Вірш

Наташа

Який прекрасний над морем світанок,
Там де цілується сонце з хвилею,
Занурюючи промені слід
Та під грайливою її синьовою.

Біжить за хвилею хвиля,
У цей золотих переливах сяючи,
І Лиже берег далекий вона,
Цю Ніжність ранку йому віддаючи.


Горить зорею схід, синіє зоряна парасолька,
Остання зірка згасла у висоті,
Блідніє обличчя місяця на дальньому горизонті,
І перший сонце промінь танцює на хвилі.
І спробувавши хвилю ногою обережно,
Та й прожене новий день залишаючи сни,
Розбігшись уздовж сонячною доріжкою,
По небі полетить на крилах навесні.


Рожевим серпанком огорнув світанок
Моїх боязких променів переливи кольорові,
І хвилі пестять піски золоті,
Немов відлуння всіх прожитих років.

Повільно сонце сходить із вод,
Диск на очах оголивши розпечений,
Цей погляд відвести не можу захоплений -
Так швидко змінюється весь небозвід.

Це море, увібравши світло і тепло,
І все заіскрилося на гладіні променями
Чудових миттєвостей, навіяних снами,
І на душі одразу стало світло.

І не стримати вже думки політ,
Та знаючи, що пісня натхненна чекає.