ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.09.14 07:01
Засмутила осінь
Знову журавлів, -
Затягнуло просинь
Бризками дощів.
Намокають крила
І туманить зір, –
Знятися несила
У бурхливий вир.

Микола Соболь
2024.09.14 05:28
Чи був тоді у серпня вихідний?
Медами з губ твоїх лилося літо.
Вином жага спокуси підігріта
і стримати себе ніхто не зміг.
Упали разом у солодкий гріх.
Купалися у нім до рос на травах.
За небосхил впліталася заграва,
летів у небо дзвінкокрилий сміх

Микола Дудар
2024.09.13 22:02
Ти спішиш... я спішу... спішимо
Поміж нами загублена швидкість...
Може суму затрат й втратимо
Та залишим на згатку пластичність…

Ми так раді порадам родин,
Що до нас і при нас тут бували
Так, на подив ходи кожен родич родив

Сонце Місяць
2024.09.13 21:55
моя автоепітафія він курив & пив усяке ріжне
прибуває потягом через залишки пройдешнього літа
він намагався не здатись занадто ніжним
імовірно зарозумілим але зарозумілість привітна

як би все ж пригадати назву квітів отих що ~
та рушатиме потяг про

Іван Потьомкін
2024.09.13 21:21
вересня 2022р. ·
Поширено серед: _Публічно
Ой ви, пізні пісні,
Вас у гніздах ще теплих
Журавлі полишили.
Не сумуйте, пісні,
Доки випаде сніг,
Випростовуйте крила.

Борис Костиря
2024.09.13 20:11
Старий цвинтар із надгробками,
які майже розвалилися.
Пам’ять стерлася
на мармурових плитах.
Спогади розсипалися
мерехтливим піском.
Пісок часу стер написи
на могильних плитах.

Козак Дума
2024.09.13 16:20
Від літа ще лишилося тепло,
як гвинтокрили пролітають мухи.
Загублене культурою село
лицює свого драного кожуха…

І Вовча утонула в бур’яні,
така глибока – жабі по коліна.
Сидить ота на обгорілім пні,

М Менянин
2024.09.13 12:06
Господи Ісусе Христе благослови на молитву*
1
Господньої волі настав мабуть час,
прийшов як волхви, слів вогонь цих до нас,
за чистих сердець, які проти війни,
віщують про це Давидові псалми.

Алілуя! Алілуя! Алілуя! Слава Тобі Боже!

Юлія Рябченко
2024.09.13 09:53
Казка, крила, кораблі

Повертають нас додому,

Ми залишимось в СD

Та на дисках в Google photo...

Микола Соболь
2024.09.13 07:13
Мохер намотуєш на спиці,
потріскують у грубці дрова,
до ночі ближче та не спиться,
безсоння донімає знову,
але таке, ця ніч казкова,
безмежно сіє снігопадом,
у білосніжному діброва,
гуляє вітер вертоградом,

Віктор Кучерук
2024.09.13 06:55
Пропахла дощами й обшарпана вітром
Зготовлена часом осіння палітра, –
Побляклі відтінки й стихаючі звуки
Являють собою печальну сполуку.
Плазують тумани до меж небокраю
І сонце в закурену далеч вгрузає, –
Скупі на тепло і на світло убогі
Мелькають

Іван Потьомкін
2024.09.12 20:59
Поки чужинцем
ще не всі потоптано конвалії й суниці,
поки ще Чорне море не відгонить
триповерховим московським матом,-
каміння і олива кожна,
і навіть безголоса бадилина
волають денно й нощно:
«Прийди на поміч, Україно!

Хельґі Йогансен
2024.09.12 19:02
Приходить осінь в дім,
В життя та у вірші.
А я щось не збагну, чому настільки сумно.
Не хочеться вже мрій
Застудженій душі.
Лише холодний дощ і ... роздуми абсурдні.

Нема вогню в зірках.

Світлана Пирогова
2024.09.12 19:01
Знімають люди селфі на смартфони
На тлі осінньої арт-модної краси,
Бо осінь пробігає марафоном,
Коралом, яшмою фарбуючи ліси.

Хітовий помаранчево-лимонний,
Цитриново-бериловий, агат-гротеск.
Новинки із осіннього салону,

Ярослав Чорногуз
2024.09.12 18:47
Ще борюкає осінь літо,
Ховає спеку у кущі.
І моросять, ну ледь помітно
Старечо-немічні дощі.

Ідуть, ідуть і затихають...
Тепліє знову вітерець.
І рвана ритміка безкрая

Леся Горова
2024.09.12 14:43
До рук твоїх тулюся шкарубких.
Вони мені тепліші за осоння.
Ніжніші за усі м'які шовки -
Натруджені і затишні долоні.

Закрий мене плечима від жури.
Сховай мене в обіймах від тривоги.
Твій погляд так надією горить,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Антон Мог
2024.08.20

Ілля Шевченко
2024.08.17

Юлія Рябченко
2024.08.04

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25

Олекса Квіт
2024.07.05

Любов Інішева
2024.07.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Дігай (1944) / Вірші

 До і після.
Той день віддаленів, але не зник...
невтомно смикає небесний ляльковик
за час, що поділив усі слова
на "до" і "після"... слабне тятива
у лучника Амура, бліднуть маски,
завислі на кону, де чутно брязкіт
мечів, й картонна пада голова...
вистава без продовження трива...
2024 р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2024-08-09 15:22:04
Переглядів сторінки твору 30
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.613 / 5.27)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.597 / 5.33)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.712
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.08.30 21:51
Автор у цю хвилину відсутній