І.

А лід вже знову сковує всі ріки*
І час усе верта назад
Здавалось би - те упокоїлось навіки,
Та чуємо знайомий нам набат.

Темні хмари вже обрій оповили
І грім так люто з них гримить.
Щоб ті дощі ізнов залили.
А недругів сурма сурмить.

Недавно ще світанок зустрічали
А зараз - все ніби на закат.
Чи знов ми в темряву попали
Чи може ще відіб'ємо накат?

Одне лиш варто тут сказати:
Щоб не втратити здобуте
Не слід спокійно споглядати
Щоб дух Майдану не забути.

Не треба зараз спати
Бо хто ж - якщо не ми
Зможе на заваді свавіллю стати
Спинити повернення зими.

10 вересня 2005.


ІІ

А лед уж снова сковывает реки
И время возвращает все назад
Казалось бы - то успокоилось навеки,
Но слышим - знакомый нам набат.

Грозовые тучи горизонт закрыли
И гром так люто с них гремит
Чтоб снова те дожди залили
И недругов труба трубит.

Недавно ещё рассвет встречали.
Сейчас же - словно на закат
Иль снова мы во тьме попали,
Иль может отобьем ещё накат.

Одно лишь важно тут сказать
Чтоб не потерять то, что добыли
Нельзя спокойно наблюдать
Чтоб дух Майдана навек забыли.

Не нужно сейчас спать
Ибо кто же как не мы
На преграде беспредела сможет стать
Задержать приход зимы.

10 сентября 2005.

* Перефразування перших слів статті Станіслава Речинського "Пора проснуться" ("Лица", 31 декабря 2002):"Не трудно убедится, что лед уже сковал все реки", котра оповідає про важкі умови кучмізму який у той час досяг свого апогею.