ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.12.18 06:38
Допоки ми спокійно спали,
На чорний мармур п’єдесталу
Твоя зоря знеслась, – не впала! –
Й сіяти так яскраво стала,
Що світла ясного навала
Осяяла померклі далі
Та очі всім повідкривала
На те, де зараз, друже, ти,

Віктор Кучерук
2024.12.18 06:38
Допоки ми спокійно спали,
На чорний мармур п’єдесталу
Твоя зоря знеслась, – не впала! –
Й сіяти так яскраво стала,
Що світла ясного навала
Осяяла померклі далі
Та очі всім повідкривала
На те, де зараз, друже, ти,

Віктор Михайлович Насипаний
2024.12.18 05:19
Кінець уроку. Є ще трохи часу.
Дає питання вчителька до класу:
- Чи зрозуміли ви, спитать хотіла,
Чи змінить сила швидкість тіла?
Встає хлопчак, зітхаючи, з – за парти:
- Залежно, чи копняк чи щигля дати.

15.12.2024

Микола Соболь
2024.12.18 05:16
Як стану трохи іншим, не таким.
Не сплутати б автобусні маршрути.
Люблю терпкий, осінніх парків дим,
який чекає моїх слів спокути.
А там гріхів, як у собаки бліх,
уже не пригадаю їх коріння.
Чи міг я не грішити? Звісно, міг.
Але тоді чи буде воскре

Микола Дудар
2024.12.17 21:31
Тебе зачовгають, повір
Вони охочі човгати
Як тільки но полишиш двір
Тобі вже не оговтатись

Там, за двором, ріка спокус
Самотнику не встояти
Мотай, мій хлопчику, на вус

Борис Костиря
2024.12.17 19:42
Дощі ідуть, і запливає розум
У океані втрачених думок.
Наперекір невидимим погрозам,
Дощі ідуть невизначений строк.

Дощі ідуть, і тоне в них покора
Жорстоким, невблаганним небесам.
В калюжі проглядається потвора,

Ольга Олеандра
2024.12.17 11:23
Йди з миром, уходячи з мого життя,
і частку мене забери із собою.
Ми в світ привели наше спільне дитя.
Воно є любов’ю.

Світ став ще гарнішим, бо ми були в нім,
крізь зустріч формуючи диво.
Крокуй далі обраним шляхом своїм

Віктор Кучерук
2024.12.17 06:28
Серед знайомих та одна,
Що на зорю яскраву схожа, –
Мене надихує сповна
Й рожеві мрії далі множить.
Дивлюсь закохано на стан
Гнучкий, тендітний і радію,
Що не віддався досі в бран
Міцних обіймів безнадії.

Микола Соболь
2024.12.17 06:22
Старий гусляр на сіножаті
за краєць хліба заспівав:
«Сідай до столу, чим багаті,
хоч небагато маєм страв,
але голодного не кинем,
тобі далеко ще іти…» –
якщо у серці ти людина
спасеш людину від біди.

Микола Дудар
2024.12.16 23:44
Я вас шукатиму в собі
Нарешті без оплати
І не затримуйте, побіг
Лише скажіть, як звати?

Ви що, подумали, це — гра
З якого, панно, дива?
… А дощ неначе із відра

Володимир Бойко
2024.12.16 23:25
Чеширський кіт помітив тапки путіна. Відтоді путін дуже дивно посміхається. Якщо центр прийняття рішень не сумісний з головою, то й самі рішення будуть, відповідно, через задницю. При патологіях мозку окуляри не допомагають навіть мавпам. Де не

Артур Курдіновський
2024.12.16 23:24
Тихий спокій та мирне життя -
У минулому. Дуже далеко.
-Харків'яни, біжіть в укриття!
Дбайте про особисту безпеку!

Дав наказ шизофренік пуйло -
Залізяку пустив ворожина.
Досягти щоби "ціль есвео"

Леся Горова
2024.12.16 21:17
У розбитому домі зимно як.
Холод сковує ланцюгами.
Мати стерпить. А як же синові,
Що тримає плечима браму?

Ту важкезну, що розмежовує
Волю мрій і кайдани скрепів,
На мільйони розтиражованих

Іван Потьомкін
2024.12.16 20:04
Сказав мерзотник у серці своїм:
«Немає Бога!»
І зіпсувавсь, і збивав спантелику інших...
І немає охочих робить добро.
А Господь із небес споглядає
На синів людських:
«Чи ж є поміж ними котрийсь розумний,
Хто потребує Бога?

Сонце Місяць
2024.12.16 13:40
усяке тойбічне
кшталту синіх псів за вікном
салют п’єро

містичні конвалії
тротуари
тотальна відсутність діб

Віктор Кучерук
2024.12.16 05:30
Дзвінок дверний чи телефонний,
Як соловейко невгомонний,
Не заспокоїться ніяк?..
Бринить прискорено та дзвінко,
Немов за спів свій жде оцінки,
Або вагоміших відзнак.
У напівсонній тиші дому,
Себе звільняючи від втоми,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Віталій ШУГА
2024.12.13

Нікому Невідома
2024.12.03

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Аксія Рудай
2024.11.10

Соловейко Чубук
2024.11.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць (1974) / Вірші / музика*

 Апокаліпсис (Moby Grape)
Образ твору  
Як медитував на луці, поки легіт літнім днем
Змушував травинки танцювати свій балет
Мов грім полинув раптом, і Вершник закричав
Апокаліпсис, людино, вже настав твій смертний час
 
Всі земні долини ось репнуть і розсунуться
І огневе море виллється із надр
Вище все і вище, доки не зрівняється
Віддзеркалення від сонячних багать
Віддзеркалення, від сонячних багать
 
Спогадуючи різне, я проглянув крізь життя
Так неначе за життя все умирати вчився я
Адже шлях вузький, що ішов ним, міг звернути, хоч би де
Був страхом, якого не відчув я, пострічавши смерть цим днем
 
 
 
 
 
 
 
 

 
___________________________________
art© pixabay.com
 
 

 
 
примітка:
оригінальний арт, музика, текст оговорюються як матеріали,
права на які є відповідно застереженими, а їх використання
на цій сторінці як таке, котре не має комерційного характеру.

 
 
 




Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2024-12-13 23:32:23
Переглядів сторінки твору 86
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.659
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.12.17 21:39
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2024-12-15 11:18:30 ]