Віщуй скоріше мій горобчик зоряний,
Угору пнися з охололих рук!
Як прагне ранок світ ланів незораних,
Як плаче ніч непізнаних сполук.
Метелики зазвичай злі й безжалісні ,
Короткий вік в конопляних чеснот.
Лети-но швидше до кордонів західних,
До гострих скель і райдужних висот -
(Вже мариться ночами кров відродження.
Вже пил опав із згаяних століть.)
В нащадках рятівного охолодження,
Немов джекпот життя несамохіть.

Між осяйних лети і густо сіяних,
До теплих рук тебе тепер віддам! -
Обрізаним, похрещеним ,зневіреним
У білій млі наближеній богам…