на думці одвічний хаос,
і серце тріпоче тихо.
не думала, що зостанусь
сама самотою на світі…

десь поруч шумить вітрисько -
він, вочевидь, також лютує.
йому так само зламали крила,
не тільки мене обділила фортуна.

деінде співав соловейко
в надії знайти свою пару.
він теж хотів стати поетом,
та бідному слів забракло.

он там засміялась дитина,
на неї чекає щось більше.
її ще зламати не встигли,
вона поки любить цей світ.

а ось і її матуся,
натомлена, але щаслива.
так щиро і мило дивується
своїй маленькій людині.

і я мимоволі збагнула:
життя не закінчилось зовсім.
і як би не було сумно,
з часом усе буде добре