ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2024.07.18 19:19
Питаєте, чи знав я Богуна? –
Старий не став з отвітом поспішати.
Узявся по кишенях щось шукати
І, зі словами: - От же де вона! –
Дістав з кишені люльку. Взяв капшук.
Набив старанно зіллям. Затягнувся.
Тоді лиш до розмови повернувся,
Узявши люльку у

Володимир Каразуб
2024.07.18 18:30
Коли забракне чуття, і тому говоритимеш прозою,
Коли здаватиметься, що усі слова,
Мов на вітер
Нанизане листя розсипається по землі
Шелестить в цьому вихорі смутку і безнадії,
Я повторю: не смій! Убиратись у схоплений відчай,
Я повторю: не смій! П

Володимир Ляшкевич
2024.07.18 14:31
Що не так? Чи сюди не звертають з доріг?
На вустах вороння і зневажливий сміх.
Я би далі промчав - у спокійнішу ніч,
та втомився мій кінь і мете зусібіч.

- За притулок, господарю, дам дві ціни.
А одежі брудні, бо вертаю з війни,
де не те щоби виг

Микола Дудар
2024.07.18 14:16
Восьмий поверх вже під першим
А під’їзд порожній, ось
Небо згарищем підпершись,
Перекинулося в щось…
А автівочки, що поруч,
Враз позбулись коліщат
Вирва зліва і праворуч
Хтось над ними затріщав…

Світлана Пирогова
2024.07.18 12:14
Як легко можна словом обпекти
Тендітну ауру людини,
Неначе сир блакитний посікти,
Не відчувать химер провину.

Шубовснути камінням в океан
З усмішкою, бо все ж на троні.
І що Медузі до відкритих ран,

Тетяна Левицька
2024.07.18 09:30
Ти, за справжню любов, не губи,
надихай, як бувало раніше,
бо ще здатна поцілити віршем
у самісіньке серце снаги.

Вразить лагідним поглядом і
залюбити до млосної смерті.
Легше шкіру з невинного здерти

Микола Соболь
2024.07.18 07:49
Закохані у ранок ловлять мить.
На березі Дніпра рахують хвилі.
Допоки місто безпробудно спить,
князь Володимир із хрестом на схилі
тихцем зорі шепоче: «Отче наш…»
і голуби цілуються відкрито,
малиновим заходиться пейзаж,
кінь Муромця вицокує копито

Віктор Кучерук
2024.07.18 05:41
І голод нас мучив, і болі стрясали,
Але ми стерпіли й сильнішими стали, –
Не втратили пам’ять і втримали віру,
Що можем здолати підступного звіра.
Він розбрат посіяв і зроджує чвари,
Щоб дужче принизить й сильніше ударить, –
Вбиває нещадно й улещ

Козак Дума
2024.07.18 05:35
Метелик вилупився вранці,
попереду ще цілий день.
Розправив крила він у танці
і морі радісних пісень!

Приємний бриз, червоні маки,
рулади голосні цикад,
а на загал: прямі ознаки –

Артур Курдіновський
2024.07.18 01:21
Хотілося - в майбутнє, за вітрилом!
Бажалося - вперед, назустріч снам!
Надати шанс слабким терплячим крилам
Забути назавжди останній злам.

Єдиним рухом, сильним чи безсилим,
Наперекір залізним стусанам
Перетворити на квітковий килим

Микола Дудар
2024.07.17 20:11
Вечір, вечір, вечір, вечір…
Днем теж саме, в ніч також
Біль відмовився від втечі
Трохи втомлений, отож…

Ним зав’язані шнурочки…
Закінчився вихідний…
Головні у нас візочки

Іван Потьомкін
2024.07.17 16:45
Одділили тебе, синку, від снів, що дрижать метеликом,
гафтували тобі, синку, смутні очі кровію рудою,
малювали краєвиди в жовті пасма згарищ,
вишивали повішальниками дерев плинне море.
Навчили тебе, синочку, землі твоєї напам’ять,
Колись стежки її

Марія Дем'янюк
2024.07.17 14:10
Я народився! Акушер...мамуся...
Заплачу - голосом до них озвуся!

І що це? Гучно звук тривоги лине.
В очах дитяти подиву краплини.
Та крик життя долає звук сорени,
На цій землі вовік Благословенній.

Микола Соболь
2024.07.17 07:36
Маленький ліхтарик дарує обмежене світло,
але і такому радієш, якщо у пітьмі.
Коли серед ночі промінчиком доля розквітла,
назустріч людині спішать рятівні ліхтарі.
За вогником вогник засяють великі проспекти,
свіча за свічею осяє вогонь небосхил.
Па

Віктор Кучерук
2024.07.17 06:53
Земля розпечена, як деко,
Уже в тінистому садку,
Де, знемагаючи од спеки,
Ховаюсь нині в холодку.
Прибите курявою листя
Сивіє сумно на очах, -
Нема відтінків кольористих,
Але удосталь є комах.

Олена Побийголод
2024.07.17 06:17
Жили-були на світі дві феї, Юропея та Москвошвея. Юропея була світла, а Москвошвея темна. Юропея – добра, а Москвошвея – лиха. І от якось фея Москвошвея начаклувала гніздо драконів, вогнедишних летючих зміїв. Вони вилуплювались з великих яєць, летіли до
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Самослав Желіба
2024.05.20

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Самослав Желіба (2000) / Критика | Аналітика

 Зумовленість Бога в беркліанській філософії: емпірична суперечливість соліпсизму
   Серед радянських дослідників традиційно панувала іще ленінська думка про те, що Бог у філософії Дж. Берклі є суто декоративним елементом, що буцімто лише маскує соліпсизм, тоді як це не відповідає дійсности. Це було підтверджено ще роздумами І. Канта про трансцендентальний об’єкт, але сьогодні доводиться звертатися до цього знову, щоби відновити історичну справедливість. Насправді ж Дж. Берклі доходив до тієї межі емпіричної філософії, за якої вона починає дотикатися до раціоналізму. І виразилося це в його метафізичному вченні про Бога.
   Задля роз’яснення цієї думки звернемося до контексту, яким підтвердимо іще один важливий для історії філософії момент: «наштовхування» Дж. Берклі на метафізичний трансцендентальний об’єкт було таким самим згубним для всієї суб’єктивно-ідеалістичної філософії, як і напіввідкриття ірраціональних чисел для піфагорійців.
   Так, дійсно, ірландський філософ був емпіриком свого часу та схилявся до суб’єктивного ідеалізму чи не більше, ніж його наступники. Але ми підозрюємо, що він також міг бути добре ознайомлений із логічно-емпіричними вадами деякий час гучної та висміяної в публіцистиці філософської системи К. Брюне – чи не єдиного справжнього соліпсиста в історії науки. Тож це могло слугувати додатковим триґґером для пошуків істинної системи.
Дж. Берклі чітко розділяв у своєму розумінні «пасивні» й «активні» ідеї, де перші були підпорядковані людині, а останні , навпаки, – підпорядковували самого індивіда, тобто були зовнішніми незалежними чинниками. Із цих двох компонентів увесь людський світ і складається. Третім же елементом, але цього разу якісно відмінним, є лише «дух», «розум» самої людини, без якого всякі ідеї втрачають сенс, немислимі, і який, на нашу думку, Дж. Берклі намагався зробити максимально незалежним від ідей, але йому на це не вистачило слів, у буквальному сенсі. Якщо «пасивні» ідеї – бліді та нетривкі, вирізняються слабкістю свого сприйняття та «безплотністю», то ідеї «зовнішні», комплекс яких складає, наприклад, звичне для нас «дерево», – градаційно значно тривкіші та впливають на нас, так би мовити, фізично. – Так вважав Дж. Берклі, і на нашу думку це було віддзеркаленням насправді фізикалістичних (або як би сказали тоді – матеріалістичних) ідей про первинність зовнішнього об’єктивного світу.
   Вся річ у тому, що непідконтрольність зовнішнього світу людському розуму була для філософа очевидною, на відміну від К. Брюне, тож він намагався знайти цьому пояснення у тій ситуації, коли вже обрав локківське вчення про ідеї свідомости, як антипод чомусь «дійсному», своїм відправним пунктом. У даному контексті можливих рішень було два.
   Перше – визнати своє власне Я, так би мовити, роздвоєним, де одна з частин свідома (сам Дж. Берклі, його самосвідомість), а інша – «вегетативна» (автономна нервова система?), тобто нерозумна, але на якій перша виникає як редуцент. Вегетативний зовнішній чинник, тобто, фактично, тіло, могло би випадковим чином, подібно до калейдоскопу, породжувати відчуття у свідомості індивіда незалежно як образи зовнішнього світу. Близьким до такого трактування зі своєю «інертною» Волею був А. Шопенгауер. Але це вже не соліпсизм, бо власне Я людини не лише роздвоєне, але й свідомісна його частина – лише підпорядкований елемент до несвідомого гегемона-тіла, що і складає увесь «світ».
Інший шлях – визнати свідомого та передбачуваного зовнішнього провокатора, що було правдоподібнішим з огляду на постійність відчуттів і «розумність» світу модерних просвітників. Саме до цього і схилився Дж. Берклі, хоча в обох варіантах він би вже був метафізиком, тобто перетнув би межу емпірики на тому місці, де вона не може продовжуватися, але мусить бути якесь пояснення. І в обох же випадках уже не був би соліпсистом, бо він – лише підпорядкований елемент до дечого зовнішнього.
   Таким свідомим зовнішнім провокатором ідеального світу став у Дж. Берклі деякий окремішній і самобутній дух, або розум (mind), що справедливо називався ним Богом, оскільки саме він був творцем фактичної дійсности. Шляхом подальших роздумів філософ навіть доходить до висновку, що у такому разі людина існує в Бозі, тобто у зовнішньому для себе світі, і підтримується лише ним. Іншими словами, Дж. Берклі, як передтеча аналітичної філософії, визначив принципову тотожність між матеріалізмом й ідеалізмом у тодішньому розумінні цих слів, тобто і передував Дж. Е. Муру і фізикалістичному підходу водночас. Сама точка зору Дж. Берклі, незалежно від того, наскільки вона була усвідомлена, виявила нерозрізненість між підходами емпіризму й раціоналізму та матеріалізму й ідеалізму в їхніх крайніх ступенях, якщо розуміти під цими термінами саме їхні тодішні значення. Фізичне і духовне у філософа співпадає, і водночас, необхідний деякий зовнішній чинник, що відповідав би за людські фізичні відчуття, нехай то буде Бог, або таємнича для самого Дж. Берклі «матерія». Це пізніше зазначить й І. Кант, не посилаючись на свого попередника. Але результат у будь-якому разі тут був один. З одного боку соліпсизм К. Брюне ставав емпірично суперечливим, а тому просто неможливим. З іншого – метафізичні «матерія» чи «Бог» не були просто фікціями людського розуму, а вимагалися прямо із роздумів над постійним наявним досвідом.
   На жаль, чимало філософів минулого, аж до аналітиків, не змогли цього зрозуміти правильно, тож виникали суперечки та цілі школи між тодішніми ідеалістами й матеріалістами, хоча всі вони намагалися пояснити світ саме фізично. Одним же з перших, хто наштовхнувся на цю проблему, беззаперечно, був ірландський мислитель-ідеаліст Дж. Берклі, який сам того не відаючи, переріс і зруйнував власну філософську систему її логічними висновками та Божим началом у ній.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2024-06-26 19:03:00
Переглядів сторінки твору 83
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.783 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.748
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.07.16 08:14
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2024-06-26 21:44:36 ]
Цікаво, що вас турбують теми, які мало кого з пересічних тривожать. ) А дарма їх це не тривожить. )
А по суті, достатньо освічений погляд в 18-20 століття, нмсд, знаходить лише розумову розгубленість т.з. "великих" і малих, відомих і ні європейських постфілософів.
Навіть супроти регресивного ведизму Індії, вони глибоко вторинні, і практично у всьому.
Звісно, зараз це легко помічається, коли відкриті всі можливості зростати розумом, тоді з цим було важко.
Головне "бачити" загальну структуру буття, розуміти, що таке "я", его, дух, душа, плоть, ефірні поля, тощо, і все стає на свої місця. )
Не знати, а саме розуміти, бо розуміння - це перебування в природі речей...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Самослав Желіба (М.К./Л.П.) [ 2024-06-28 09:10:47 ]
Дякую за відгук!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2024-06-26 22:35:04 ]
А щодо Бога, то певно йдеться, зрештою саме про Творця?
А це, як не дивно, статус, якого досягало і досягає чимало осіб...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Самослав Желіба (М.К./Л.П.) [ 2024-06-28 09:12:20 ]
В даному випадку творця всього сущого, Деміурга