ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.09.11 10:44
Це такий час, коли
Вицвілий оксамит дашів’я еркера
Пасує до кольору неба і твого погляду.
А тому я знаю, — знаю, що буде далі,
І тому завбачливо приміряю іронію,
Що пасує до кольору стін якогось кафе
В якому твій погляд здається примхливо-втомленим,

Микола Дудар
2024.09.11 06:41
І турнікети - не турне…
Суглобам краще? Та навряд чи
А ось свіжесеньке парне…
Ми не відкажемось - фанати

Ці нервні тіки від реклам…
Комусь полегшало? Навряд чи,
А ось свіжесенький бедлам —

Віктор Кучерук
2024.09.11 06:17
Стрімкої юності пора, –
Украй хмільна й весела гра
Натхнень і мрій, і сподівань
Скоріш лишитися без нянь,
Які з дитинства при мені
Були докучливі й нудні.
Дзвінкої юності часи –
Це єдність сили та краси,

Юрій Лазірко
2024.09.10 18:22
my dear Ukraine
excruciating happiness
sweet pain
that's what I feel for you
my dear Ukraine

maidans grow hopes in news
old promised lands

Сонце Місяць
2024.09.10 17:49
паркує тачку йов на тротуарі
сьогодні так назавтра ніц не факт
шо ви насправді мали на увазі
гайда в айті філфак лапай лайфгак


& богові нічого й до холєри
& ще якийсь розтягнутий стендап

Борис Костиря
2024.09.10 10:50
Я здираю старий календар,
як старі спогади,
теплі, як вечерні вогнище.
Події того далекого року
зіжмакалися у грудку
і летять у смітник.
Почуття, думки, картини
спресовуються в кілька разів.

Іван Потьомкін
2024.09.10 10:32
Не називай цей край Вітчизною,
Якщо не знаєш до пуття,
Що квітне і росте,
Вистукує, висвистує і тьохкає довкола,
Не садовив, не доглядав, не вболівав,
А тільки багатів і обкрадав, і зневажав,-
Не називай цей край Вітчизною ніколи.
Якщо прадідівс

Світлана Пирогова
2024.09.10 10:22
Занапастили... Гріх навколо.
Згоріло поле, зчорніло поле.
Війни несамовите соло.
Горланить гучно вороже воло.

Хати-примари, вишень зойки.
Димиться темінь, суцільна темінь.
Хрипить самотня в смугах сойка.

Володимир Каразуб
2024.09.10 09:50
Промені сонця вдихають гаряче повітря
У камеру пам’яті...
Птахи перекреслюють небо і злива
Стинає голови квітам рядками віршів.
А серце у грудях — надміру накачаний м’яч
Заледве не розривається швами своїх шестикутників.
Вона кидає на мене погляд,

Віктор Кучерук
2024.09.10 06:52
Проблеми, дилеми, омани
Утомлюють, мучать і звуть
Мене вносить зміни у плани
Та змінювать різко маршрут.
Блискуче, пекуче, гнітюче
Моє неспокійне життя, –
Лякає, приваблює й учить
Реаліям вічним буття.

Гриць Янківська
2024.09.10 01:27
І я скажу хоч слово про оту!..
Ох, осінь!..
Давню мету душі безголосої –
Золотіти!
Листки ослабілі – мої невбережені діти.
І я зловлю хоч менше на льоту
До вирви світу.
Скарбе крихкий мій, чадо тривожне!

Микола Дудар
2024.09.09 21:55
Дані відсутні. Поруч Аглая.
Серпень спішить… По дорозі
Не висстачає лише бабая
Краще було б залишитися в прозі...
Йдемо по-прямій. Північ. На Схід
Кожен по черзі на варті…
Небо над нами, замулений вхід
Ворог… ну виродки кляті…

Юлія Щербатюк
2024.09.09 18:45
У моїм саду
Буяє осінь
Літо у минулому

Листя опада
Додолу летить
Рідіють крони руді

Шон Маклех
2024.09.09 15:58
Збудували над річкою замок
На кручі, над урвищем,
І став він найпорожнішим,
З найтемнішими баштами
І кімнатами.
Збудували його випадково,
Ненароком начебто,
З цеглинок світла –

Шон Маклех
2024.09.09 15:40
Наше плем’я скрипалів зібралось
На березі каламутного моря –
До потвори зубатої порту:
Полювати на череватого кита-пароплава,
Залазити в його ненаситне нутро,
А потім пожирати достиглі плоди-помаранчі
І шматки мертвих тварин,
І переміщуватись у ча

Володимир Бойко
2024.09.09 13:09
Війна – спосіб існування диктатури. Маніяки насолоджуються роллю вбивці, але погано уявляють себе у ролі жертви. Убивць обирає диявол, хоча вони вважають себе богообраними. Ті, що затівають війни, тримаються подалі від поля бою. Оскаженілий ро
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Артур Курдіновський
2023.12.07

Галюся Чудак
2023.11.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тамара Швець (1953) / Проза

 Апатія...
Апатия, как равнодушие- порок характера и
Поведения, тормозит движение в будущее…
Апатия мешает человеку радоваться жизни,
Тепло души и сердца ближнему дарить…
Искренности и поддержки нет…
Явление плохое, но утром можно все исправить…
15.08.24 Швец Тамара

Апатія, як байдужість - порок характеру і
Поводження, гальмує рух у майбутнє…
Апатія заважає людині радіти життю,
Тепло душі та серця ближньому дарувати…
Щирості та підтримки немає…
Явище погане, але вранці можна все виправити...
15.08.24 Швець Тамара




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2024-08-15 20:34:07
Переглядів сторінки твору 51
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.973 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.840
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЩОДЕННИК
Автор востаннє на сайті 2024.08.30 21:33
Автор у цю хвилину відсутній