ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.09.28
21:41
Заплітає вітер листя тополине,
Золотава осінь в вікна загляда.
Десь, за теплим літом, клин птахів полинув,
І зимова в ранках чується хода.
Ще осіннє сонце небо ніжно пестить.
У його промінні тішиться блакить.
Павуки мережив вже не будуть плести, -
Золотава осінь в вікна загляда.
Десь, за теплим літом, клин птахів полинув,
І зимова в ранках чується хода.
Ще осіннє сонце небо ніжно пестить.
У його промінні тішиться блакить.
Павуки мережив вже не будуть плести, -
2024.09.28
14:04
Усе частіш спада на думку Богу
Як янголи тримаються ще там, у горніх висях,
Бо ж глупота людська сяга все вище й вище?
Мабуть, бояться вже на Землю сходить,
Принишкли біля Всевишнього господи.
Уже й самі розказують, мов казку,
Як їм хотілось аж до с
Як янголи тримаються ще там, у горніх висях,
Бо ж глупота людська сяга все вище й вище?
Мабуть, бояться вже на Землю сходить,
Принишкли біля Всевишнього господи.
Уже й самі розказують, мов казку,
Як їм хотілось аж до с
2024.09.28
10:42
Не писали би ні віршів, ні романів,
Не буяло б навесні зело.
Без любові пересохли б океани,
Без любові сонце не зійшло б.
Не зустрілись би закохані ніколи,
І дитини не почули б сміх.
Без любові вся планета охолола б,
Не буяло б навесні зело.
Без любові пересохли б океани,
Без любові сонце не зійшло б.
Не зустрілись би закохані ніколи,
І дитини не почули б сміх.
Без любові вся планета охолола б,
2024.09.28
09:52
Коли панує моветон
у цілоденній каламуті –
уже чіпляються за тон,
не апелюючи до суті!.
у цілоденній каламуті –
уже чіпляються за тон,
не апелюючи до суті!.
2024.09.28
08:43
Висять на гіллі абрикоси…
Здалеку манить самота…
А тут ще вітер голо - босий
І не покинеш блокпоста
Щоби тако пірнути в серпень,
Забути геть, бронижилет...
У цю прийдешню літа зелень
Зустрітись з кумом Василем…
Здалеку манить самота…
А тут ще вітер голо - босий
І не покинеш блокпоста
Щоби тако пірнути в серпень,
Забути геть, бронижилет...
У цю прийдешню літа зелень
Зустрітись з кумом Василем…
2024.09.28
06:39
Дні стають короткими, як миті
Нещодавніх зоряних дощів, –
Жалюгідні залишки блакиті
Одягнули з хмарності плащі.
Тьмяне мерехтіння листопаду
Кожен день нагадує про те,
Що уже лишилося позаду
Швидкоплинне літо золоте.
Нещодавніх зоряних дощів, –
Жалюгідні залишки блакиті
Одягнули з хмарності плащі.
Тьмяне мерехтіння листопаду
Кожен день нагадує про те,
Що уже лишилося позаду
Швидкоплинне літо золоте.
2024.09.28
05:24
На криниці збоку, на гвіздочку,
зачекалась кварта спраглих губ:
«Йди водиці зачерпни, синочку,
та присядь у затінок під дуб».
Кажуть: неживе не розмовляє
та душею зовсім не кривлю,
якщо йшов хоч раз до виднокраю,
стріти мав криниченьку свою.
зачекалась кварта спраглих губ:
«Йди водиці зачерпни, синочку,
та присядь у затінок під дуб».
Кажуть: неживе не розмовляє
та душею зовсім не кривлю,
якщо йшов хоч раз до виднокраю,
стріти мав криниченьку свою.
2024.09.28
03:02
Зросли, чи ні, поміж тривог
Не відповім… відповіси
Якщо ти є той самий Бог,
Чому лютуєм від Краси,
Вона ж не ділиться на двох?
Отож…
Біжиш, чи ні, словами між
Не відповім… відповіси
Якщо ти є той самий Бог,
Чому лютуєм від Краси,
Вона ж не ділиться на двох?
Отож…
Біжиш, чи ні, словами між
2024.09.27
15:47
Дощ у шибку стукає косий
Вітром кинутий іздаля,
Сотня крапель дзвінкоголосих
Ніжно ім'я твоє промовля.
Він малює й змиває букви ,
Я вдивляюсь у мокре скло.
Скільки ще цій розлуці бути ,
Вітром кинутий іздаля,
Сотня крапель дзвінкоголосих
Ніжно ім'я твоє промовля.
Він малює й змиває букви ,
Я вдивляюсь у мокре скло.
Скільки ще цій розлуці бути ,
2024.09.27
08:08
Геееей!...
Гея-гея-гея-Геееей.
А війна війною,
а поля кістками...
Запеклися кров'ю
імена у камінь,
Гея-гея-гея-Геееей.
А війна війною,
а поля кістками...
Запеклися кров'ю
імена у камінь,
2024.09.27
06:08
Посіє осінь мжичку. Хай росте.
Такі часи: нікому не догодиш.
Стає все більше листя золоте
і сонячної меншає погоди.
Примружу очі, обпекла краса,
всі літні барви в першім падолисті,
високі до нестями небеса,
Такі часи: нікому не догодиш.
Стає все більше листя золоте
і сонячної меншає погоди.
Примружу очі, обпекла краса,
всі літні барви в першім падолисті,
високі до нестями небеса,
2024.09.27
05:24
Твоє волосся вбране в квіти
Леліло барвами лугів
І сильно пахло розігрітим
Манливим духом літніх днів.
Воно текло привабно в жменю,
Долоні повнячи теплом, –
І серце билося шалено,
І мріям ліку не було…
Леліло барвами лугів
І сильно пахло розігрітим
Манливим духом літніх днів.
Воно текло привабно в жменю,
Долоні повнячи теплом, –
І серце билося шалено,
І мріям ліку не було…
2024.09.27
04:59
Збережи для себе пам’ять… Будь-яку
Зупинись, заляж та хоч би де
Бажано без сліз, до коньяку
І ніяких мов щоб про буфет…
Вигукни собі щось… вигукни будь-що
Запереч тим вигукам, станцюй…
І не передумаєш якщо,
Зупинись, заляж та хоч би де
Бажано без сліз, до коньяку
І ніяких мов щоб про буфет…
Вигукни собі щось… вигукни будь-що
Запереч тим вигукам, станцюй…
І не передумаєш якщо,
2024.09.27
01:07
Сталося це 7 липня 1977 року, в день коли совкові містики і повітові пророки вважали, що настане кінець світу сього. Всесвітньої катастрофи не сталося, але кінець світу настав в межах однієї комунальної квартири в місті, що було забуте Богом і літераторам
2024.09.26
18:39
теми що давно & всім від них тошно
операції в маніпуляційній о так
скидання масок демаскує тотожні
злотогінний сезоноксамит ну-да
& де-небудь у жмеринці чи в криворівні
сходить місяць сріблиста його печать
на устах тліє млість і мовчатимуть півні
операції в маніпуляційній о так
скидання масок демаскує тотожні
злотогінний сезоноксамит ну-да
& де-небудь у жмеринці чи в криворівні
сходить місяць сріблиста його печать
на устах тліє млість і мовчатимуть півні
2024.09.26
14:51
Тихий вечір. Зорі небо всіяли, як маком.
Місяця іще немає, тож вони і сяють.
Вітер десь у очеретах сонний позіхає,
Шарудить та постіль стеле, аби було м’яко.
По балці тече потічок невеликий зовсім.
На вигині старі верби буйно розрослися,
Стоять тісн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Місяця іще немає, тож вони і сяють.
Вітер десь у очеретах сонний позіхає,
Шарудить та постіль стеле, аби було м’яко.
По балці тече потічок невеликий зовсім.
На вигині старі верби буйно розрослися,
Стоять тісн
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2024.05.20
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
2022.04.25
2022.03.20
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Самослав Желіба (2000) /
Поеми
Інтертитри
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Інтертитри
І
могутні хвилі під мостом
танцюють вкриті піною
Дніпро палає й ти палай
сьогодні разом ми йдемо
туди де сонце засина
тут Вітер ніжний хмари тут
і жовкле листя падає
під ноги наші радісно
Усесвіт дивиться на нас
з повагою з турботою
а ти як милий Дніпр палай
танцюй танцюй як хвилі ті
назустріч Вітру ми йдемо
йдемо туди де сяє ніч
адже сьогодні разом ми
ІІ
дивний світ в очах твоїх я
бачу та увесь палаю
сонцем моїм стала ти і
інших сонць тепер немає
ІІІ
тій що сіяє мов сонце улітку
тій що усмішкою радує світ
книжечку скромну дарую я цю
в знак дружби і захвату щирого
IV
не плач дитино
доки люди сонцю раді
я радітиму тобі
колись ми зникнемо усі
і чужі очі радітимуть нашому сонцю
та я буду поряд
і тобі слід пам’ятати про це день і ніч
V
Гей сонце глянь на мене
Я тут
Мені так не вистачає тепла
Сьогодні
Доторкнись до мене сонце
Ти врятуєш одне життя
Дотиком своїм
Я вдячний тобі буду
Не дарма кажуть
Що в тебе серце є
Розкрий його сьогодні
А я трохи почекаю
VI
гей любко чому ти сумуєш
я поруч з тобою ти чуєш
я завжди з тобою
і в щасті і в горі
тільки поглянь на мене
і тобі можливо легше стане
дай мені свою руку
дай мені свою ніжну ручку
дозволь мені сльози витерти твої
не сумуй моя любко
VII
Небо-водограй блищить
І я іду шляхами незнайомими
Кудись
Кудись іду та видихаю дим
Химерний наче хмара дощова
Ах
Це був звичайнісінький день
Звичайнісінького літа
І я зустрів її на галявині
Яка це була зустріч ніжна
Її я в серці своєму несу
Крізь життя
Крізь життя
І ніхто не зможе відібрати
У мене її ні силою ні словами
VIII
Я ніколи не думав
Що буває така любов
На світі
Я гадав що це казка
Але ти казку на реальність
Перетворила
О ні це не рабство
Не пристрасть шалена
Це чарівний вітерець
Який зігріває серце
Як я хочу тобі теж
Подарувати цей вітерець
Але ти ховаєшся
Від мене
У темряві бурхливій
І не знаю я як
Із темряви цієї
Тебе витягти
Задля однієї єдиної
Розмови
Сподіваюся що
Розмова наша
Закінчиться добре
Для нас обох
IX
скажи мені де знайти тебе
досвітній вогнику
бо я самотній сьогодні
самотній цієї ночі
до годинника часу достатньо
іще
пройдуся полем безлюдним
збиратиму росинки
збиратиму мрії дитячі
і сни молодят
я зроблю з них хустинку
для тебе
досвітній вогнику
мій друже ласкавий
я чув що люди так роблять
що вони дарують друзям
хустинки чарівні
Х
Чую як краплі з гілок падають у спокійну річку
Чую як співають радісні пташки
І чую я вітер у полі
Це музика природи
О так жоден музикант не зможе відтворити її
Музика людська дряпає вуха
Від неї хочеться втекти
А музика природи се не те се зовсім інше
Вона зцілює душевні рани
Вона зачаровує і пестить
ХІ
Наче зламана квітка ти
Скільки усього випало на твою долю
І дощ і вітер і люди
Не бійся мене бо я не скривджу тебе
Навпаки я прийшов тебе врятувати
Сховай свої голки
Аби я міг доторкнутися
Ти ще не знала такої доброти
Яка є у мене
Я теж колись був квіткою
А зараз я блакитне небо
Лагідне і ніжне
Жодної хмаринки немає на мені
Дай мені свою руку
Я поведу тебе у тихе місце
Там не буде зла ніколи
Там будемо тільки ми
І світло
Світло у краплинках
ХІІ
Цей світ мов крапля
На листочку вишні
Коли ж впаде крапелька
На холодну землю
Чи випарується
Ніхто не помітить
Що зник цілий світ
О ці очі нічого не бачать
Шкода мені шкода
Та черговий дощ
Породить нові світи
Мільйон світів чудових
І знову та сама історія
XIII
сонце сідає за небокрай
ось-ось заблищать зірки
а я іду собі полем
усміхаюся
та й думу гадаю
це чарівний вечір
скажу тобі друже
усе у ньому бездоганно
скарби людські не варті
цієї краси
цього спокою душевного
тут немає людей
немає тривоги їхньої
тут лише природа
лише земля небо
і те що між ними
о заради такого варто
жити на світі
XIV
Дрижить вітерець за брамою людяності
І так йому не спиться
І так він увесь горить
Він прийшов до нас аби подарувати
Чуйність
Хто впустить вітерець
Хто той герой нашого часу
Мені так тепло на душі
Бо я іду до цього вітерця
Я буду тим хто впустить його
І ось
Ось
Веселощі та радість
Веселощі та радість навкруги
Розлилися швиденько
І навіть ніч не сміє втручатися
Тепер все буде добре
Запевняю
Бо вітерець тепера з нами
З нами він
І він танцює
XV
Бий в барабани печалі
Бам бам
Сьогодні саме той день
Зараз саме та хвилина
Над нами сумує небо
Під нами журиться земля
Бам бам
Бий в барабани печалі
Аби було всім чутно
Аби всі відчули
Присмак скорботи
Адже сьогодні той день
І зараз та сама хвилина
Бам Бам
XVI
Я бачу світло в темноті
Кричать мої кайдани
А ти а ти а ти
Готуєш нові зради
І нікуди подітися мені
Я так втомився знати
Таємниці твої
Яскраво-криваві
Іди скоріш від мене
Туди де не буде неба
Туди де тільки море
Жевріє веселе
В душі моїй неспокій
І ти його причина
Дозволь мені снити сни
Без тебе
XVII
а я іду
по жовклому листю
по сухій траві
іду й співаю пісню
давню
ніщо не зіпсує
цього моменту
я знаю це напевне
падає падає
жовкле листя
під ноги мені
тягнеться пісня
давня
і так мені весело
чомусь
ах ця осінь
XVIІІ
Райдуга
Дуга
Співаю
Співомовки
Я
Та йду туди
Де на мене
Чекає
Вся сім’я
Який чудовий день
І я
Не знаю що
Сказати ще
Бо все
Вже сказано
До мене
І не раз
Тепло мені
І ніжиться душа
В проміннях
Сонця літнього
Така
Краса навколо
Що нічим дихати
Від щастя
могутні хвилі під мостом
танцюють вкриті піною
Дніпро палає й ти палай
сьогодні разом ми йдемо
туди де сонце засина
тут Вітер ніжний хмари тут
і жовкле листя падає
під ноги наші радісно
Усесвіт дивиться на нас
з повагою з турботою
а ти як милий Дніпр палай
танцюй танцюй як хвилі ті
назустріч Вітру ми йдемо
йдемо туди де сяє ніч
адже сьогодні разом ми
ІІ
дивний світ в очах твоїх я
бачу та увесь палаю
сонцем моїм стала ти і
інших сонць тепер немає
ІІІ
тій що сіяє мов сонце улітку
тій що усмішкою радує світ
книжечку скромну дарую я цю
в знак дружби і захвату щирого
IV
не плач дитино
доки люди сонцю раді
я радітиму тобі
колись ми зникнемо усі
і чужі очі радітимуть нашому сонцю
та я буду поряд
і тобі слід пам’ятати про це день і ніч
V
Гей сонце глянь на мене
Я тут
Мені так не вистачає тепла
Сьогодні
Доторкнись до мене сонце
Ти врятуєш одне життя
Дотиком своїм
Я вдячний тобі буду
Не дарма кажуть
Що в тебе серце є
Розкрий його сьогодні
А я трохи почекаю
VI
гей любко чому ти сумуєш
я поруч з тобою ти чуєш
я завжди з тобою
і в щасті і в горі
тільки поглянь на мене
і тобі можливо легше стане
дай мені свою руку
дай мені свою ніжну ручку
дозволь мені сльози витерти твої
не сумуй моя любко
VII
Небо-водограй блищить
І я іду шляхами незнайомими
Кудись
Кудись іду та видихаю дим
Химерний наче хмара дощова
Ах
Це був звичайнісінький день
Звичайнісінького літа
І я зустрів її на галявині
Яка це була зустріч ніжна
Її я в серці своєму несу
Крізь життя
Крізь життя
І ніхто не зможе відібрати
У мене її ні силою ні словами
VIII
Я ніколи не думав
Що буває така любов
На світі
Я гадав що це казка
Але ти казку на реальність
Перетворила
О ні це не рабство
Не пристрасть шалена
Це чарівний вітерець
Який зігріває серце
Як я хочу тобі теж
Подарувати цей вітерець
Але ти ховаєшся
Від мене
У темряві бурхливій
І не знаю я як
Із темряви цієї
Тебе витягти
Задля однієї єдиної
Розмови
Сподіваюся що
Розмова наша
Закінчиться добре
Для нас обох
IX
скажи мені де знайти тебе
досвітній вогнику
бо я самотній сьогодні
самотній цієї ночі
до годинника часу достатньо
іще
пройдуся полем безлюдним
збиратиму росинки
збиратиму мрії дитячі
і сни молодят
я зроблю з них хустинку
для тебе
досвітній вогнику
мій друже ласкавий
я чув що люди так роблять
що вони дарують друзям
хустинки чарівні
Х
Чую як краплі з гілок падають у спокійну річку
Чую як співають радісні пташки
І чую я вітер у полі
Це музика природи
О так жоден музикант не зможе відтворити її
Музика людська дряпає вуха
Від неї хочеться втекти
А музика природи се не те се зовсім інше
Вона зцілює душевні рани
Вона зачаровує і пестить
ХІ
Наче зламана квітка ти
Скільки усього випало на твою долю
І дощ і вітер і люди
Не бійся мене бо я не скривджу тебе
Навпаки я прийшов тебе врятувати
Сховай свої голки
Аби я міг доторкнутися
Ти ще не знала такої доброти
Яка є у мене
Я теж колись був квіткою
А зараз я блакитне небо
Лагідне і ніжне
Жодної хмаринки немає на мені
Дай мені свою руку
Я поведу тебе у тихе місце
Там не буде зла ніколи
Там будемо тільки ми
І світло
Світло у краплинках
ХІІ
Цей світ мов крапля
На листочку вишні
Коли ж впаде крапелька
На холодну землю
Чи випарується
Ніхто не помітить
Що зник цілий світ
О ці очі нічого не бачать
Шкода мені шкода
Та черговий дощ
Породить нові світи
Мільйон світів чудових
І знову та сама історія
XIII
сонце сідає за небокрай
ось-ось заблищать зірки
а я іду собі полем
усміхаюся
та й думу гадаю
це чарівний вечір
скажу тобі друже
усе у ньому бездоганно
скарби людські не варті
цієї краси
цього спокою душевного
тут немає людей
немає тривоги їхньої
тут лише природа
лише земля небо
і те що між ними
о заради такого варто
жити на світі
XIV
Дрижить вітерець за брамою людяності
І так йому не спиться
І так він увесь горить
Він прийшов до нас аби подарувати
Чуйність
Хто впустить вітерець
Хто той герой нашого часу
Мені так тепло на душі
Бо я іду до цього вітерця
Я буду тим хто впустить його
І ось
Ось
Веселощі та радість
Веселощі та радість навкруги
Розлилися швиденько
І навіть ніч не сміє втручатися
Тепер все буде добре
Запевняю
Бо вітерець тепера з нами
З нами він
І він танцює
XV
Бий в барабани печалі
Бам бам
Сьогодні саме той день
Зараз саме та хвилина
Над нами сумує небо
Під нами журиться земля
Бам бам
Бий в барабани печалі
Аби було всім чутно
Аби всі відчули
Присмак скорботи
Адже сьогодні той день
І зараз та сама хвилина
Бам Бам
XVI
Я бачу світло в темноті
Кричать мої кайдани
А ти а ти а ти
Готуєш нові зради
І нікуди подітися мені
Я так втомився знати
Таємниці твої
Яскраво-криваві
Іди скоріш від мене
Туди де не буде неба
Туди де тільки море
Жевріє веселе
В душі моїй неспокій
І ти його причина
Дозволь мені снити сни
Без тебе
XVII
а я іду
по жовклому листю
по сухій траві
іду й співаю пісню
давню
ніщо не зіпсує
цього моменту
я знаю це напевне
падає падає
жовкле листя
під ноги мені
тягнеться пісня
давня
і так мені весело
чомусь
ах ця осінь
XVIІІ
Райдуга
Дуга
Співаю
Співомовки
Я
Та йду туди
Де на мене
Чекає
Вся сім’я
Який чудовий день
І я
Не знаю що
Сказати ще
Бо все
Вже сказано
До мене
І не раз
Тепло мені
І ніжиться душа
В проміннях
Сонця літнього
Така
Краса навколо
Що нічим дихати
Від щастя
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію