світ закликає душу
До миру та роботи.

84

(85) Я би почитав
Чи помріяв самотньо,
Та гляну в вікно –
(84) Світ закликає душу
До миру та роботи.

85

(85) Я би почитав
Чи помріяв самотньо,
Та гляну в вікно,
(86) Бо ні книги, ні мрії
Не можу знайти собі.

86

(87) Весело? Сумно?
Ніяк – сказати краще.
«Чому?» – питаю.
(86) Бо ні книги, ні мрії
Не можу знайти собі.

87

(87) «Весело? Сумно?»
«Ніяк – сказати краще».
«Чому питаю? –
(88) Ти ж для мене найближча
У цьому світі душа!»

88

(89) Злагоди хочу
І тобі помагати
В усьому хочу.
(88) Ти ж для мене найближча
У цьому світі душа…

89

(89) Злагоди хочу
І тобі помагати
В усьому хочу.
(90) Чи хвороба це якась
Зненацька так напала?

90

(91) Храм на вершині –
Аж зачхався завзято.
Неба синява?
(90) Чи хвороба це якась
Зненацька так напала?

91

(91) Храм на вершині –
Аж зачхався завзято.
Неба синява
(92) Приємна, та водночас,
Лоскоче дратівливо.

92

(93) Що є подруга –
Радість або нещастя?
В одній обидві!
(92) Приємна, та водночас,
Лоскоче дратівливо.

93

(93) «Що є подруга –
Радість або нещастя?»
«В одній обидві!» –
(94) Так відповів товариш,
І вдарили ми кухлі.

94

(95) «Зберемось колись
Чи навік розійдемось?»
«Вирішить Бог те». –
(94) Так відповів товариш,
І вдарили ми кухлі.

95

(95) Зберемось колись
Чи навік розійдемось? –
Вирішить Бог те.
(96) А сам не знаю, люба,
Чи прокинуся завтра.

96

(97) Думка про зустріч,
Неначе про минуле,
Що вже відбулось,
(96) А сам не знаю, люба,
Чи прокинуся завтра.

97

(97) Думка про зустріч,
Неначе про минуле,
Що вже відбулось,
(98) Та вона ось триває.
І нудьга мене точить.

98

(99) Життя мінливість!
Де вона, де? Покажи!
Краса нетлінна!
(98) Та вона ось триває...
І нудьга мене точить.

99

(99) Життя мінливість!
Де вона, де? Покажи!
Краса нетлінна!
(100) Потонути можливо
У дивовижі такій.

100

(1) Тисяча полів
Перед очима стали,
Наче шепіт, шум.
(100) Потонути можливо
У дивовижі такій.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2024-05-22 11:23:30
Переглядів сторінки твору 40
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.611 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.611 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.775
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.06.15 00:42
Автор у цю хвилину присутній