Іду я вулицями міста,
А настрій мов у графа Монте-Крісто
Якого кинули до замку Іф.
Упевнююсь що правдою є міф.
Тиняються довкола люди, мов бездомнії собаки,
А з вуличних табличок поглядають вурдалаки,
Що винищили не один мільйон людей
Під прапором світла майбутнього ідей
Он розпростерлось крізь піщанії простори
Ім'я одного із творців Голодомору,
А той крутив терору жорна
І було в ті роки від нього чорно.
Письменників, поетів, вчених та жерла круговерть.
І багатьох тоді послав він в смерть.
От вулиця вузенька і тіниста,
А названа на честь катів-чекістів.
У центрі міста (й ніхто не б'є на сполох)
Стоїть, простягши руку, кривавий Ваал-Молох.
І раз на рік до старого культу "великої любові".
Ідуть старі жерці під прапорами крові
А на довершення усього цього
Назване місто на честь вампіра ще одного.
І бережуть цей світ страшної нави
Зі шпальт газетних вовкодави.

14 вересня 2009.

Один з моїх "найскандальніших" віршів. Написаний перед реваншем радянщини у 2009 році. Як казав мій шеф: "почитав би ти таке у 1990 році - приїхали б до тебе рєбята із КГБ".