ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2024.06.14 23:32
Я кину вудочку
по той бік Всесвіту,
По той бік розуму,
по той бік серця,
По той бік розпачу,
по той бік лиха,
Яке говорить нам
крізь море тихо.

Олександр Сушко
2024.06.14 21:02
У Юрка проблема: геморой! Непростий - прозово- поетичний! Бо дружок у нього - sexsy-boy, Смертний гріх для хлопців - справа звична. Зразу видко - жевжики - рідня, Та й живуть удвох в сміттєвім баці. Хвалять одне одного щодня, Так і мусить бути у

Володимир Каразуб
2024.06.14 20:36
тому що потрібно вірити хоча б у щось.
Читати псалми над головами і зливати розтоплений віск,
Говорити про те, що фігурки — це те, що тобі здалось,
Про тонку павутинчасту форму страхів, які запеклись
На воді.
Неодмінно потрібно вимовляти чиїсь імена

Самослав Желіба
2024.06.14 18:58
ЗОРЯ. ДОБРА БАГАТО В ЦЬОМУ СЛОВІ
Добра багато, а ще більш любові,
Такої що обійме цілий світ,
Мов руки матері й весняний квіт.
            А що лишилося від нього?
Де? Який в нім слід?
Воно ростануло, як ранок,
Як ранок, що обернувсь днем…

Козак Дума
2024.06.14 16:19
Аби людина отримала повну свободу – вона повинна померти…

Іван Потьомкін
2024.06.14 12:16
Це потім про раббі Тарфона йтиме слава,
Що схожий він на піраміду із горіхів:
Торкнись - і покотяться вони ураз.
А йшлось про те, що притьмом добував він
Із священних книг те, що учні просили.
Але це потім. А поки що був він скупердяй.
Раббі Аківа

Світлана Пирогова
2024.06.14 10:10
В мою весну тендітну тихо стукав,
Як краплі-перли юного дощу.
У подумках душі тягнулись руки,
І сонця проникав крізь землю щуп.

В мою весну проходив лабіринти.
Окрилений ти птахом прилітав.
Гігантське небо квітло гіацинтом

Юрій Гундарєв
2024.06.14 09:08
Пописюн


Учора прочитав новий твір Олександра Сушка, який, на жаль, швидко розчинився в інтернеті. Але запам‘яталося ключове слово - пісюн.
Варто наголосити, що погляд Сушка-художника рідко піднімається вище пояса (жона взяла за шкабарняк, задрав хво

Віктор Кучерук
2024.06.14 05:21
Від такого конфузу
Червонію й журюсь, –
Вчора зрадила Муза,
Не з’явившись чомусь.
Не дотримала слова,
Залишила в ганьбі, –
Тільки біль підшлунковий
Відчуваю в собі.

Артур Курдіновський
2024.06.14 01:09
А ти переможеш! Я знаю!
В жахітті розтрощених снів,
Мов птах білосніжний, Ізраїль
В облозі брудних дикунів.

Тобі дуже боляче, гірко...
Історія пише рядки.
Засяє Давидова зірка

Євген Федчук
2024.06.13 19:57
Розходився дід Свирид, весь двір його чує.
Вранці прогулятись в парк чинно чимчикує,
Аж за столиком сидять уже випивохи,
Вже й півлітру розпили, зосталося трохи.
Де вони грошей беруть? Коли устигають?
Чи то ніяких турбот більш в житті не мають?
Тож

Артур Курдіновський
2024.06.13 16:53
Тому, кому нема ще сорока,
Однолітку сказав би я багато!
А я мовчу. Бо краще - написати...
І до паперу тягнеться рука.

Та не потрібні ті чужі зізнання
Тому, кому нема ще сорока,
Коли в словах останнього рядка

Світлана Пирогова
2024.06.13 09:00
Червоний водоспад трояндовий стікав -
То Муза із колючими шипами.
Її теплом торкала сонячна рука,
Пливли назустріч хмари в білій парі.

А я була твоєю Музою у снах,
Пелюстками лягали поцілунки.
В трояндові бутони ласку пеленав

Микола Соболь
2024.06.13 08:18
Під вікном скорушина стрічає жовтневу зорю,
і злітають поспішно з холодних небес зорепади.
Про осінню красу все частіше тепер говорю,
дістаю недописані вірші весною з шухляди.
Саме час їх убрати, прикрасити всі в оксамит,
загорілись дерева у пущі, на

Віктор Кучерук
2024.06.13 04:51
Нарешті тихо в небі... На землі
Димить лише зруйнована споруда
Та іскорки спалахують в золі,
Де, в гурт зібравшись, плачуть мирні люди.
Кружляє попіл і відчутно гар
В розпеченім пожежею повітрі, -
Мов пам'ятник - обвуглений димар
І бита цегла, як

Ярослав Чорногуз
2024.06.13 04:04
Цілує смерть північна зелень гаю...
Невже у Лету канемо от-от?!
Від цих думок всього перевертає,
Осотом клятим заросте город?!

Із України лишиться окраєць,
Все інше божевільний ідіот
Собі навік в полон позабирає,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Самослав Желіба
2024.05.20

Лайоль Босота
2024.04.15

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08

Ярослав Штука
2020.12.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Самослав Желіба (2000) / Критика | Аналітика

 Розмова про дивовижну країну Вірджинію
ЛОДЗІЄВСЬКИЙ

Я щиро радий, що Ви вирішили зупинитися у нас, пане Залужний. Сподіваюся, що Вам у нас сподобається. Але мені нестерпно хочеться почути про Ваші дипломатичні пригоди у Британії.

ЗАЛУЖНИЙ

Насправді мене відряджали зовсім до іншої країни, хоча й також острівної. Я давав підписку про нерозголошення до тих пір, доки знову не опинюся на території України знову, оскільки мене, гіпотетично, могли запросто в тому пеклі вбити. Ви – чи не перший цивільний, кому я міг би розповісти правду.

ЛОДЗІЄВСЬКИЙ

О, це було би чудово, пане Залужний! Розкажіть щоякнайдетальніше!

ЗАЛУЖНИЙ

Насправді мене відправляли послом до країни, що зветься Вірджинія. Це зовсім не американський штат, а окрема країна з матріархальною формою правління, якщо правлінням можна називати той кровопролитний балаган. У цій країні влада так або інакше належить лише жінкам, а ті нещасні кілька сотень чоловіків, які там є, перебувають у становищі рабів.

ЛОДЗІЄВСЬКИЙ

Який жах! Хіба таке можливо у нашому світі?!

ЗАЛУЖНИЙ

Ну-с, якщо я став полом у тій країні – то все можливо в нашому світі, головне – бажання. Слухайте ж далі. Мене там, по суті, не оберігав ніякий закон, а лише страх місцевих мешканок зашкодити представнику іншої країни та спровокувати війну, до якої вони не були готові ніяк. Так само під Дамоклевим мечем там живуть й інші дипломати чоловічої статі, хоча такі там – рідкість. Туди намагаються відправляти жінок зі зрозумілих причин. Але я все ж гідно виконав там усі доручення та повернувся живий і майже здоровий. Дуже важко було дивитися на цей малесенький острів навіть людині такого фаху, як мій.

ЛОДЗІЄВСЬКИЙ

Що ж це за країна така?

ЗАЛУЖНИЙ

Це – малесенька держава на острові св. N-а. Вона називається країною, хоча за нашими мірками це – кілька невеличких селищ міського типу, пов’язаних спільною конституцією, звичаями та побутом. Головне місто – Діва – ледь сягає розмірами якоїсь Царичанки. І саме тому в цій країні інколи намагаються практикувати пряму демократію, інколи – я повторюся. У цій країні є головний храм у самому центр Діви, яка в свою чергу лежить у центрі цього острова. Саме місто влаштовано овалами, що з висоти пташиного польоту дуже нагадують піхву, у формі якої вибудовано й храм. Тамтешні мешканки дуже сакралізують цей орган, і тому він є основним у формах їхньої архітектури. Такі самі піхвоподібні там і фонтани, пам’ятники видатним жінкам тощо. В центрі ж самого храму знаходиться велика бронзова модель Сонячної системи з однією тією поправкою, що Сонце, Земля та всі планети обертаються там довкола гігантської піхви. Вони називають цю систему піхвоцентичною і запевняють, що у центрі кожної галактики також розташована велетенська піхва – чорна діра.

ЛОДЗІЄВСЬКИЙ

Це неймовірно! Розкажіть іще.

ЗАЛУЖНИЙ

Головне місто стоїть на високому пагорбі й оточене сімома мурами овальної, піхвоподібної, форми, кожний із яких розташований нижче за попередній від центру. Самі ж мури без будь-яких скляних вікон. У мурах та між ними розташовані будинки без жодного скла. І вважається, що чим далі від центру розташоване помешкання жінки – тим нижче її соціальне становище: від жриць, аж до селянок.
Тамтешні мешканки запевняють, що так само, як і скляні стелі не дають жінкам розкритися на посаді, так і скляні вікна цьому заважають не менше. На щастя, для тамтешніх, температура там ніколи не опускається нижче 20 градусів за Цельсієм, і тому вони не мерзнуть узимку чи восени через діри у стінах. Усі ж мури, на додачу, вкриті непристойними графіті, де основним мотивом є та сама піхва, але також кров, використані прокладки та розставлені ноги. Тамтешні мешканки ставляться до цих графіті із пошаною й карають смертю кожного чи кожну, хто би наважився намалювати щось заборонене в цій країні – а перелік таких речей чималий – або ж зіпсувати вже наявний малюнок. Також на стінах там незграбно записані основні пункти радикального фемінізму у вигляді коротких гасел. Усі новонароджені дівчатка в цій країні офіційно не мають батьків і віддаються у спеціальний інтернат, де згодом починають завчати ці лозунги та розглядати ці малюнки, через що будь-яка інша ідеологія в цій жіночій країні просто нечувана.
Водночас, із приводу тлумачень цих занадто коротких і часто суперечливих лозунгів виникають сварки. Мешканки називають цю настінну писанину своїм святим письмом і кожна дівчинка перед повноліттям складає іспит на знання всіх цих норм, яких набереться близько півсотні, хоча одні з них майже повторюють інші. Знати їх необхідно в певному порядку, а саме у порядку їхнього створення від центрального внутрішнього муру – аж до зовнішнього, який іще мало пописаний. Цікавим є те, що їхнє «святе письмо» буквально пишеться у наші дні, причому будь-хто там може написати своє гасло та намалювати своє графіті, якщо тільки воно не суперечить основним правилам. Ці правила, загалом такі:
1) жодної поблажливости до чоловіків, якщо про них узагалі заходить мова;
2) жіночі права та вольності – цілком самобутні від чоловічих й існують лише жіночі права, тоді як у чоловіків – лише обов’язки.
3) лозунги й малюнки мають бути зосереджені на жінці, а ще краще – на її репродуктивних органах і біологічних особливостях.
4) Жінка має бути за логікою малюнка чи гасла борчинею, що зазнавала серйозних утисків колись, але нині відвоювала свою першість.
Це – головні та загальні правила, а всі інші суто ситуативні й вільно трактуються. Мушу сказати, що безлад у них починається вже на цьому рівні, де в кількох жінок може бути різна думка щодо правил і норм.

ЛОДЗІЄВСЬКИЙ

А що з приводу чоловіків, пане Залужний?

ЗАЛУЖНИЙ

Добре, що Ви спитали самі, адже ми якраз підходимо до цього. Чоловіки там перебувають у стані рабів, але не просто рабів, а робочої скотини в усіх можливих сенсах. Чоловіків у цій державі в десятки разів менше, ніж жінок, бо розраховано, що за життя чоловік може мати значно більше дітей, ніж жінка. Частина цих чоловіків працює в шахтах, частина – на землі, частина – на будівництві, а вночі всі вони зобов’язані під’єднатися до спеціального репродуктора, що являє собою насправді насос зі шлангом. Так із чоловіків викачують необхідну для розведення нового покоління сперму.

ЛОДЗІЄВСЬКИЙ

Який жах!

ЗАЛУЖНИЙ

Маю сказати, що ця процедура із приємної швидко переходить у мученицьку. Одна з основних причин смертности серед чоловіків у цій диявольській країні – це саме наслідки цієї процедури: зневоднення, шок, або ж – імпотенція, за яку вбивають, як «бракованого». Чоловіки в цій країні не вміють ані читати, ані писати й узагалі вирощуються напівкретинами, щоби ними було легко керувати й вони не замислювалися про краще життя. Ви спитаєте чому ми не введемо туди війська й не зруйнуємо цю пекельну недокраїну до бісової матері? А я відповім, що це сухий осад нашої власної демократії, а також суто наукова цікавість. Жодний подібний режим не жив би довго, якби від нього не було зовсім ніякої користи для нас. Ця держава ресурсно цілком автономна, принаймні поки що. Тамтешній народ сам себе забезпечує рабською працею чоловіків і не лізе за свої межі, яких йому цілком достатньо. Ви спитаєте про демографічну ситуацію й постійне зростання населення в тих краях, але я Вам відповім ось що. Усіх чоловіків, які вважаються зайвими та непотрібними там просто вбивають, а жінки те й діло вступають між собою в масові криваві сутички, намагаючись відстояти свої права та погляди на фемінізм, тому демографічних проблем там немає, у їхньому розумінні.

ЛОДЗІЄВСЬКИЙ

А яка ж тоді в них форма правління конкретніше? Як вони вирішують політичо-соціальне питання?

ЗАЛУЖНИЙ

Конституційно в них пряма жіноча демократія й вони мають збиратися раз на чотири місяці задля загального вирішення основних проблем. Але, як я вже дав зрозуміти, украй часто це закінчується кривавими сутичками та самоцидом. Тому ця «пряма демократія» не тримається у них більше п’яти років. У екстрені моменти демографічної та загалом суспільної кризи всю владу на себе перебирає одна з трьох верховних жриць-храмовниць, зазвичай, убивши своїх конкуренток. І її правління тоді в ідеалі триває близько двадцяти років. Ця абсолютна монархія та табуювання інших, ніж у жриці, думок призводить до відродження жіночого населення, після чого відбувається міні-революція й відроджується пряма демократія, чи хоча б олігархія, коли найвпливовіші жінки мають своє право голосу. Зрештою, все одно увесь цей цирк повертається до прямої демократії, бо населення маленьке й сама панівна ідеологія коливається між двома крайнощами. Чоловіки лише працюють і участі в цих політичних подіях не беруть, за чим пильно слідкують – це єдине, в чому погоджуються всі тамтешні мешканки: чоловік має бути під ярмом.

ЛОДЗІЄВСЬКИЙ

Добре. А як щодо їхньої взаємодії із іншими країнами? У них є якась зовнішня політика в нормальному сенсі?

ЗАЛУЖНИЙ

У нормальному немає, хоча вони би й дуже хотіли. Їх ніхто не допускає в люди просто-напросто. Це – жіноче гето. Та воно й не дивно. Уявіть собі за катедрою ООН неголену жінку, одяг якої пошитий чоловічими рабами із використаних прокладок.

ЛОДЗІЄВСЬКИЙ

Прокладок?!

ЗАЛУЖНИЙ

Так, з використаних прокладок, які в них є основним ткацьким матеріалом. Ці жінки, як я вже казав, сакралізують піхву й усе, що з нею пов’язане. Вони носять сережки із використаних прокладок, шиють із них одяг. А все – заради показовости того, що вони називають «жіночим природним єством». На їхню думку, дивитися на все це обов’язково, і якщо хтось, окрім дипломата, дозволить собі зневажливо чи з огидою відвернутися від цього видовища, то його можуть легко покарати смертю.

ЛОДЗІЄВСЬКИЙ

А як же вони народжують дітей у такому суспільстві нічного жахіття?

ЗАЛУЖНИЙ

Хоча ці жінки люблять називати себе дівами, серед них схвалюється максимальна сексуальна розпуста та неприродність. Важко знайти там двадцятирічну дівчину, в якої не було би за життя двадцять різних чоловіків. Але дітонародження вони зневажають, тому ніколи не народжують природнім способом. Вони беруть яйцеклітини та сперматозоїди й вирощують нове покоління в інкубаторах. Щойно стає зрозумілим, що розвивається хлопчик, вони збираються невеличкою відповідальною групою, аби вирішити його долю: продовжити розвиток плоду чи вбити його. Причому, ці жінки, що вирішують долю хлопчика, починають додавати до інкубатора щось, що заважає розвиватися головному мозку. Тому вони й виростають значно дурнішими за звичайних. Після народження обов’язковою є операція обрізання. Холопчикам не дають імен, а лише порядкові номери із літерою, що визначає їхню сферу діяльности: Б – будівники, Ш – шахтарі і т.д. З раннього дитинства хлопчиків привчають до суворих умов і важкої праці.
Дівчат же вирощують без усіляких обмежень. Вони виховуються в спеціальних інтернатах. Їм дають найрізноманітніші імена та замість прізвища дають також літеру, але таку, що визначає район, у якому вони живуть. Ці літери можуть змінюватися, якщо жінка змінює місце проживання та рід занять.

ЛОДЗІЄВСЬКИЙ

А розкажіть, будь-ласка тоді про їхню систему виховання дівчат більш детально.

ЗАЛУЖНИЙ

Як я вже казав, кожну дівчинку віддають до загального інтернату, який є у кожному містечкові. Виховувати дітей самотужки заборонено під страхом смерти. Це зроблено для підтримки пануючої ідеології та «правильного професійного виховання». Притому поділу на касти немає. Якщо ти жінка, то притримуючись тамтешніх законів можна опанувати будь-яку професію і навіть спробувати дослужитися до верховної жриці. Дівчаток навчають першочергово теорії фемінізму, а вже опісля й у меншій міри – всьому іншому. Вони вивчають математику, англійську мову, яка там державна, французьку, географію – усе як у людей. Хіба що вони дуже викривлюють біологію й обмежуються лише хірургією та фармацевтикою, зовсім опускаючи чогось, що могло би бодай якось кинути тінь на їхню панівну ідеологію. Щось подібне було в Радянському Союзі. У шістнадцять років дівчатка складають іспит на повноліття, після чого стають рівноправними членкинями суспільства.

ЛОДЗІЄВСЬКИЙ

Як узагалі могла утворитися така держава?

ЗАЛУЖНИЙ

Близько вісімдесяти років тому частина європейських і американських жінок вирішили побудувати спільноту, у якій панували би лише феміністичні ідеї. Але оскільки жодна з країн у повоєнні роки не могла дозволити собі такого експерименту, ці жінки та кілька десятків таємно від усіх спійманих ними чоловіків пересилилися на всіма забутий і зовсім не заселений до того острів св. N-а. Там вони й обмешкалися. Ніхто не знав тоді про чоловіків, яких було взято у рабство, інакше би цієї недодержави й не було побудовано. Всі сподівалися на те, що жіночки просто повернуться до своїх домівок із часом, або щонайгірше – помруть. А коли цивілізований світ схопився, то було вже пізно, і руйнація Вірджинії коштувала би багатьох життів. Загалом, можна сказати, що двадцяте століття взагалі показове зі створення держав на основі окремої спілки людей у тих місцях, де держав або взагалі не було, або не було саме таких дуже давно, як із Ізраїлем.

ЛОДЗІЄВСЬКИЙ

Добре, а щодо законів? Як вони приймають закони і чи приймають взагалі?

ЗАЛУЖНИЙ

Закони вони намагаються приймати шляхом прямої демократії, але як я вже сказав, це часто закінчується кровопролиттям. У часи правління верховної жриці, закони одноосібно приймає вона з дозволу цілком маріонетної палати представників усіх міст. Ця ж палата інколи скидає жрицю і приймає закони тоді вже сама.
Закони їхні украй прості й невітіюваті, але дуже жорстокі та безкомпромісні, якщо не враховувати можливости їхнього тлумачення. Покаранням за порушення закону часто є смерть, як, наприклад, за спробу ствердити якимось чином права чоловіків. Ці жінки не розуміють, що сам корінь такої жорстокости й узагалі пригніченння жінок – це поділ на статі у юридичній і професійній сферах, чого бути не повинно. Часто в них практикується побиття, калічення, привселюдне приниження й інші варварства.

ЛОДЗІЄВСЬКИЙ

А як щодо релігії?

ЗАЛУЖНИЙ

Як добре, що Ви спитали. Це – особлива тема в устрої Вірджинії. Вона у них суто симулятивна, вигадана. І цілком служить на благо ідеології, хоча вони самі вже про вигаданість її встигли забути. Поклонються вони, як уже Ви могли зрозуміти Піхві. Але ще у них є прихована богиня Кліторкиня. Піхва породила світ із нічого, а Кліторкиня – це просто веселий трікстер, що інколи бешкетує в світобудові. Чоловіки за цією релігією – це помилка природи, деформована недолюдина, що навіть не гідна життя, якщо не враховувати того, що з її допомогою утворюється нове життя. Чоловіків і всіх незгодних із їхньою релігією вірджиніанки називають спермобаками та пригнічувачими, патріархалками, ганчірками й тому подібне.
Але мені вже би хотілося спати, тож давайте договоримо завтра, якщо Ви не проти.

ЛОДЗІЄВСЬКИЙ

Звісно ж, добраніч. І знаєте, те, що Ви мені розповіли, пане Залужний – це жахливий світ. Сподіваюся, ця маленька біла пляма на світовій мапі так і залишиться ізольованою.

ЗАЛУЖНИЙ

Навзаєм.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2024-06-02 17:46:20
Переглядів сторінки твору 37
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.611 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.611 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.786
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми САТИРА Й ГУМОР
Автор востаннє на сайті 2024.06.14 19:38
Автор у цю хвилину відсутній