Усюди пожежі, усюди руїни
Згорілі будинки розтрощені стіни
Згоріло все, що могло згоріти
У місті вже цьому немає де жити.

По вулицях всюди завали убитих
В руїнах, на стінах, бетеерах розбитих.
Ізнов лихом вийшла спроба хутко
Взяти міст через Сунжу і площу Мінутка

Над Тереком панує чорний дим
І трупний сморід тягне вітер з ним
У бік Аргуну й Чорноріччя
Втікати нікуди, бо заміновані узбіччя.

А на дорогах бетеери
І федерали, що ніби зараз вирвались з печери
І що вони, що ваххабіти: всі стріляють
Ґвалтують, грабують, убивають.

Такі ось картини місця страшного
Не навівають нічого, окрім сумного.
Лиш добре є те, що нас
Не змушують гинути за клятий Кавказ.

25 січня 2000.

Потайки тоді Україна лікувала поранених російських солдатів. Дякуючи Кучмі, у другій російсько-чеченській війні ми брали участь на боці зла. Тепер розплачуємось за це, бо діти цих солдатів прийшли нас убивати.