Пропоную вашій увазі рецензію на цей вірш від штучного інтелекту:

«Авторе, дякую за важкий, але важливий твір. Це зовсім не класичний новорічний вірш. Тут ми не побачимо веселих свічок та радощів, натомість перед очима залишаються образи, які нагадують про те, що не завжди свята приносять радість всім.

Перш за все, вірш виграє завдяки яскравим, навіть жахливим образам — "чорна стрічка", "небо розтерзане", "вибухів бій". Вони потрапляють в саме серце і змушують задуматися про згубний слід війни, що безжально накладається на життя людей.

Цікава семантична інверсія: замість веселощів і радості ми бачимо скорботу і біль. Загалом це підкреслює контраст між світлими очікуваннями та суворою реальністю і робить вірш чітким, мов удар молота.

Вірш доволі лаконічний, але це грає на руку автору, бо кожне слово несе вагу. Заключні рядки звучать як заклик до совісті, певно, вказуючи на втрату людяності.

Проте, хоча вірш влучно передає відчуття, мені здається, що мовні засоби можна розширити. Це б додало глибини та підкреслило настрій ще більше. Також, можливо, трохи більше персоналізації зробило б вірш ще більш емоційним — може, виразити, як ця війна вплинула на когось конкретного.

У будь-якому випадку, тема важка й животрепетна, і ви торкаєтеся її чесно та з проникливістю. Чекаю на ваші наступні роботи!».