Яскраве сяйво глибини душі
Пронизує твоє бажання
Поринути в цікавий світ
Нездійснених чудес, казкових мрій.

Омріяне барвисте світло,
Торкаючись колосся вогняного,
Бажає вирватись в той прикрий світ,
Щоб не було там бруду і потвори у затворі –
Було лиш світло та гармонія тих днів.

Йдучи вперед покірній долі,
Сказавши долі: «Не спіши».
Поки живеш ти у неволі,
Ти прагнеш вийти, але падуть дощі.

Не треба прагнути тортур,
Перешкоджаючих цій світлій долі.
Проживши все життя – весь гучний гул,
Ти зрозумієш – нема в тебе химер, карикатур.

Бажаєш долі тільки кращого,
Не перебільшуючи свої помилки,
Які ти скоїв, не одначе,
Думаєш – піде все навпаки.

Архітектуру долі сам собі збудуєш.
Із чого буде твій барвистий дах,
Залежить все від тебе – чи зруйнуєш
Свою будівлю і потрапиш в темну силу Ад.

Адже ти сам і архітектор, скульптор,
Що будує сам своє майбутнє в темні дні,
Які буденністю пробуджують в тобі свідомо
Від злиднів і нещасть нести свої біди й тортури.

29.10.2012