ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2024.06.14 23:32
Я кину вудочку
по той бік Всесвіту,
По той бік розуму,
по той бік серця,
По той бік розпачу,
по той бік лиха,
Яке говорить нам
крізь море тихо.

Олександр Сушко
2024.06.14 21:02
У Юрка проблема: геморой! Непростий - прозово- поетичний! Бо дружок у нього - sexsy-boy, Смертний гріх для хлопців - справа звична. Зразу видко - жевжики - рідня, Та й живуть удвох в сміттєвім баці. Хвалять одне одного щодня, Так і мусить бути у

Володимир Каразуб
2024.06.14 20:36
тому що потрібно вірити хоча б у щось.
Читати псалми над головами і зливати розтоплений віск,
Говорити про те, що фігурки — це те, що тобі здалось,
Про тонку павутинчасту форму страхів, які запеклись
На воді.
Неодмінно потрібно вимовляти чиїсь імена

Самослав Желіба
2024.06.14 18:58
ЗОРЯ. ДОБРА БАГАТО В ЦЬОМУ СЛОВІ
Добра багато, а ще більш любові,
Такої що обійме цілий світ,
Мов руки матері й весняний квіт.
            А що лишилося від нього?
Де? Який в нім слід?
Воно ростануло, як ранок,
Як ранок, що обернувсь днем…

Козак Дума
2024.06.14 16:19
Аби людина отримала повну свободу – вона повинна померти…

Іван Потьомкін
2024.06.14 12:16
Це потім про раббі Тарфона йтиме слава,
Що схожий він на піраміду із горіхів:
Торкнись - і покотяться вони ураз.
А йшлось про те, що притьмом добував він
Із священних книг те, що учні просили.
Але це потім. А поки що був він скупердяй.
Раббі Аківа

Світлана Пирогова
2024.06.14 10:10
В мою весну тендітну тихо стукав,
Як краплі-перли юного дощу.
У подумках душі тягнулись руки,
І сонця проникав крізь землю щуп.

В мою весну проходив лабіринти.
Окрилений ти птахом прилітав.
Гігантське небо квітло гіацинтом

Юрій Гундарєв
2024.06.14 09:08
Пописюн


Учора прочитав новий твір Олександра Сушка, який, на жаль, швидко розчинився в інтернеті. Але запам‘яталося ключове слово - пісюн.
Варто наголосити, що погляд Сушка-художника рідко піднімається вище пояса (жона взяла за шкабарняк, задрав хво

Віктор Кучерук
2024.06.14 05:21
Від такого конфузу
Червонію й журюсь, –
Вчора зрадила Муза,
Не з’явившись чомусь.
Не дотримала слова,
Залишила в ганьбі, –
Тільки біль підшлунковий
Відчуваю в собі.

Артур Курдіновський
2024.06.14 01:09
А ти переможеш! Я знаю!
В жахітті розтрощених снів,
Мов птах білосніжний, Ізраїль
В облозі брудних дикунів.

Тобі дуже боляче, гірко...
Історія пише рядки.
Засяє Давидова зірка

Євген Федчук
2024.06.13 19:57
Розходився дід Свирид, весь двір його чує.
Вранці прогулятись в парк чинно чимчикує,
Аж за столиком сидять уже випивохи,
Вже й півлітру розпили, зосталося трохи.
Де вони грошей беруть? Коли устигають?
Чи то ніяких турбот більш в житті не мають?
Тож

Артур Курдіновський
2024.06.13 16:53
Тому, кому нема ще сорока,
Однолітку сказав би я багато!
А я мовчу. Бо краще - написати...
І до паперу тягнеться рука.

Та не потрібні ті чужі зізнання
Тому, кому нема ще сорока,
Коли в словах останнього рядка

Світлана Пирогова
2024.06.13 09:00
Червоний водоспад трояндовий стікав -
То Муза із колючими шипами.
Її теплом торкала сонячна рука,
Пливли назустріч хмари в білій парі.

А я була твоєю Музою у снах,
Пелюстками лягали поцілунки.
В трояндові бутони ласку пеленав

Микола Соболь
2024.06.13 08:18
Під вікном скорушина стрічає жовтневу зорю,
і злітають поспішно з холодних небес зорепади.
Про осінню красу все частіше тепер говорю,
дістаю недописані вірші весною з шухляди.
Саме час їх убрати, прикрасити всі в оксамит,
загорілись дерева у пущі, на

Віктор Кучерук
2024.06.13 04:51
Нарешті тихо в небі... На землі
Димить лише зруйнована споруда
Та іскорки спалахують в золі,
Де, в гурт зібравшись, плачуть мирні люди.
Кружляє попіл і відчутно гар
В розпеченім пожежею повітрі, -
Мов пам'ятник - обвуглений димар
І бита цегла, як

Ярослав Чорногуз
2024.06.13 04:04
Цілує смерть північна зелень гаю...
Невже у Лету канемо от-от?!
Від цих думок всього перевертає,
Осотом клятим заросте город?!

Із України лишиться окраєць,
Все інше божевільний ідіот
Собі навік в полон позабирає,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Артур Курдіновський
2023.12.07

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Гундарєв (1955) / Проза

 Тріо поетичів - 2

БАНАЛЬНА ДРАМА

ДІЯ ДРУГА

Та сама кімната.
На обшарпаному диванчику сидять Сатир і Сенсей.

СЕНСЕЙ. А чого ти мовчиш про цю драму?
САТИР. Ти маєш на увазі «Тріо письменничів»?..
СЕНСЕЙ. Так-так - «поетичів»!
САТИР. Та я ж її не читав. Без окулярів…
СЕНСЕЙ. Вічно ти без окулярів!..
(мовчать)
А от я прочитав, навіть двічі. Скажу відверто, нічого там не зрозумів, але прочитав із задоволенням. Лише коли він пише про мій чорний пояс, то тут …
САТИР. Так він же сміється: «на районних міжнародних змаганнях…» Не варто все так всерйоз сприймати!
СЕНСЕЙ. Так ти все-таки читав?
САТИР. Та - ні, кажу! Мені Лицедій все показав у ролях, він цей текст знає вже напам‘ять і всім бажаючим влаштовує справжню виставу… Профі, як-не-як
СЕНСЕЙ. Однак коли пише про мій пояс, тут він - повний тормоз!..
САТИР. Гальмо…
СЕНСЕЙ. І ти туди ж! Усі мене повчають, виправляють: так можна, так не можна… А я пишу, як хочу. І писатиму так вічно! Для всіх цих помилок є коректори, редактори і такі розумники, як ти…
САТИР. Але й я жива людина, пишу в електричках…
СЕНСЕЙ. Знаю-знаю, без окулярів…
(мовчать)
САТИР. От ти, друже, кажеш, що він - тормоз. Але тоді ти, вибач, звичайно, - термос. Надто теплий, м‘який, усе до серця близько приймаєш… Подивись на мене! Він по всіх усюдах криком кричить, що у мене, мовляв, аж вісім місць у Вибраному! А що я? Сижу і посміхаюся. Адже він не знає, що це Вибране я сам, ось цими руками, й складаю…
СЕНСЕЙ. Так чого ж ти мене туди жодного разу не вставив?
САТИР. А як же я вставлю? Тепер уже все зацементовано, як плита. Треба було раніше казати!
(мовчать)
СЕНСЕЙ. Сатире, а хто такий цей Юрко Дар?
СЕНСЕЙ. Та якийсь старий склеротик і маразматик. Кажуть, грає в доміно у дворі серед багатоповерхівок зі своїми ровесниками і ходить вже у шафу замість туалету…
СЕНСЕЙ. А хто це каже?
САТИР. Лицедій каже. Він збирає про Юрка Дара всю інформацію, каже, у нього давні рахунки…
СЕНСЕЙ. Так ти будь обережнішим із ним…
САТИР. З ким - з Юрком чи з Лицедієм?
СЕНСЕЙ. Та, мабуть, з обома!
САТИР. Тут я абсолютно з тобою згоден. Зараз такий час, що треба бути обережним. Нічого не бачити і нічого не чути… І найголовніше - мовчати!
(мовчать)
СЕНСЕЙ. Якби моя воля, я таких Юрко-Дарів просто викидав би з порталу!
САТИР. От спасибчики за таку пораду! Щоб він потім теревенив про нас на інших сайтах? Краще ми всі разом із ним тут розберемося. Не він перший!
СЕНСЕЙ. Розумний ти, Сатире! У тебе такий потужний інтелет…
САТИР. ІнтелеКт!
СЕНСЕЙ. Та яка різниця?.. До речі, а що там із нашими союзниками? Чи буде, нарешті, третій чи третя?
САТИР. Все буде добре! Пісню таку знаєш? Лицедій трохи охолоне і повернеться. Він молодий ще, запальний, натура творча… Але охолоне, обіцяю!
СЕНСЕЙ. А ця поетка - Файна чи Крайня?
САТИР. Наразі вона вже Хвилина Рання, і вже в іншому блоці. Але і вона повернеться. Такі, як Лицедій чи Хвилина, завжди повертаються. До своїх!

(Завіса)

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2024-06-08 19:02:09
Переглядів сторінки твору 184
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.848 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.832 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.758
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Автор востаннє на сайті 2024.06.14 09:49
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Самослав Желіба (М.К./Л.П.) [ 2024-06-08 19:33:23 ]
Пане Гундарєв, ну що Ви ото знову їх займаєте, випробовуєте долю? Нехай уже живуть собі як хочуть, тільки-но вгамувалися. Вони такі обвинувачення у наш бік закидають, що зі здоровим ґлуздом не пов'яжеш ніяк, - тож нащо взагалі на них звертати увагу? Зараз налетять знову й лайку видаватимуть не за рангом. Воно ж ото буває неприємно всіляке б*дло, інфантильних гістріонів та диванних тролів слухати.
Хоча дотепно написано :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Самослав Желіба (М.К./Л.П.) [ 2024-06-08 19:41:45 ]
Знаєте, мені один друг сказав з приводу приблизно такої ж проблеми: "Ніхто ще жодного разу не довів дурню, що він дурень". І я погодився. Це такі люди... виняткові... що із ними дискусію вести неможливо якусь, нічому не навчиш, нічого не поясниш. Дуже гнилі, не за чином пихаті, безсовісні люди. Павличко знав стільки мов, і так і не зміг поясни декому з них ні правил віршування, ні людської моральности. Інший узагалі шкільний фізрук - про що тут можна розмовляти (Скажи "Ні!" дискримінації фізруків #ми_за_рівність)?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Самослав Желіба (М.К./Л.П.) [ 2024-06-09 07:31:07 ]
Ось я тут прочитав коментар під останнім віршем Курдіновського - Соболь звинувачує нас у тому, що ми колаборанти. А тепера скажіть: це адекватна людина? Звісно ж ні. АЛе воно ще й дітей чомусь навчає. Ось як із такими людьми взагалі розмовляти? Їх не так уже й багато, та Мережа робить їх видимими. Ну воно ж не просто тупе, а ще й живе у сюрреальному світі. Тому зважати на лайки таких, як він, - це робити забагато гуманістичної чести тим, хто людина лише за паспортом. Ну маячню ж говорить чортове г*дло. Нехай пише свій 5000-ний вірш. Від нього все одно в історії нічого не лишиться