ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.11.06 20:54
Поки спите ви, стану
Осінніми світаннями.
На травах порозкладую мільярди сувенірів.
Будинки підрожевлю, вмию тротуари,
Підкину ще жарину в парків багаття
І заспанії канни на руки площ подам.
А вже коли займеться сонце в людськім усміху,
День заспів

Козак Дума
2024.11.06 20:22
І їх історія не учить,
не мають нації граблі,
а янкішапіто домучить,
що розпочав ще Клінтон, блін…

Тетяна Левицька
2024.11.06 20:14
НКОМАРКЕР ЖИТТЯ 1. Анастасія Кінець січня видався дуже сніжним. Того дня шалено розгулялася хуртовина й Анастасія йшла, прикриваючи вовняним шаликом обличчя від колючого вітру, снігової зливи, що засліплювала очі. Каптур чорної дублянки не рятував.

Микола Соболь
2024.11.06 15:10
Я знаходжу слова, але ритму і рими нема.
Вітер струшує попіл мені на чорняве волосся.
І чим старше стаю, тим відчутніше люта зима
та розріджує кров усе менше пташок суголосся.
Полетіти б у вирій. Але я припав до землі.
Прикипів до хрестів, під якими

Тетяна Левицька
2024.11.06 15:08
У літнім парку повсякчас
Я задивляюся на Вас:
Волосся кольору — Шампань,
В очах — лавандовий туман.
Усмішка сяє на устах,
Як промінь сонця в небесах.
Красива й ніжна водночас —
Усе при Вас... усе при Вас!

Микола Дудар
2024.11.06 15:05
О хлопчики мої, ви любі хлопці
І Хто, і Що, примусило… чому?
Обрали ви, з усього в світі, скопців
Ні-ні, дослухайте, бо натовчу…

І що ж вас надоумило… а, хлопці?
А Хто ж дівчат кохатиме тоді?
Ви вдумайтесь, що значить бути скопцем —

Юрій Гундарєв
2024.11.06 10:06
Чи не щодня ворог атакує Київ «шахедами» і «кинджалами»…


Чуєш, знов гуде сирена?
Непримиренно!

Майже кожну ніч безжально
небо різали «кинджали».

Світлана Пирогова
2024.11.06 08:21
Мережать, манять мапи мітки,
Мандрує Муза мегасвітом.
Мажор-мінор - метаморфози,
Мадонна мила, мов мімоза.

Митець-мороз малює містом,
Міркують мундрагелів мізки.
Моментом - менестрелів мрії,

Віктор Кучерук
2024.11.06 06:44
Сьогодні згадувати страшно
Про клятих мін глухе виття
І близькість вибухів вчорашніх
До входу в наше укриття.
Земля стогнала і від болю
Здригавсь налякано бліндаж, –
Осколки сипались довкола,
Або шугали прямо в лаз.

Артур Курдіновський
2024.11.06 04:47
Він помер, тому що українець.
У його житло влетів "шахед".
Надпотужний західний есмінець
Спокій береже чужих планет.

Він помер. Ніде немає даних.
Виявили обгорілий труп.
Смерть за смертю. Хтось комусь - коханий,

Юрій Лазірко
2024.11.05 22:34
коли Бог
ще не знав
де тужити
і вигадував
глину
і сіль
не була
жодна крапля

Сонце Місяць
2024.11.05 19:30
Мартуся наслухє кроків стукіт звісний
В тишині
Волосся жне знаряддя деревинне
Втішно їй

Зважає на втіхи
Наслухуючи

Микола Дудар
2024.11.05 18:46
Писав, навчав, навчався разом з ними
Манив, манили в складчину, в архів…
А з неба розсипалися вже Рими…
Я мало після цього не здурів
Ходив, збирав і бавився охоче
Рядком, рядками з римами й без рим
…О дякую тобі, мій Славний Отче,
І вибач за прихов

Іван Потьомкін
2024.11.05 18:01
«Зеленотрав’я, навшпиньки, вище!
В оксамити милі деревчата!
Чи знаєте, що треба говорити,
Як любу мою будете стрічати?»
«Знаємо, знаємо, друже,
Та ж не перший рік тут мандруєш...»
«Спинись, поточе-хлопче, хоч на мить!
Вгамуйтесь, легені вітрилі!

Микола Дудар
2024.11.05 10:03
І ще одне, шахед тут ні причому.
Звикаєш попри безліч всяких бід,
Біжиш, було, зкривавлений додому
І тихо помираєш під обід…

Кому скажи… Чи є від цього користь?
А ось у погріб тричі вніч — респект
Буває сам, забувши гнівну почесть,

Микола Соболь
2024.11.05 07:32
На присмак листопад, мов кава,
з гірчинкою холодних днів,
хапає цупко за рукава,
щоб ти із ним погомонів
та ти спішиш, бракує часу,
успіти треба до зими,
а падолист встеляє рясно
багряним листям килими.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25

Васка Почеркушка
2024.09.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Микола Соболь (1973) / Вірші

 Часоплин
Я знаходжу слова, але ритму і рими нема.
Вітер струшує попіл мені на чорняве волосся.
І чим старше стаю, тим відчутніше люта зима
та розріджує кров усе менше пташок суголосся.
Полетіти б у вирій. Але я припав до землі.
Прикипів до хрестів, під якими лежать мої предки.
Залишаюся тут. Кінь не піде один по ріллі.
І коріння моє не могло появитись нізвідки.
Перемелює час безпощадно усе і усіх,
не устигнеш зійти у цей світ, час вертатись на небо.
І про Бога, упевнений, думати зовсім не гріх,
у Творцеві Всевишнім людині завжди є потреба.
06.11.24р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2024-11-06 15:10:36
Переглядів сторінки твору 10
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.703 / 5.14)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.080 / 5.57)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.788
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.11.07 03:51
Автор у цю хвилину відсутній